Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1000/19 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.
Категорія ст. 124 КУпАП Доповідач Бережна С. В.
27 березня 2019 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., за участю правопорушника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2019 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 , -
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн 20 коп.
Згідно постанови суду, вчинене ОСОБА_1 правопорушення полягало в тому, що 30.01.2019 року о 07 год 12 хв в м. Житомирі, по вул. Привокзальний майдан, 126/6 водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконував поворот ліворуч поза перехрестям з крайнього правого положення, не надавши дорогу попутному транспортному засобу Рута 25 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався прямо та допустив з ним зіткнення.
При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду. Посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не проаналізував наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні п.10.4 Правил дорожнього руху України є необгрунтованим. Зазначає, що він рухався з мосту, розвернувся на перехресті та рухався прямо. На світлофорі зупинився, бо був червоний сигнал
світлофора, коли загорівся зелений сигнал світлофора почав рух в напрямку прямо, потім потрібно було повернути ліворуч, щоб проїхати до базару, увімкнув лівий поворот, і відчув удар в ліву сторону автомобіля. Вважає, що зіткнення сталося, бо водій автобуса Рута на мить відволікся і занадто виїхав зі своєї смуги, і почав повертати праворуч. Таким чином вважає, що у справі не доведено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Вказує, що судом під час винесення рішення не було повно та всебічно враховано вимоги ст. 33 КУпАП згідно яких при накладенні стягнення враховуються: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Таким чином, суд вирішуючи питання про призначення адміністративного стягнення повинен мотивувати і обґрунтувати необхідність застосування найбільш суворого виду адміністративного стягнення, тобто позбавлення права керування транспортним засобом. Зазначає, що раніше ним адміністративні правопорушення не вчинялись, вважає дане правопорушення не грубим, внаслідок ДТП потерпілі відсутні. У скоєному правопорушенні кається та обіцяє в подальшому бути уважним під час руху, для уникнення схожих ситуацій. Стверджує, що збереження права керування автомобілем є необхідним для належного подальшого його існування, життя.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доповнення до апеляційної скарги, не підтримавши первинну апеляційну скаргу, та погодився з обсягом обвинувачення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення з приводу порушенням ним п.10.4 ПДР України, що стало причиною дтп, та просив звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Зазначив, що збереження права керування автомобілем є необхідним для належного подальшого його існування та життя. Також пояснив, що питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок дтп ним вирішено з власником автомобіля Рута шляхом сплати на вимогу останнього коштів в сумі 1000 грн.
Потерпілий ОСОБА_2, який був другим учасником дорожньо-транспортної пригоди, що рухався на автомобілі РУТА, та залучений апеляційним судом до розгляду справи у якості потерпілого у зв'язку із завданням йому моральної шкоди вчиненим правопорушенням, до початку розгляду справи подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи та надати йому можливість укласти договір про надання правової допомоги.
Однак під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 не підтримав свою заяву та наполягав на розгляді справи. Зазначив, що даною дорожньо-транспортною пригодою йому завдано моральної шкоди, тому він вважає себе потерпілим. При цьому наполягав на тому, що саме ОСОБА_1 винний у порушенні ПДР України, але він не заперечує проти накладання на останнього іншого стягнення, не позбавленого з позбавленням права керування транспортним засобом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та надані докази в межах доводів зміненої (доповненої) апеляційної скарги, вважаю, що доповнена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, враховуючи те, що ОСОБА_1 не підтримав доводи та вимоги, викладені в первинній апеляційній скарзі, визнав вину у вчиненні правопорушення при обставинах, зазначених в протоколі та в постанові суду першої інстанції, не заперечуючи проти вказаних обставин, апеляційним судом обставини вчинення ним правопорушення та висновок суду про визнання його винним не переглядалися.
Що стосується змінених доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного накладання на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 6 місяців та необхідності звільнення його від відповідальності, апеляційний суд вбачає підстави для часткового їх задоволення та зміни постанови в частині накладання стягнення з позбавлення права керування транспортним засобом на штраф.
Так судом першої інстанції хоча і призначено стягнення в межах, встановлених законом, проте без врахування альтернативного виду стягнення передбаченого ст.124 КУпАП, особи правопорушника та інших обставин, які впливають на обрання виду та розміру адміністративного стягнення. Так, ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненому правопорушенні кається та обіцяє в подальшому бути уважним під час руху, має на утриманні малолітнього сина, який навчається у 4 (четвертому) класі, якого він відвозить до школи на авто, батьків похилого віку яким необхідний догляд та періодично лікування в медичних закладах міста до яких необхідно їздити на авто.
Під час апеляційного розгляду справи були оглянуті документи на підтвердження сплати ОСОБА_1 за вимогою власника автомобіля РУТА 1000 грн. франшизи. За поясненням правопорушника та потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_1 відшкодував шкоду, завдану власнику автомобіля, і сам ОСОБА_2 до нього претензій матеріального характеру не має.
З урахуванням вищенаведеного, вважаю, що саме таке стягнення, як штраф, буде достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та таким, що відповідає суспільній небезпеці правопорушення та особі правопорушника,
При цьому доводи ОСОБА_1 про необхідність звільнення його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням ,є безпідставними, оскільки дане правопорушення у сфері безпеки руху внаслідок якого два автомобілі отримали механічні пошкодження, в розумінні ст.22 КУпАП не може вважатися малозначним.
З огляду на викладене, постанова суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення.
В решті постанова суду є законною та обгрунтованою.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу з доповненнями та змінами правопорушника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2019 року щодо нього в частині накладення адміністративного стягнення змінити.
Замінити правопорушнику ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення із позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців на штраф в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: