пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 березня 2019 р.
Справа № 903/958/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В. за участю секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/958/18
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Талфорт”
про стягнення 9554,90 грн.,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
26.12.2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою № 18-0016/67105 від 17.12.2018 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Талфорт” 9554,90 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №100300 від 12.06.2018 року щодо поставки товару, нараховано штрафні санкції на підставі п. 8.3. договору №100300 від 12.06.2018 року.
Ухвалою суду від 28.12.2018 року було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2019 року.
14.01.2019 до господарського суду надійшло клопотання представника позивача - Національного банку України № 18-0015/1120 від 09.01.2019 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 15.01.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача - Національного банку України № 18-0015/1120 від 09.01.2019 року про участь у судовому засіданні 22.01.2019 о 11:00 хв. в режимі відеоконференції відмовлено.
Відкриваючи 28.12.2018 року провадження у справі, суд встановлював відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до 16.01.2019 року.
Повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036811573 підтверджується, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 02.01.2019 року.
Проте відповідач вимог ухвали суду від 28.12.2018 року не виконав, відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 22.01.2019 року відкладено підготовче засідання для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду від 28.12.2018 року.
31.01.2019 року до Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 01.02.2019 року клопотання представника позивача задоволено; доручено Подільському районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання 19.02.2019 року о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконфенції.
Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.02.2019 року та задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 28.02.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 27.03.2019 року.
Представник позивача в судове засідання 27.03.2019 року не з'явися, факт належного повідомлення про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301036999734.
Ухвала суду, яка була надіслана на адресу відповідача, повернулася з поштовою відміткою: “за закінченням терміну зберігання”, хоча була надіслана на адресу: Волинська область, м. Луцьк, вул. Задворецька, 25, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.
Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланий судом за місцем державної реєстрації і повернутий органом зв'язку з позначкою “за закінченням терміну зберігання” з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.
Як передбачено пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження, місця проживання особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила іншої адреси, вважається днем вручення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, які судом не встановлено.
За обставин, коли відповідач неодноразово повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, справу по суті розглянуто за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.
Розглядаючи справу за відсутності представника відповідача, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою господарського суду Волинської області в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, суд розглядає справу за наявними в ній доказами із-за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
12.06.2018 року між Національним банком України (Замовник по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю Талфорт” (Постачальник) було укладено договір поставки № 100300, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у 2018 році здійснити постачання автомобільних шин гумових зимових, код ДК 021:2015 - “Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності” в асортименті та кількості згідно з додатком 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити цей товар.
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість товару за договором становить 124200,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору оплата здійснюється за фактично отриманий товар на підставі документа, що підтверджує факт поставки (видаткової накладної), протягом 10 робочих днів з дня її підписання сторонами.
У відповідності до п. 5.1. договору поставка товару в повному обсязі здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цього договору уповноваженими особами сторін.
Пунктами 14.1., 14.2. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2018 (включно). В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення строку дії гарантії на товар, який відраховується від дати приймання замовником товару згідно з видатковою накладною.
У разі невиконання сторонами умов цього договору у встановлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи договір поставки № 100300 від 12.06.2018 року підписаний уповноваженими представниками сторін 12.06.2018 року та скріплений їх печатками.
З врахуванням п. 5.1. договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар до 15.06.2018 року (включно), однак зазначена умова договору поставки № 100300 від 12.06.2018 року, відповідачем не виконана.
Листом № 21/06-1 від 26.06.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з об'єктивними обставинами (затримка поставки товарів від виробників та офіційних дистриб'юторів, необхідністю додаткового часу для поставки товару до місцезнаходження замовника) товариство не в змозі поставити товар у встановлений договором термін.
Листом № 21/07-1 від 27.07.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що не може виконати всі умови договору та просив на підставі ст. 188 Господарського кодексу України розірвати договір поставки № 100300 від 12.06.2018 року.
Відповідно до п. 8.3. договору поставки № 100300 від 12.06.2018 року у разі порушення строків постачання товару або заміни неякісного товару на якісний в гарантійний період постачальник на вимогу замовника виплачує штрафні санкції протягом 10 робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції, від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою - претензією № 1 від 19.09.2018 року про сплату штрафних санкцій за договором поставки № 100300 від 12.06.2018 року в розмірі 9554,90 грн., нарахованих за період з 16.06.2018 року по 04.09.2018 року, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання цієї вимоги; в якій повідомив, що після оплати штрафних санкцій за договором, Національний банк України готовий розірвати договір за письмовою згодою сторін (а.с. 21-22).
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вимогу позивача відповідач отримав 25.09.2018 року (а.с. 25).
Однак, штрафних санкцій за договором поставки № 100300 від 12.06.2018 року у розмірі 9554,90 грн. відповідач добровільно не сплатив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018р. у справі № 912/2483/17.
Учасник господарських відносин - відповідач у справі порушив правила здійснення господарської діяльності, оскільки не передав товар у встановлений договором строк, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 971,71 грн. штрафних санкцій за порушення строків постачання товару є законною та обґрунтованою, а відтак позов підлягає до задоволення.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Талфорт” (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Задворецька, буд. 25, код ЄДРПОУ 40745411) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) 9554,90 штрафних санкцій, а також 1762,00 грн. витрат по судовому збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
01.04.2019 року.
Суддя С. В. Костюк