28 березня 2019 року справа № 2340/4974/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 823/2225/17;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 в загальній сумі 62261,04 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити розрахунок та стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з початку виникнення заборгованості до місяця фактичної виплати;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідачем не виконується рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління здійснити відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.05.2017 за № 23030003321 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку.
Однак, вказане рішення суду проігнороване відповідачем і не виконане, перерахунок пенсії проведено, але виплати проводитимуться лише з 01.01.2018, а не з 01.01.2016 так як вимагає рішення суду. Так, існує заборгованість між фактичною виплатою та нарахованою пенсією за 2 роки (2016-2017), сума до стягнення складає 62261,04 грн. Також, позивач зазначає, що вказана сума необхідна до розрахунку відшкодування компенсації за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Також ОСОБА_1 вказає, що окрім неправомірних дій з боку боржника позивачеві завдана моральна шкода, оскільки відповідачем було порушено його нормальний спосіб життя, була потреба докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, зіпсовано плани та сподівання, а також довелось переглянути та відмінити деякі позиції сімейного бюджету, пов'язані із закупівлею необхідного мінімуму, проведення заходів з поліпшенням здоров'я. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 5000,00 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті вказані в даній ухвалі недоліки.
21 лютого 2018 року позивач подав до суду супровідний лист з додатками на виконання вищевказаної ухвали.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19 березня 2019 року відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на момент звернення до суду позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17, яке набрало законної сили 02.04.2018, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 30.04.2018. Нараховано суму 72637,88 грн, що підтверджується розрахунком на доплату від 11.04.2018. Позивач з 01.01.2018 отримує пенсію у новому збільшеному розмірі, а обов'язок Пенсійного Фонду щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, виконується в порядку постанови № 649.
Відповідач зазначає, що обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач фактично посилається на те, що така шкода полягає у моральних і фізичних стражданнях, в тому що було порушено його нормальний спосіб життя, була потреба докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, зіпсовано плани та сподівання, а також довелось переглянути та відмінити деякі позиції сімейного бюджету, пов'язані із закупівлею необхідного мінімуму, проведення заходів з поліпшенням здоров'я. Також позивачем не надаються докази, які підтверджували причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями відповідача. Отже, позивачем не доведено у чому полягає моральна шкода, а відтак не доведено і самого факту завдання відповідачем такої шкоди.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.05.2017 №23030003321 провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) перерахунок та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку.
18 травня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області розглянута заява про примусове виконання виконавчого листа № 823/2225/17 та відкрито виконавче провадження ВП № 56417885 з виконання виконавчого листа № 823/2225/17.
17 липня 2018 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області отримало лист Головного управління № 39056/08-01 від 13.06.2018, відповідно до якого відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 823/2225/18 здійснено перерахунок пенсії та нараховано суму 447,60 грн.
Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, обчислена станом на 1 січня 2018 року, буде виплачуватися після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманою особою пенсії; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії та забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати коштів в сумі 447,60 грн виконані управлінням в добровільному порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень покладених на управління, а тому відповідно до пункту 9 статті Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню.
25 червня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області постановою ВП № 56417885 за невиконання рішення суду накладено на Головне управління штраф у розмірі 5100,00 грн, а 07.087.2018 - постанову про закінчення виконання виконавчого провадження ВП № 56417885.
12 жовтня 20148 року Головне управління направило ОСОБА_1 листа, в якому зазначило, що звернення позивача від 28.09.2018 щодо виконання судового рішення від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17 розглянуто та повідомило позивачу, що на виконання вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 15.05.2017 № НОМЕР_2 та після перерахунку розміру пенсії позивача з 01.01.2016 становить 4577,31 грн, однак доплата зазначеної пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 10376,84 нараховано на виплату за додатковою відомістю у квітні 2018 року, доплата пенсії за 2016-2017 позивачу буде здійснено в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018.
Не погоджуючись з даною позицією Головного управління, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 823/2225/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.05.2017 №23030003321 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку.
Отже, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 1404-VІІІ рішення є обов'язковим та підлягає виконанню на всій території України.
Також, як свідчать матеріали справи, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 823/2225/17 в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 Головним управління Пенсійного фонду в Черкаській області виконане, що підтверджується листом № 39056/08-01 від 13.06.2018.
Щодо стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_1 різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 в загальній сумі 62261,04 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХЇІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 було прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103).
Постановою № 103 передбачено перерахунок пенсій з 1 січня 2016 року, призначених згідно із Законом № 2262, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою поліцейського за січень 2016 року. Виплата перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) здійснюється з 1 січня 2018 року.
Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, обчислена станом на 1 січня 2018 року, буде виплачуватися після виділення коштів на їх Фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії;
з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Відповідно до пункту 5 постанови № 103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Як передбачено статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, правових підстав не виконувати постанову № 103 у органів Фонду не має. Таким чином, підстав для стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_1 донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 відповідно до Законів України від 23.12.2015 № 900, від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та від 13.11.2008 № 45 немає.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Отже, рішення судів, якими зобов'язано органи Пенсійного Фонду України здійснити перерахунок пенсії особам згідно Порядку № 649 будуть виконуватися безпосередньо Пенсійним фондом України за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті після створення в Пенсійному фонді України реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Суд наголошує, що ОСОБА_1 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 823/2225/17, яке набрало законної сили, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 до 30.04.2018, нараховано суму 72637,88 грн, що підтверджується розрахунком на доплату від 11.04.2018. Позивач з 01.01.2018 отримує пенсію у новому збільшеному розмірі, а обов'язок Пенсійного Фонду щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, виконується в порядку постанови № 649.
На підставі аналізу зазначених норм суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати ОСОБА_1 різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а тому і підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку підстав немає.
Отже, позовна вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 в загальній сумі 62261,04 грн є передчасною та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління здійснити розрахунок та стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з початку виникнення заборгованості до місяця фактичної виплати, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації втрати частини доходів врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-111 (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок 159).
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону № 2050 підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, у даному випадку органом Пенсійного фонду, добровільно чи на виконання рішення суду.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, в даному випадку пенсії; доходи не повинні носити разового характеру; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14 основною умовою для виплати громадянину компенсації за ст. 2 Закону № 2050 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсій). Коли суми нараховуються рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати зазначених доходів.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактам, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростання споживчих цін на товар та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічний підхід застосовується до вказаних норм права Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 18.07.2018 (справи №№ 185/515/16-а(2-а/185/5/17), 490/6755/15-а) від 15.08.2018 (справа № 653/3356/17) та від 05.10.2018 (справа № 162/787/16-а).
Як було зазначено вище, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою встановлені строки виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 починаючи з 01.01.2019. Вказана постанова є чинною на час розгляду справи та підлягає застосуванню відповідачем.
Таким чином, період виплати перерахованої пенсії позивачеві з 01.01.2016 по 31.12.2017 станом на час розгляду даної справи триває, а тому відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати пенсії позивачу.
Щодо стягнення з Головного управління моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з'ясувана наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки суд встановив, що порушення прав позивача не відбулося та враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями Головного управління і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.
Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, оскільки рішення прийняте на користь відповідача, то обов'язку подавати звіт про виконання судового рішення у Головного управління немає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.03.2019.
Суддя В.О. Гаврилюк