28 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/590/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) 22.02.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Новгород-Сіверське ОУПФ), у якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача, які полягають у неврахуванні при розрахунку розміру його пенсії заробітної плати за період з лютого 1992 року по травень 1994 року, у тому числі із коефіцієнтом 1,7 і північною надбавкою до 50%, відповідно до довідок, які видані ПАТ ''Варьеганнефтегаз'' від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81 від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005, №01-39-ВНГ-1006;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру його пенсії з 14.01.2018 із врахуванням заробітної плати за період з лютого 1992 року по травень 1994 року, у тому числі із коефіцієнтом 1,7 і північною надбавкою до 50%, відповідно до довідок, які видані ПАТ ''Варьеганнефтегаз'' від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81 від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005, №01-39-ВНГ-1006, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов мотивовано тим, що відповідачем, під час розрахунку розміру його пенсії, протиправно не було взято до уваги заробітну плату за період роботи водієм в районах Крайньої Півночі. Однак, оскільки із сум районних коефіцієнтів та північної надбавки нараховувались та сплачувались внески до всіх обов'язкових фондів, останні повинні враховуватись під час розрахунку розміру пенсії.
Ухвалою судді від 28.02.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 28.03.2019 позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 14.01.2018 по 21.08.2018 залишено без розгляду.
У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що заробітну плату ОСОБА_1 за період з лютого 1992 року по 06.05.1994 для розрахунку пенсії взяти неможливо, оскільки відсутній розподіл на основну заробітну плату, районний коефіцієнт та північну надбавку. Самостійний розподіл заробітної плати за видами нарахувань не входить до компетенції Управління.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов має бути задоволений частково, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Новгород-Сіверському ОУПФУ та з 14.01.2018 отримує пенсію за віком.
Згідно матеріалів пенсійної справи, під час розрахунку розміру пенсії позивача Новгород-Сіверським ОУПФУ була взята його заробітна плата за періоди: з 01.12.1986 по 30.10.1989, з 01.12.1989 по 31.12.1991, з 01.07.2000 по 31.01.2018 (а.с. 10-16). При цьому, заробітна плата ОСОБА_1 за період з лютого 1992 по 06.05.1994 для проведення розрахунку розміру пенсії не врахововувалась.
У свою чергу, як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 18-20), у період з 01.01.1992 по 06.05.1994 позивач працював водієм в районах Крайньої Півночі, а саме на Світлогорській експедиції глибокого експлуатаційного буріння у складі тресту «Варьеганбурнефть», яке неодноразово перейменовувалось і станом на травень 1994 року мало назву Варьенганське управління бурових робіт.
Наведена інформація підтверджується архівними довідками ПАТ «Варьеганнефтегаз» від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81 та від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1006, №01-39-ВНГ-1007 (а.с. 17, 22, 23).
Зокрема, у вказаних довідках відображено заробітну плату позивача за вищевказаний період, яка враховується для призначення пенсії. Також повідомлено, що заробітна плата вказана з районним коефіцієнтом 1,7 та північною надбавкою 50%. Із сум, вказаних у довідках, здійснювалось утримання у Пенсійний фонд РФ, згідно тарифів.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести йому перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з лютого 1992 року по 06.05.1994, у тому числі із коефіцієнтом 1,7 і північною надбавкою 50%.
Листом від 11.02.2019 за №4/04/С-11 Новгород-Сіверське ОУПФУ відмовило у проведенні вказаного перерахунку та зазначило, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів проводиться за періоди до 01.01.1992, так як прийнятим Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, обчислення заробітної плати, із якої призначається пенсія, проводиться із виключенням цих сум. У зв'язку з наведеним, не можливо взяти для розрахунку пенсії заробітну плату з лютого 1992 року по травень 1994 року (так як в заробітну плату включені районні коефіцієнти та північна надбавка).
Вважаючи вказану відмову Новгород-Сіверського ОУПФ протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунок та виплати пенсії врегульовано розділом VI Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 2 статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, у тому числі, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ вказаного Порядку (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), до заяви про призначення пенсії за віком, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Статтею 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), який набрав законної сили з 01 січня 1992 року, встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що ні Законом №1788-XII, ні Законом №1058-IV не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
Проте, як встановлено Законом СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
При цьому, статтею 78 Закону № 1480-I передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Крім того, частиною 3 статті 96 вказаного Закону передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами.
Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.
Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 6 «Угоди між урядами України і Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначаються сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 та від 26.09.1967 про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967, підприємство, де працював позивач знаходилось на території м. Радужного Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округ (Росія).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідок від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81 та від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1006, вони містить необхідну інформацію стосовно первинних документів, що слугували підставою їх видання, а саме: особові рахунки за 1992-1994 роки, фонд №24/4 ББН (а.с. 17, 22).
Крім того, відповідно до листа ПАТ «Варьеганнефтегаз» від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005, архівні довідки про заробітну плату за 1992-1994 роки на ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) оформлені відповідно до місцевого законодавства та на основі наявних архівних даних підприємства. У листі вказано також про те, що розмежування окремих сум районного коефіцієнта і північної надбавки працівниками архівної установи не здійснюється, що передбачено правилами роботи архіву (а.с. 21).
Таким чином, суд вважає, що наведене не суперечить приписам чинного законодавства, а саме, абзацу 2 пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1. Відповідно до вказаного пункту, у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Враховуючи зазначене, на думку суду, оскільки надання відповідачу довідки із зазначенням відповідних сум заробітної плати без відповідних надбавок не є можливим, а архівні довідки 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81 та від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1006 містять відомості про розмір районного коефіцієнта, що становить 1,7 та північної надбавки - 50%, що підтверджується і довідкою ПАТ «Варьеганнефтегаз» від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005 (а.с. 21), то наявність таких відомостей дозволяє відповідачу самостійно вирахувати необхідні суми заробітку для обчислення пенсії, без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки.
Відповідно до статті 98 Закону №1788-ХІІ перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункуту 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Ураховуючи наведене, та те, що листом від 11.02.2019 за №4/04/С-11 Новгород-Сіверське ОУПФУ фактично відмовило позивачу у перерахунку пенсії за віком із зарахуванням заробітної плати за період з лютого 1992 року по травень 1994 року, чим порушило право ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати у належному розмірі, суд вважає, що його позовні вимоги слід задовольнити частково.
При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом:
- визнання протиправними дій Новгород-Сіверського ОУПФУ щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування заробітної плати за період з лютого 1992 року по 06.05.1994;
- зобов'язання Новгород-Сіверського ОУПФУ здійснити ОСОБА_1 з 22 серпня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період з лютого 1992 року по 06.05.1994, на підставі довідок від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81, від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005 та №01-39-ВНГ-1006, без урахування зазначених у них районних коефіцієнтів та північних надбавок.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378696, вул. Соборна, 3, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування заробітної плати за період з лютого 1992 року по 06.05.1994.
Зобов'язати Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 з 22 серпня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період з лютого 1992 року по 06.05.1994, на підставі довідок від 22.01.2018 №01-39-ВИГ-81, від 06.06.2018 №01-39-ВНГ-1005 та №01-39-ВНГ-1006, без урахування зазначених у них районних коефіцієнтів та північних надбавок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 26 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.03.2019.
Суддя С.В. Бородавкіна