"29" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2615/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Шейнцис О.О.
при розгляді справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (65031, м. Одеса, Київське шосе, буд. 5)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108)
до відповідача 2: Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 (67140, Одеська область, Великомихайлівський район, село Великоплоске, вул. Центральна, буд. 121)
про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 22.07.18;
від відповідача-1: ОСОБА_3 - ордер ОД № 224694 від 26.12.2018р.;
від відповідача-2: не з'явився.
22.11.2018р. Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1, в якій просить суд зобов'язати державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08.09.2017р. про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" на нежитлові будівлі, загальною площею 2 481,8 м2, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, буд. 5 (номер об'єкта РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами "А" та "Б" зі складовою частиною об'єкта нерухомого майна у вигляді рампи, I; витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" навіс, позначений у технічному паспорті літ. "Ю", що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер: 36978033 від 08.09.2017р. про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" на нежитлові будівлі, загальною площею 2 481,8 м2, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, буд. 5 (номер об'єкта РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами "А" та "Б" зі складовою частиною об'єкта нерухомого майна у вигляді рампи, яка з 2008р. зареєстрована як власність Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", а також стягнути з відповідачів сплачену суму судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" права власності ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" на рампу літ "I", яка у відповідних технічних паспортах позивача позначена літерою "Ю" - навіс, та яка з початку існування підприємства позивача використовувались останнім у своїй господарській діяльності і є частиною нежитлової будівлі, що належить саме позивачу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху.
Вказаною ухвалою позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином засвідчених копії доданих до позовної заяви документів; зазначення особи, у якої знаходяться оригінали доданих до позовної заяви документів; письмового підтвердження стосовно того, що ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" не подано іншого позову до відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до 17.12.2018р.
04.12.2018р. до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" надійшла заява з додатками, згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув та просив суд відкрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.12.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2615/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "26" грудня 2018 р. о 11:15.
У судовому засіданні 26.12.2018р., в якому представником позивача було надано суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи (т.2 а.с.20), оголошено протокольну перерву до "25" січня 2019р. об 11год.00хв.
Ухвалою суду від 26.12.2018р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про оголошення перерви у судовому засіданні до 25.01.2019р.
25.01.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву до "06" лютого 2019р. о 10год.45хв.
Ухвалою суду від 25.01.2019р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.02.2019р.
05.02.2019р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю його участі у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 06.02.2019р., враховуючи клопотання представника відповідача (т.2 а.с.37), строк підготовчого провадження у справі №916/2615/18 в порядку ст. 177 ГПК України продовжено до "11" березня 2019р., підготовче засідання у справі відкладено на "13" лютого 2019 р. о 13:45.
Крім того, 06.02.2019р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.44-47), згідно якого відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. між ЗАТ "ОЗОМ" та ЗАТ "Світ Плюс 2010" було розподілено нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, буд.5, наступним чином - 9/10 частин нежитлових будівель залишилось у власності ЗАТ "ОЗОМ", а 1/10 частин нежитлових будівель залишилось у власності ЗАТ "Світ Плюс 2010". На підставі вказаного договору сторонами були отримані відповідні свідоцтва про право власності.
При цьому відповідач 1 звертає увагу суду про відсутність у свідоцтві про право власності ЗАТ "ОЗОМ" на 9/10 частин нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 5 від 9 червня 2006 року, акті приймання-передачі майна як внесок до статутного капіталу ЗАТ "Світ Плюс 2010" від 20 січня 2006 року, який підписаний повноважними представниками ЗАТ "ОЗОМ" - ОСОБА_4 та ЗАТ "Світ Плюс 2010" - ОСОБА_5, технічному паспорті на нежитлові будівлі по Ленінградському шосе, 5 у м. Одесі від 25.03.2008 року, договорі про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008 року між ЗАТ "ОЗОМ" та ЗАТ "Світ Плюс 2010", технічному паспорті на нежитлові будівлі по Ленінградському шосе, 5 у м. Одесі від 25.10.2011 року, а також у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2014 року щодо права власності ПАТ "ОЗОМ" на нежитлові будівлі по Ленінградському шосе, 5 у м. Одесі - спірної рампи.
Як вказує відповідач 1, спірна рампа була сконструйована ТОВ "Світ Плюс 2010" вже пі сля розподілу спільного майна для виконання вантажно-розвантажувальних ро біт та обслуговування належного на праві власності ТОВ "Світ Плюс 2010" складу № 1 пло щею 802,6 м2 у нежитловій будівлі під літ. "Б". Зазначений склад безпосередньо розташований уздовж спірної рампи та має вихід на цю рампу для розвантажування великогабаритних вантажів.
При цьому, згідно довідки №23-21к від 05.09.2017р. ТОВ "АРХЕКСПЕРТБУД", спірна рампа не є са мочинним переобладнанням та реконструкцією.
Стосовно твердження позивача, про те, що начебто спірна рампа була визначена у якості навісу під літ. "Ю" у технічній документації позивача, на думку відповідача 1, таке твердження також не відповідає дійсності, оскільки за наслідком проведення будівельно-технічного дослідження №55/2018 фактично встановлено, що "рампа" та "навіс" є абсолютно різним будівельними конструкціями за своїм призначенням та конструктивними елементами.
Підтвердженням цього також є правовстановлюючі документи та технічна документація на нежитлові приміщення позивача.
Також відповідач 1 зазначив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2014 року щодо права власності ПАТ "ОЗОМ" на нежитлові будівлі по Ленінградському шосе, 5 у м. Одесі, до складу цього об'єкту нерухомого майна входить: V - рампа, літ. "Ю" - навіс, літ. "С" - навіс, літ. "Я" - навіс, літ. "Т" - навіс, літ. "Ф" - навіс та літ Т2" - навіс. Теж саме зазначено і у технічному паспорті позивача на ці будівлі від 25.10.2011 року, який був наведений у додатку позивачем.
Отже, як вказує відповідач 1, сам позивач відмежовував у своїх правовстановлюючих документах та технічній документації такі будівельні конструкції як "рампа" та "навіс".
08.02.2019р. представником позивача було подано до канцелярії Господарського суду Одеської області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с.75).
У судовому засіданні 13.02.2019р. при розгляді справи №916/2615/18 оголошено протокольну перерву до "27" лютого 2019р. о 16год.00хв., а також визначено попередньо дату та час для розгляду справи по суті - 12.03.2019р. об 11год.30хв.
Ухвалою суду від 14.02.2019р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про оголошення перерви у судовому засіданні до 27.02.2019р. та визначення попередньо дати та часу для розгляду справи по суті.
26.02.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.93-96), згідно якої позивач, заперечуючи твердження відповідача 1 щодо того, що ним спірна рампа була сконструйована після розподілу спільного майна, зазначає про відсутність жодних підтверджень будівництва.
Так, позивач наголошує, що відповідно до Свідоцтва № 25 про право власності від 09 лютого 1994 року Організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", на підставі Договору купівлі-продажу від 10 грудня 1993 року № І-5719, передано право власності на цілісний майновий комплекс державного майна орендного підприємства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» за адресою: м.Одеса, Ленінградське шосе, 5.
В подальшому, право власності ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", яке стало правонаступником Організації орендарів орендного підприємства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", було посвідчене Свідоцтвом про право власності № 011167, що видано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 грудня 2000 року.
Як вказує позивач, лише 20 січня 2006р. було створене ЗАТ "Світ Плюс", правонаступником якого є ТОВ "Світ Плюс 2010". Саме позивач, виступаючи співзасновником ЗАТ "Світ Плюс", на підставі Протоколу № 1 від 20 січня 2006 року, прийняв рішення про створення у результаті реорганізації, шляхом виділу із діючого суб'єкту господарювання ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", ЗАТ "Світ Плюс".
Згідно Статуту новоствореного товариства, останнє стало правонаступником частини прав та обов'язків ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", визначених за розподільчим балансом.
Того ж дня, 20 січня 2006 року, на підставі Акту приймання-передачі майна, як внеску у Статутний капітал ЗАТ "Світ Плюс", ЗАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" передав ЗАТ "Світ Плюс" об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м.Одеса, Ленінградське шосе, 5 та м.Одеса, вул.Балківська, 108, згідно переліку.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Переліку, ЗАТ "ОЗОМ" передало ЗАТ "Світ Плюс" приміщення у будівлях за літ. «А» і «Б» по Ленінградському шосе, 5 у місті Одесі, а саме: у будівлі за літ. «А» (адміністративний корпус): приміщення на І-му поверсі: кабінети №№ 45, 31, 29, 28; приміщення на ІІ-му поверсі: кабінети №№ 81, 83, 82 та санвузол № 84 (загальною площею по літ. «А» 122,7 м.кв.); у будівлі за літ. «Б» (головний виробничий корпус): приміщення на І-му поверсі: підсобка № 2, кабінет № 3, склад № 1 та ліфт № І; приміщення на ІІ-му поверсі: цехи №№ 55, 57, венткамеру № 56 та ліфт № V (загальною площею по літ. «Б» 2377,3 м.кв.).
Після державної реєстрації ЗАТ "Світ Плюс" вищевказане нерухоме майно, у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, Ленінградське шосе, 5, було прийнято останнім на баланс.
При цьому, за твердженням позивача, у жодному із правовстановлюючих документів ані ЗАТ "Світ Плюс", ані ТОВ "Світ Плюс 2010" не було зазначено об'єкту у вигляді рампи, яка прилягає до нежитлової будівлі за літ. «Б», навпаки, в усіх технічних паспортах, свідоцтвах про право власності, витягах з державних реєстрів прав власності, зазначене право власності Позивача на споруду за літерою «Ю». Оскільки реєстрацією права власності та виготовленням технічних паспортів на об'єкт нерухомості в цілому займались спеціалісти МБТІ та посадові особи, спочатку Виконавчого комітету Одеської міської ради, а потім, і державні реєстратори, то впливати на позначення об'єктів нерухомості у вказаних документах Позивач можливості не мав.
Також позивач зазначає, що приміщення, належні ТОВ "Світ Плюс 2010", знаходяться у будівлях, розташованих по фасадній частині земельної ділянки за адресою: м.Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, і не є окремими об'єктами нерухомості. У безпосередній близькості до будівлі за літ. «Б», приміщення у якій перебувають у власності ПрАТ "ОЗОМ", розташовується належний на праві приватної власності ПрАТ "ОЗОМ" навіс, позначений у технічному паспорті літ. «Ю». Він прилягає до частини приміщень, належних ТОВ "Світ Плюс 2010", лише найменшою своєю частиною, проте, зазначені факти не завадили ТОВ "Світ Плюс 2010", без будь-якої на те згоди законного власника - ПрАТ "ОЗОМ", зареєструвати право власності на ніби-то самостійно сконструйовану ТОВ "Світ Плюс 2010" рампу, яка насправді зареєстрована за Позивачем як навіс.
Підсумовуючи свої заперечення, позивач, посилаючись на положення ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", зазначає про відсутність жодних підстав для набуття ТОВ "Світ Плюс 2010" на момент реєстрації права власності на спірне майно.
25.02.2019р. до канцелярії суду від ТОВ "Світ Плюс 2010" надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с.90-92), згідно якого, заперечуючи твердження позивача щодо відсутності у правовстановлюючих документах об'єкту у вигляді рампи, відповідач 1 зазначає, що така рампа була збудована та введена в подальшому в експлуатацію саме ним для виконання вантажно-розвантажувальних робіт та обслуговування належного на праві власності ТОВ "Світ Плюс 2010" складу №1, площею 802,6 м2 у нежитловій будівлі під літ. "Б".
Крім того, відповідач 1 ще раз наголосив на різниці понять "рампа" та "навіс", зазначивши, що означені об'єкти не можуть бути одним і тим же об'єктом.
27.02.2019р. у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/2615/18 оголошено протокольну перерву до "11" березня 2019р. о 15год.15хв.
Ухвалою суду від 28.02.2019р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про оголошення перерви у судовому засіданні до 11.03.2019р.
11.03.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача за вх.№4670/19 надійшло клопотання, в якому останній просив суд продовжити строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання в межах строків, визначених ГПК України, але не раніше ніж 14.03.2019р.
Вищевказане клопотання обґрунтовано неможливістю адвоката позивача ОСОБА_2 бути присутнім у судовому засіданні, у зв'язку із її терміновим від'їздом за межі Одеської області, у зв'язку з непередбаченими сімейними обставинами.
Крім того, посилаючись на зазначені вище обставини, позивачем до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.03.2019р. судом закрито підготовче провадження у справі №916/2615/18 із призначенням останньої до розгляду по суті у засіданні суду на 12.03.2019р. о 12 год. 30 хв. Крім того, вказаною ухвалою визначено попередньо дату та час наступного судового засідання для розгляду справи по суті - 18.03.2019р. о 13 год. 45 хв.
Ухвалою суду від 12.03.20419р. судом оголошено перерву до 18.03.2019р. о 13 год 45 хв.
У судовому засіданні 18.03.2019р. судом оголошено перерву до 25.03.2019р.
Ухвалою суду від 19.03.2019р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про оголошення перерви у судовому засіданні до 25.03.2019р.
У судовому засіданні 25.03.2019р., в якому судом було оголошено перерву до 27.03.2019р., ТОВ "Світ Плюс 2010" було надано клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи (фотофіксації) та огляд доказу за його місцезнаходження (т.3 а.с.1-2), згідно якого відповідач просив суд оглянути спірну рампу за її місцезнаходженням по Київському шосе, 5 у м. Одесі, а також інші навіси та рампу, які знаходяться у власності позивача за даною адресою. Вказане клопотання було задоволено судом в частині долучення доказів. Суд також дійшов висновків про недоцільність огляду доказів за їх місцезнаходженням.
Представником позивача у вказаному судовому засіданні було надано суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи (т.3 а.с.3-35), яке було задоволено судом із зазначенням про залишення відкритим питання про прийняття їх до розгляду.
У судовому засіданні 27.03.2019р., в якому було оголошено перерву до 29.03.2019р. на 10 год. 00 хв., судом було повідомлено сторін про припинення 17.12.2018р. Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" в результаті ліквідації, про що стало відомо з ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого з метою уточнення адреси підприємства.
З урахуванням зазначеного судом, представник позивача зауважив про необхідність заміни відповідача 2, представник відповідача 1, при цьому, зазначив про відсутність необхідності у залученні нових учасників справи, натомість вважав про доцільність закриття провадження в цій частині.
У судовому засіданні 29.03.2019р. під час судових дебатів представники сторін підтримали правові позиції, що викладалися ними раніше.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач обрав спосіб захисту свого права шляхом, зокрема, зобов'язання державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08.09.2017р. про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" на нежитлові будівлі, загальною площею 2 481,8 м2, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, буд. 5 (номер об'єкта РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами "А" та "Б" зі складовою частиною об'єкта нерухомого майна у вигляді рампи I.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, суд наділений повноваженнями для надання оцінки правовідносинам сторін в межах заявлених вимог, та не має права змінювати позовні вимоги та виходити за їх межі за відсутності для цього відповідних підстав, а також уточнювати обраний позивачем спосіб захисту.
При цьому, статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено порядок внесення записів до державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, згідно положень ч. 2 якої, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з ч.5 статті 26 вказаного закону внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Крім того, особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначені положеннями ст.31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суд також зазначає, що відповідно до положень ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Наведені приписи законодавства свідчать про те, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в тому числі в питаннях щодо скасування реєстраційних дій на визначених законом підставах.
Тобто системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Таким чином, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Саме такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації. За відсутності такого рішення суду відновити порушені права позивача, буде неможливо, оскільки скасуванню рішення про державну реєстрацію прав передує рішення суду про таке скасування.
Враховуючи зазначене, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є звернення до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, за наслідком розгляду якого судом має бути встановлено відповідність прийнятого реєстратором рішення нормам діючого законодавства.
Слід зазначити, що вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018р.
При цьому, суд зазначає, що положення статті 5 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки визначення судом у своєму рішення і відповідне застосування визначеного судом способи захисту є можливим лише у випадку, якщо законом або договором не визначено ефективного способу захисту. Водночас законом прямо передбачено можливість внесення запису про скасування рішення державного реєстратора на підставі рішення суду про таке скасування.
З урахування викладеного, суд зауважує, що вимоги щодо зобов'язання саме державного реєстратора, яким вчинено реєстраційну дію, скасувати таку дію є фактично передчасними. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмеження на вчинення дій щодо внесення запису про скасування державної реєстрації прав виключно державним реєстратором, яким вчинено реєстраційну дію.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4.09.2018р. у справі №823/2042/16, суд вказує, що з урахуванням наведеного вище обґрунтування позивача, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, у зв'язку з чим належним відповідачем у даній справі є особа, право на майно якої оспорюється, та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Таким чином, позивачем правомірно визначено коло відповідачів у даній справі, а суд, відповідно до ч.7 ст.238 ГПК України повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт припинення за рішенням засновника Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області", враховуючи, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав - акредитованим суб'єктом (ст.ст.6,10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), суд доходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог до державного реєстратора.
У задоволенні позову в частині вимог до іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" слід відмовити у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.
При цьому суд вказує, що за змістом постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №920/1000/16, у разі відмови у позові з підстав обрання неналежного способу захисту місцевий господарський суд не повинен викладати у мотивувальній частині висновку по суті спору, оскільки це буде фактично вирішенням спору, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами.
З огляду на вищевикладене, суд не надає оцінки правомірності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08.09.2017р.
Надаючи оцінку вимогам позивача про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" навіс, позначений у технічному паспорті літ. "Ю", суд вказує наступне.
Так, ч.1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд перш за все має встановити наявність права власності у заявника на спірну річ (майно) та обставину щодо вибуття такого майна з його власності.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватному акціонерному товариству "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" на підставі договору про поділ в натурі та припинення спільної часткової власності від 12.05.2008р. (т.1 а.с.24-25) на праві приватної власності належить, зокрема, навіс під літ. "Ю".
Водночас жодних доказів того, що ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" позбавлено можливості права користування чи розпорядження належного йому на праві приватної власності навісу за літ. "Ю", матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих порушення права позивача на розпорядження та користування належним йому на праві власності майном навісом за літ. "Ю", позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.129, п.6 ч.1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження по справі в частині вимог до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про зобов'язання останнього скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36978033 від 08.09.2017р. про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" на нежитлові будівлі, загальною площею 2 481,8 м2, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, буд. 5 (номер об'єкта РПВН - 23345663), які складаються із будівель за літерами "А" та "Б" зі складовою частиною об'єкта нерухомого майна у вигляді рампи, I - закрити.
2. У задоволенні позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс 2010" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 29 березня 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська