28 березня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/567/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 / позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області / відповідач - 1) , Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту - Великобагачанське ОУПФУ Полтавської області / відповідач - 2) в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_4 за вересень 2018 року,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Великобагачанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вересень 2018 року в розмірі 9577,96 грн. у п'ятиденний термін з дня винесення судового рішення,
- встановити судовий контроль.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачами протиправно припинено виплату пенсії у вересні 2018 року, що зумовило необхідність звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті 12.03.2019.
28.02.2019 до суду ГУ ПФУ в Полтавській області надано відзив на позов у якому зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває, як одержувач пенсії за віком на обліку в Великобагачанському об'єднаному УПФУ Полтавської області. За твердженням відповідача-1 позов повинен бути поданий лише до Великобагачанського об'єднаного УПФУ Полтавської області, за місцем перебування позивача, як одержувача пенсії. Також зазначено, що позивачем не аргументовано підстав для застосування судового контролю у цій справі /а.с. 20-21/.
06.03.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов у якому зазначено, що відповідно до підпункту 2,5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Так відповідачем-2 зазначено, що виплата пенсії ОСОБА_5 з 01.09.2018 тимчасово призупинена управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області в автоматизованому порядку до з'ясування обставин. Також зазначено, що з жовтня 2018 року відновлено перерахування пенсійних виплат на рахунок позивача. З урахуванням викладеного, суми коштів, які не виплачені позивачу за минулий період (вересень 2018 року) у розмірі 9577,96 грн, обліковані в управлінні та будуть виплачені після прийняття окремого Порядку, як це передбачено пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 /а.с. 84-87/.
У судовому засіданні 12.03.2019 відкладено розгляд справи до 28.03.2019.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував.
У відзиві на позов відповідач-1 просив розглянути справу без участі його представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, що підтверджено копією паспорта /а.с. 9-10/.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Великобагачанське ОУПФУ Полтавської області та отримує пенсію за віком, що не заперечується сторонами у справі /а.с. 12/.
Залученою до матеріалів справи копією довідки від 17.10.2014 підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою /а.с. 11/.
06.09.2018 позивач звернувся до Великобагачанське ОУПФУ Полтавської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії в якій просив поновити виплату та виплатити пенсію за віком за серпень 2018 року /а.с. 56/.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 16.10.2018 № КО-8591011/1652 повідомлено позивача, що виплата пенсії позивачу призупинена з 01.09.2018 згідно з списками внутрішньо переміщених осіб, які тривало відсутні (понад 60 днів) за місцем проживання. Зазначено, що згідно з особистою заявою від 06.09.2018 та підтвердження органом соціального захисту факту знаходження позивача за місцем тимчасового проживання, нарахування пенсії відновлено з місяця припинення. Пенсія за жовтень поточного року була перерахована на особистий рахунок у ВАТ "Державний ощадний банк України". Крім того, зазначено, що пенсійні кошти, обліковані на умовах окремого порядку та будуть виплачені за наявності відповідного фінансування /а.с. 13/.
Не погодившись із протиправними діями відповідачів щодо призупинення виплати пенсії позивачу за вересень 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (стаття 92 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За приписами частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином, виплату пенсії може бути припинено за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, однак, виключно у випадках, визначених Законом.
Відповідачем-2 зазначено, що виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 була тимчасово призупинена управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області в автоматизованому порядку до з'ясування обставин, у зв'язку з надходженням копії листа управління з координації та контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.09.2019 № 491/04.6-22 із копією витягу із списку відомостей про внутрішньо переміщених осіб, які виїхали за межі території, контрольованої українською владою та відсутні за фактичним місцем проживання більше 60 днів /а.с. 86/.
Водночас Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, які не пройшли верифікацію, у зв'язку із тривалою відсутністю за місцем проживання (понад 60 діб).
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставним посилання відповідача-2 на те, що призупинення виплати пенсії позивачу здійснено у зв'язку з тривалою відсутністю за місцем проживання позивача (понад 60 діб).
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" пунктом 1 якого затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Водночас суд зазначає, що відповідачем не зазначено підстави для припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, передбаченої Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вище зазначено, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Також у матеріалах справи відсутні докази скасування дії довідки від 17.10.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем-2 вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки останнім призупинено у вересні 2018 року виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначив про право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08.07.2004 "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-1У "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Призупиняючи виплату пенсії позивачеві за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач-2 порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що згідно з довідкою Великобагачанського ОУПФУ Полтавської області від 14.11.2018 позивач перебуває на обліку у Великобагачанському ОУПФУ Полтавської області /а.с. 12/.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у Великобагачанському ОУПФУ Полтавської області, а не в ГУ ПФУ в Полтавській області, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_4 за вересень 2018 року та зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вересень 2018 року в розмірі 9577,96 грн у п'ятиденний термін з дня винесення судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Великобагачанського ОУПФУ Полтавської області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за вересень 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Великобагачанського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 26.02.2019 № 20 за вересень 2018 року ОСОБА_1 не виплачено пенсію у розмірі 9577,96 грн /а.с. 63/.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Великобагачанське об'єднане УПФУ Полтавської області виплатити позивачу пенсію за вересень 2018 року в розмірі 9577,96 грн.
Водночас стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача-2 виплатити пенсію за вересень 2018 року у п'ятиденний термін з дня винесення судового рішення, суд не вбачає підстав для їх задоволення, здійснення пенсійних виплат на підставі рішення суду можливе лише після набрання рішенням законної сили.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оскільки призупинення виплати пенсії відповідачем-2 здійснено не у спосіб, встановлений законом, відмова у виплаті пенсії через відсутність розробленого Кабінетом Міністрів України порядку не відповідає критеріям правомірності дій суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області та Великобагачанське об'єднане УПФУ Полтавської області подати у п'ятиденний строк з моменту проголошення рішення суду звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, юридична адреса: вул.Соборності, 66, м.Полтава, 36014), Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40376699, юридична адреса: вул.Шевченка, 73, смт.Велика Багачка, Полтавська область, 38300) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40376699, юридична адреса: вул.Шевченка, 73, смт.Велика Багачка, Полтавська область, 38300) щодо призупинення виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії за вересень 2018 року.
Зобов'язати Великобагачанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40376699, юридична адреса: вул.Шевченка, 73, смт.Велика Багачка, Полтавська область, 38300) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) нараховану за вересень 2018 року пенсію в розмірі 9577,96 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40376699, юридична адреса: вул.Шевченка, 73, смт.Велика Багачка, Полтавська область, 38300) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
Повне рішення складено 28 березня 2019 року.
Суддя ОСОБА_6