26 березня 2019 року Справа № 208/7374/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,-
31.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому,з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправними дії Кам'янського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України, що полягає у не виплаті пенсії за липень-серпень поточного року та донарахованої частини пенсії з 22.01.2018 року по вересень поточного року, скасувати його рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1, 1948 року народження, інн. НОМЕР_2, за липень-серпень 2018 року, а також донарахованої пенсії з 22.01.2018 р. по вересень 2018 р.;
- зобов'язати Кам'янський відділ обслуговування громадян виплатити пенсію за липень-серпень поточного року та донараховану частину пенсії з 22.01.2018 р. по вересень 2018 року всього 12863,30 грн. негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
У обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона з 2003 року здобула право на отримання пенсії держслужбовця. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до Управління Пенсійного фонду в Заводському районі м. Кам'янське, де її поставлено на облік. В липні 2018 року виплати пенсії було припиненно, у зв'язку з чим, 30 липня 2018 року позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати їй пенсії з липня 2018 року. Однак фактично Пенсійним фондом їй було нараховано пенсію лише 16 вересня. Також позивач зазначає, що 22 січня 2018 року позивач подала до Пенсійного фонду заяву про зміну виду пенсії держслужбовця. Однак фактично Пенсійним фондом їй було нараховано та перераховано пенсію лише 16 вересня. Через, що 25.09.2018 року позивач подала до Пенсійного фонду скаргу та просила здійснити їй належні пенсійні виплати. Однак в Листі Пенсійний фонд вказав, що їй припинено перераховувати пенсію згідно постанови КМУ №365, так як позивач не знаходилась на підконтрольній Україні території. Позивач вважає, що прийняте рішення (відповідь) Пенсійного фонду № С 15437-18 від 03.10.2018 року є неправомірним, та такою, що порушує її права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим, і звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 07.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та замінено первісного відповідача на належного, а саме: Кам'янський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області.
26.03.2019 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши, що відповідно до розпорядження від 09.09.2014 ОСОБА_1 було взято на облік, як пенсіонера до Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська. 22.01.2018 ОСОБА_1 подала заяву на переведення з пенсії державного службовця на пенсію за віком. З 01.07.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено за даними системи ARKAN, згідно списків внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання. 30.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії. Пенсійним фондом було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 року відповідно до протоколу від 16.08.2018 року № 102 міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам'янської міської ради. Щодо заборгованості з 22.01.2018 року по 30.06.2018 року, відповідач зазначив, що з 01.02.2018 року, Пенсійний фонд України провели міграцію баз даних АСОПД КОМТЕХ до ІКІС ППВП. Відпрацювання всіх отриманих заяв у 2018 році відбувалось в системі ІКІС ППВП. У зв'язку з недосконалою роботою ІКІС ППВП відбулася тривала затримка відпрацювання заяви ОСОБА_1. Заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 22.01.2018 року по 31.08.2018 року у сумі 12 863,30 грн. обліковуються у органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час відсутній Порядок визначений Кабінетом Міністрів України.
Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 з 2003 року має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 від 15.12.2003 року, виданим Пенсійним фондом України та матеріалами пенсійної справи.
У вересні 2014 року позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась із письмовою заявою до Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська щодо запиту пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївка та взяття її на облік, як внутрішньо переміщену особу за місцем її фактичного проживання/перебування.
Відповідно до розпорядження від 09.09.2014 позивача, ОСОБА_1 було взято на облік, Пенсійним фондом України в Заводському районі м.Дніпродзержинська, де позивач отримувала відповідні пенсійні виплати.
22.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду із відповідно заявою щодо переведення її з пенсії державного службовця на пенсію за віком.
Так, починаючи з 22.01.2018 року позивача будо переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що також підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
У липні 2018 року позивачу було припинено здійснення виплати пенсії позивачу.
30.07.2018 року позивач звернулася до Кам'янського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (нині Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) про поновлення їй виплати пенсії.
Так, починаючи з 01.09.2018 року Пенсійним фондом було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1, що також підтверджується протоколом від 16.08.2018 року № 102 міської комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам'янської міської ради, копія якого наявна в матеріалах справи.
У вересні 2018 року позивач звернулася до Пенсійного фонду із скаргою в якій просить відповідача здійснити виплату заборгованості щодо невиплачених їй сум пенсійних виплат, починаючи з липня 2018 року по серпень 2018 року у загальному розмірі 8720,00 гривень, та здійснити відповідне перерахування вказаної заборгованості.
Рішенням № С15437-18 від 03.10.2018 року Пенсійний фонд повідомив позивача, що відповідно до матеріалів пенсійної справи з 22.01.2018 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 -IV. Розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2014, що складає 46 років 04 місяці 05 днів, заробітної плати за періоди роботи з 02.07.2000 по 24.11.2003, з 11.12.2003 по 30.06.2014. Індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1% складає 0.46333 (46 років x 12 місяців + 04 місяці = 556 місяців : 12 : 100 x 1). Індивідуальний коефіцієнт заробітка після оптимізації - 2,36663. Заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014, 2015 та 2016 роки становить 8908 94 грн. (3764.40 грн. x 2,36663). Загальний розмір пенсійної виплати з 22.01.2018 складає 4360.10 грн, з яких 4127,78 грн. - розмір пенсії за віком ( 3764,40 x 2,36663 x 0,46333); 232,32грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи 16 років ( 1452,00 грн x 16%) згідно ст. 28 Закону №1058. Також відповідач повідомляє, що порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи поновлення виплати пенсії проведено з 01.09.2018 року. Нарахована і не виплачена сума боргу з 22.01.2018 по 31.08.2018 склала 12863,30 грн. Пунктом 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (з 22.01.2018 по 31.08.2018), обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Так, звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначила про те, що висновки Пенсійного фонду, викладені в рішенні (листі) № С 15437-18 від 03.10.2018 року є протиправними, та такими, що порушують її права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706) яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706.
Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2005 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до норм Закону №1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії починаючи з липня по серпень серпні 2018 року .
Оскільки виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058-IV, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV, за спірний період.
Посилання відповідача у відповіді позивачу та у відзиві на позовну заяву на Постанову Кабінету Міністрів України Кабміну від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є безпідставним, оскільки Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку - Законом №1058-IV.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, яка відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є об'єктом захисту.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18).
Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у припиненні виплати пенсії позивачу у спірний період, а саме з липня по серпень 2018 року є протиправними, та не ґрунтуються на нормах закону.
Щодо донарахування частини пенсії починаючи з 22.01.2018 року по вересень 2018 року, слід зазначити про таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частино 2 статті 46 цього Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (п. 1.7 Порядку № 22-1).
Приписами пункту 1.5 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви від 22.01.2018 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії державного службовця на пенсію за віком, що також підтверджено матеріалами пенсійної справи позивача.
Відповідач у відзиві зазначив про те, що через недосконалу роботу ІКІС ППВП відбулася тривала затримка відпрацювання заяви позивача, у зв'язку з чим виникла заборгованість по виплаті пенсії за період з 22.01.2018 року по 31.08.2018 року у загальному розмірі 12863,30 гривень.
Вищезазначене, також не заперечується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Щодо посилання відповідача на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» борг із соціальних виплат за минулий період не виплачується, так як відсутній порядок КМУ («відкладена» доплата), суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, слід зазначити про таке.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовних вимог позивача про скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії, суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві вказав, що з 01.07.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено за даними системи ARKAN, згідно списків внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, а не за рішенням Пенсійного фонду, отже частині скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити виплату заборгованості негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати, слід зазначити про таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що є обов'язковим та підлягає виконанню лише те судове рішення, яке набрало законної сили.
Згідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частиною 1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, при цьому, у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, з аналізу наведених процесуальних норм, вбачається, що є обов'язковим та підлягає виконанню лише те судове рішення, яке набрало законної сили, при цьому, на момент складання повного судового рішення, прийнятого в порядку письмового провадження, таке судове рішення є таким, що ще не набрало законної сили, а тому і підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії саме з моменту проголошення судового рішення у адміністративного суду відсутні, виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ч.4 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, зокрема, у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Таким чином, у цій частині позовних вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог позивача про утримання від подальшого призупинення ОСОБА_1 виплат, суд вважає вказані вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проскасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, 1948 року народження, за липень-серпень 2018 року; визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості пенсійних виплат починаючи з 22.01.2018 року по 31.08.2018 року тав частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію за липень-серпень поточного року та донараховану частину пенсії з 22.01.2018 року по вересень 2018 року у загальному розмірі 12 863,30 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення, надання, одержання пенсійних виплат- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, 1948 року народження, за липень-серпень 2018 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по невиплаченій пенсії за період з 22.01.2018 року по 31.08.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію за липень-серпень поточного року та донараховану частину пенсії з 22.01.2018 року по вересень 2018 року у загальному розмірі 12 863,30 гривень.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 528,60 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В Ільков