27 березня 2019 року справа № 580/628/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (20801, Черкаська область, м. Кам'яна, вул. Гоголя, 38/2) з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 20.11.2018 з урахуванням встановленого судом права;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 20.11.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням встановленого судом права на перерахунок та виплату;
- встановити судовий контроль за виконанням ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області судового рішення, зобов'язавши його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), а тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18, яке набрало законної сили 08.11.2018 його позов був задоволений частково, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити з 01.04.2018 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2018 до моменту здійснення перерахунку. ГУ ПФУ в Черкаській області листом від 05.02.2019 повідомило останнього, що перерахунок його пенсії за період з 08.11.2018 по 19.11.2018 вже був проведений на підставі рішення суду, в той час, як підстави для перерахунку пенсії з 20.11.2018 відсутні, що спонукало ОСОБА_1 звернутись з відповідним позовом до суду.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерник аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, в зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У жовтні 2018 позивач звернувся до суду з позовом до Кам'янського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Кам'янського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо відмови в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків Чорнобильської ОСОБА_1, що став особою з інвалідністю у зв'язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Кам'янський відділ обслуговування громадян ОСОБА_2 територіального управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, який був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, став особою з інвалідністю, пенсію по інвалідності з 01.10.2017 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18, яке набрало законної сили 08.11.2018 його позов був задоволений частково, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити з 01.04.2018 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2018 до моменту здійснення перерахунку.
На підставі вказаного рішення позивачу був здійснений перерахунок його пенсії з 08.11.2018 по 19.11.2018, в той час, як ГУ ПФУ в Черкаській області в листі від 05.02.2019 № 1/М-10 повідомило останнього, що підстави для перерахунку пенсії з 20.11.2018 відсутні.
Вважаючи таку відмову протиправно, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд зазначає таке.
За правилами ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача щодо невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18, яке набрало законної сили про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до п.3 ст.59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням встановленого судом права на перерахунок.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Крім того, відповідно до ст.383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконання судового рішення по іншій справі.
Тобто, якщо позивач вважає протиправним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов. Втім, судом встановлено, що позивачем подано саме адміністративний позов до ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії щодо неналежного виконання рішення суду в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому положеннями ст.383 КАС України.
Тобто, суд дійшов висновку, що з метою захисту своїх порушених прав, позивач повинен був звернутись до суду із заявою у відповідності до ст.383 КАС України, натомість, ухвалення судового рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, по яким вже є судове рішення, що набрало законної сили, не допускається.
Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично вирішено судом та право позивача на перерахунок та виплату вже відновлено за наслідками вирішення спору у справі № 2340/2780/18, про що прийнято рішення, позовні вимоги стосуються питання повного належного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18, то, відповідно, позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.
Суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду являє собою завершальну стадію судового провадження та здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах права позивача були повністю, дієво та ефективно поновлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18 та позивач з аналогічною метою звернувся з даним позовом.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 2340/2780/18, то обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань