19 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2432/18
09 год. 30 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Бондарчук О.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про скасування припису в частині,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі-позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати пункти 3, 4, 5, 6 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Ухвалою від 28.11.2018 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 20.12.2018 року о 14:00 год.
Ухвалою від 20.12.2018 року розгляд справи відкладений на 24.01.2019 року о 14:00 год.
Ухвалою від 24.01.2019 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання по суті справи замінене підготовчим засіданням, строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів та призначене підготовче засідання на 20.02.2019 року о 14:00 год.
20.02.2019 року протокольною ухвалою підготовче засідання відкладене на 28.02.2019 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.
Ухвалою від 28.02.2019 року закрите підготовче провадження у справі, призначена справу за до судового розгляду по суті на 15.03.2019 о 15:00 год.
15.03.2019 року протокольною ухвалою судове засідання відкладене на 18.03.2019 року.
18.03.2019 року суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 19.03.2019 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю. Суду пояснила, що 22.11.2018 року ТОВ "Екобіотек-Україна" отримало припис від 19.11.2018 року № 02-11/619/18, виданий відповідачем за результатами проведення планової перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, що прповедена у період з 05.11.2018 року по 16.11.2018 року. Позивач не погоджується із пунктами 3, 4, 5, 6 оскаржуваного припису, вважає їх такими, що порушують права та законні інтереси Товариства і норми чинного законодавства України, що є підставою для визнання його протиправним. Також зазначає, що на момент проведення перевірки уніфікована форма акту не затверджена та не оприлюднена на сайті Державної екологічної інспекції України, що в свою чергу суперечить діючому законодавству, і, як наслідок, акт перевірки від 19.11.2018 року № 02-11/619/18 є такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства України. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, відмітивши, що планова перевірка дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства проведена у порядку, передбаченому законодавством, що регулює дані правовідносини. За результатами перевірки виявлено численні порушення вимог природоохоронного законодавства, що зафіксовано в акті перевірки від 16.11.2018 року. Під час заходу державного нагляду встановлено, що Товариством не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для газового різання металу, пропарочної, виробничо-хімічної лабораторії, дезодоратору, посту зарядки акумуляторів, бункеру зберігання лушпиння соняшнику та цеху рафінації ТОВ "Екобіотке- Україна", що є порушенням ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Натомість, наданий позивачем дозвіл від 28.04.2016 року № 6510136600-279 отриманий на інший вид діяльності. Крім того, позивачем на вимогу контролюючого органу наданий журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок лише за 2016 рік по циклону ІДИ-15- 400-1УП. Однак, з 2016 року вказаний журнал не ведеться, що є порушенням п. 2.2 пп. 2.2.2 Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 06.02.2009 року № 52. Також, встановлено, що у Товариства був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування у період з 03.09.2017 року по 09.01.2018 року, тобто з часу пробурення артезіанської свердловини до отримання дозволу на спеціальне водокористування від 10.01.2018 року. Також у ході перевірки виявлено, що позивачем не впроваджений та не ведеться журнал статистичних та динамічних спостережень артезіанської свердловини. З метою усунення вказаних порушень Інспекцією видано припис від 19.11.2018 року № 02-11/619/18. Щодо уніфікованої форми акту, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) відповідач зазначив, що форма акту затверджена наказом Мінприроди від 09.08.2017 року №303, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.10.2017 року № 1289/31157 та розміщена офіційному веб-сайті Державної екологічної інспекції України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", код ЄДРПОУ 32125693, здійснює господарську діяльність з 10.10.2002 року за наступними видами діяльності: основний - виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво прянощів і приправ (10.84), виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (21.20), діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11), діяльність посередників у торгівлі широкого асортименту (46.19), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), неспеціалізована оптова торгівля (46.90).
02.11.2018 року начальник ДЕІ у Херсонській області прийняв наказ № 801 про проведення у період з 05 по 16 листопада 2018 року планової перевірки дотримання ТОВ "Екобіотек-Україна" вимог природоохоронного законодавства.
05-16.11.2018 року головним спеціалістом - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області ОСОБА_3 та головним спеціалістом ОСОБА_4 на підставі направлення від 02.11.2018 року № 619 проведений плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ "Екобіотек-Україна" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами проведеної перевірки, державними інспекторами складений Акт №02-11/619/18, яким зафіксовані наступні порушення:
- не здійснюється первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та подання щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) (п. "ї" ст. 17 Закону України "Про відходи", додаток 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 року № 1221 "Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)" в ред. від 25.11.2015 року);
- не впроваджений первинний облік утворення відходів за встановленою формою 1-ВТ (п. "г" ст. 17 Закону України "Про відходи");
- перевірка стану установок очистки газу на джерелі викиду № 8 проводиться щорічно. Технічне навчання і перевірка знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу не менше одного разу на три роки та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу, не менше одного разу на рік не проводиться; не складається протокол відповідного зразка; з 2016 року не ведеться журнал обліку робочого часу установок очистки газу (п. 2.2 Правил, затверджених наказом № 52, ч. 3 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря");
- не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для газового різання металу, пропарочної, виробничо-хімічної лабораторії, дезодоратору, посту зарядки акумуляторів, бункеру зберігання лушпиння соняшнику та цеху рафінації ТОВ "Екобіотек-Україна" (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря");
- у період з 03.09.2017 року по 09.01.2018 року у ТОВ "Екобіотек-Україна" був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування (п. 9 ст. 44 Водного кодексу України);
- не впроваджено та не ведеться журнал статистичних та динамічних спостережень артезіанської свердловини, не дотримується умова дозволу на спеціальне водокористування (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).
Акт перевірки № 02-11/619/18 отриманий позивачем 16.11.2018 року та підписаний із зауваженнями.
19.11.2018 року відповідачем винесений припис № 02-11/619/18 про усунення виявлених під час перевірки порушень, який направлений позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач не погоджується із винесеним приписом від 19.11.2018 року № 02-11/619/18 та просить скасувати його в частині, а саме: пункти 3, 4, 5, 6.
Щодо пункту 3 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 3 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18 у зв'язку з порушенням ТОВ "Екобіотек-Україна" п. 2.2 Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди України від 06.02.2009 року № 52, ч. 3 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відповідач зобов'язує позивача:
- проводити перевірку технічного стану установки очистки газу зі складанням відповідного акту - з терміном виконання з 01.01.2019 року два рази на рік;
- проводити навчання інженерно-технічного персоналу та перевірку знань, зі складанням протоколу відповідного зразка - з терміном виконання з 01.01.2019 року один раз на три роки;
- проводити навчання обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу, зі складанням протоколу відповідного зразка - з терміном виконання з 01.01.2019 року один раз на рік;
- впровадити та вести журнал обліку робочого часу ПГОУ - впродовж трьох днів з моменту отримання припису.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 року № 2707-ХІІ (далі-Закон № 2707-ХІІ).
Стаття 10 Закону № 2707-ХІІ визначає обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.
Відповідач наполягає на порушенні позивачем ч. 3 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Суд відмічає, що стаття 10 Закону № 2707-ХІІ включає тільки частину першу та одинадцять абзаців та частину другу. Частина третя в даній статті відсутня.
У свою чергу абзац 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 2707-ХІІ передбачає обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів.
Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря" розроблені Правила технічної експлуатації установок очистки газу, які затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 року № 52 (далі - Правила №52).
Так, за змістом п. 1.2. у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні: установка очистки газу (далі - ГОУ) - комплекс споруд, призначений для відведення, транспортування та вловлювання з газопилового потоку, що відводиться від технологічного обладнання, наявних у ньому забруднюючих речовин. ГОУ складається з газоочисних апаратів, допоміжного обладнання, контролюючих приладів і комунікацій. За методами очистки ГОУ поділяються на сім груп. Класифікація установок очистки газу за групами та методами очистки наведена в додатку 1.
Відповідно до п. 2.2 Правил № 52 суб'єкт господарювання зобов'язаний:
- проводити не менше одного разу на три роки технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного персоналу та не менше одного разу на рік обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації ГОУ. Результати перевірки знань оформлюються протоколом засідання комісії з перевірки знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу, зразок якого наведено у додатку 2 (2.2.4.);
- здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам два рази на рік для забруднюючих речовин I-II класів небезпеки, що підлягають очищенню, один раз на рік - для забруднюючих речовин III-IV класів небезпеки, що підлягають очищенню. Якщо клас небезпеки забруднюючих речовин не визначений, перевірка відповідності фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам здійснюється з періодичністю, встановленою для забруднюючих речовин I-II класів небезпеки (п.п. 2.2.6 п. 2.2 Порядку № 2.2).
Результати перевірки ефективності роботи ГОУ оформлювати актом перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду, зразок якого наведено у додатку 4. Оригінал акта додається до паспорта ГОУ. Перевірку ефективності роботи ГОУ здійснюють лабораторії, які атестовані на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань (п.п. 2.2.7 п. 2.2 Порядку № 2.2).
Позивачем надано суду копії паспортів установки очистки газу; актів перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду № 8 від 29.06.2017 року та від 22.06.2018 року, актів перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду № 8 від 29.06.2017 року та від 22.06.2018 року з додатками - результатами вимірювань, відповідно до яких установки очистки газу від котлів № 2, 3, 4 знаходиться у задовільному стані, придатні до експлуатації та відповідають проектним показникам, технічний стан установок задовільний.
Також ТОВ "Екобіотек-Україна" надано паспорти ГОУ.
Так, ТОВ "Екобіотек-Україна" 25.10.2018 року проведена перевірка знань з правил технічної експлуатації установок газу, що оформлено протоколом № 1825, тому на дату складання акту строк чергової перевірки знань обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації ГОУ, не настав.
Відповідно до копії протоколу від 25.10.2018 року № 1825 засідання комісії з перевірки знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу ТОВ "Екобіотек-Україна", вісім операторів котельні пройшли вказану перевірку із позитивними результатами.
Разом з тим, згідно з п.п. 2.2.2 п.2.2 Правил № 52 суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, призначити осіб, відповідальних за ведення Журналу обліку робочого часу ГОУ.
Позивач зазначив, що ним ведеться Журнал обліку робочого часу ПГОУ, який надавався посадовим особам контролюючого органу для огляду під час перевірки.
На підтвердження вказаного доводу позивачем надано суду копію Журналу обліку роботи газоочисних та пилоуловлювальних устаткувань за 2018 рік по цеху "Котельня".
Таким чином, суд не погоджується із доводами відповідача про порушення позивачем п. 2.2 Правил технічної експлуатації установок очистки газу та ч. 3 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", оскільки позивач належними доказами спростував вказані порушення.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність пункту 3 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Щодо пункту 4 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 спірного припису відповідач зобов'язує позивача усунути порушення ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для всіх джерел викиду.
Позивач вважає, що в контексті положень Закону України “Про охорону атмосферного повітря” необхідність отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виникає за існуванням одночасно таких умов: наявність стаціонарного джерела забруднення (викидів); наявності забруднюючої речовини; надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження.
Як наголошує позивач, відповідач в оскаржуваному приписі не визначає (перелік) об'єктів, щодо яких ставиться вимога про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, посилаючись на отримання дозволу для всіх джерел викиду, що унеможливлює виконання такої вимоги.
Також Товариство звертає увагу на те, що відповідач в акті перевірки № 02-11/619-18 не зазначив: якими нормативно-правовими актами визначені критерії, згідно яких обладнання для газового різання металу, пропарочна, виробничо-хімічна лабораторія, дезодоратор, пост зарядки акумуляторів, бункер зберігання лушпиння соняшнику та цеху рафінації є стаціонарним джерелом викиду (забруднення); не встановив чи дійсно надходять в атмосферне повітря викиди з визначених в акті стаціонарних джерел забруднення; та які саме забруднюючі речовини надходять в атмосферне повітря від визначених в акті стаціонарних джерел викидів (забруднення).
Тобто, позивач стверджує, що відповідачем не доведено, що "всі джерела викиду" є об'єктами, на які законом передбачений обов'язок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів.
У судовому засіданні відповідач зазначив, що ТОВ "Екобіотек-Україна" не отриманий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для газового різання металу, пропарочної, виробничо-хімічної лабораторії, дезодоратору, посту зарядки акумуляторів, бункеру зберігання лушпиння соняшнику та цеху рафінації, що є порушенням ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Натомість, наданий позивачем дозвіл від 28.04.2016 року № 6510136600-279 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий на викиди забруднюючих речовин при роботі котельної, масло пресового цеху, парогенераторної та зварювального посту (електродами АН0-4, АНО-21, УОНИ-13/55).
Втім, відповідачем не обґрунтовано підстави, за якими він відносить названі об'єкти до стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин.
Суд не бере до уваги наведені у судовому засіданні доводи відповідача, оскільки пункт 4 оскаржуваного припису не містить конкретного переліку вказаних у судовому засіданні стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, щодо яких необхідно отримати відповідний дозвіл.
Разом з тим, позивач зазначив, що підтвердженням відсутності порушень зі сторони ТОВ "Екобіотек-Україна" є відсутність засобів об'єктивного контролю викидів в атмосферне повітря на момент перевірки.
Відповідач у судовому засіданні не спростував вказаний довід позивача та не надав докази про наявність у нього на момент перевірки засобів об'єктивного контролю викидів в атмосферне повітря та факту здійснення ним будь-яких замірів рівня викидів у атмосферне повітря.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначаються Законом України "Про атмосферне повітря" від 16.10.1992 року №2707-XII (далі - Закон № 2707-XII).
За приписами частини 1 статті 1 Закону № 2707-ХІІ у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;
нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;
норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;
джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 2707-ХІІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються, зокрема, нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел, порядок розроблення та затвердження яких у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 2707-ХІІ для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ч. 5 ст. 11 Закону № 2707-ХІІ).
До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп (ч. 7 ст. 11 Закону № 2707-ХІІ).
Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин (ч. 10 ст. 11 Закону № 2707-ХІІ).
Із аналізу наведених положень Закону № 2707-ХІІ слідує, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видається суб'єкту господарювання, який використовує у своїй діяльності об'єкт, що належить до другої або третьої групи, тобто об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування за умови не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел.
Таким чином дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видається суб'єкту господарювання у разі, якщо об'єкт (стаціонарне джерело другої або третьої групи) не перевищує нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин.
Матеріали перевірки не містять інформації про належність об'єктів (обладнання для газового різання металу, пропарочна, виробничо-хімічна лабораторія, дезодоратор, пост зарядки акумуляторів, бункер зберігання лушпиння соняшнику та цеху рафінації) до другої або третьої групи, як це передбачено ч. 5 ст. 11 Закону № 2707-ХІІ.
Разом з цим, статтею 31 Закону № 2707-ХІІ визначено, що державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря; види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 року № 1655 (далі - Порядок № 1655) державний облік ведеться з метою регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків з використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди (п. 6 Порядку № 1655).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначені вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (далі - Порядок № 1780).
Пунктом 7 Порядку № 1780 передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року № 317 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, до якого віднесено теплосилові установки, які використовуються у сфері енергетики та переробної промисловості.
Варто відмітити, що у ході перевірки відповідачем не проведено безпосередніх інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Відтак, пункт 4 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18 містить загальні положення та не визначає конкретних джерел викиду, на які необхідно отримати дозвіл, що унеможливлює його виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність пункту 4 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Щодо пункту 5 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 спірного припису відповідач зобов'язує позивача усунути порушення п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, а саме: здійснювати забір підземної води без наявності дозволу на спеціальне водокористування.
Позивач стверджує, що ТОВ "Екобіотек-Україна" 10.01.2018 року отримало дозвіл на спеціальне водокористування за № 11/ХС/49д-18 за фактичним місцем здійснення діяльності (водокористування) забір води з підземних джерел, артезіанська свердловина № 20152, розташована на території м. Херсон, вул. Ракетна, 110-А; отримання води з системи централізованого водопостачання міського комунального підприємства 10.01.2018 року "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".
Так, відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 10.01.2018 року №11/ХС/49д-18, водокористувач ТОВ "Екобіотек-Україна" отримало дозвіл дійсний строком до 10.01.2023 року про здійснення діяльності (водокористування) забору води з підземних джерел, артезіанська свердловина № 20152, розташована за адресою: м. Херсон, вул. Ракетна, 110-А; отримання води з системи централізованого водопостачання міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (басейн р. Дніпро). Мета водокористування: питні і санітарно-гігієнічні, виробничі потреби. Вказаний дозвіл встановлює умови спеціального водокористування позивачем.
Відповідач стверджує, що відповідно до паспорту артезіанської свердловини №20152, свердловина пробурена у липні - вересні 2017 року, глибиною 142,0 м. Тобто, у період з 03.09.2017 року по 09.01.2018 року Товариство здійснювало самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, чим завдало збитки державі.
Судом встановлено, що у період 21-22.12.2017 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Херсонській області на підставі листа ТОВ "Екобіотек-Україна" від 18.12.2017 року № 568 та направлення про проведення позапланової перевірки від 19.12.2017 року № 738, проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами проведеної перевірки складений Акт № 02-20/43/17, яким встановлено, що TOB "Екобіотек-Україна" представило на розгляд Робочий проект "Будівництва артезіанської свердловини для водозабезпечення Т0В "Екобіотек-Україна" в м. Херсон" розроблений ПУГГЕ у 2017 році. Згідно робочого проекту свердловина буде задіяна на господарчо-питне та виробничо-технічне водопостачання підприємства, заявлена потреба в підземних водах складає 109,5 тис. куб. м, 300 куб. м на добу. Проектна глибина свердловини складає 144,0 м. Облік води виконується за допомогою водо лічильником марки MWN 80-NKOP (ON80). Згідно з актом перевірки пломб на артсвердловині ТОВ "Екобіотек-Україна" від 20.12.2017 року наданий товариству ПУГГЕ, цілісність пломб не порушена, показники лічильника з моменту пломбування не змінились. Під час візуального огляду артезіанської свердловини № 20152 встановлено, що свердловина не експлуатується, показники водолічильника - 000002 куб. м. які також зазначені у акті МКП "ВУВКГ м. Херсон". Артсвердловина не введена в експлуатацію, зона санітарної охорони не огороджена, забір води не здійснюється. Наявна пломба на засувках та на лічильнику. Водозабезпечення підприємства станом на 21.12.2017 рік з централізованої мережі та з артезіанської свердловини відсутнє.
Крім того, позивачем надана копія акту служби обліку та реалізації послуг МКП "ВУВКГ м. Херсона" від 26.01.2018 року, відповідно до якого проведене обстеження ТОВ "Екобіотек-Україна" за адресою: вул. Ракетна, 110-А з питання водопостачання та встановлено, що пломбування артсвердлвини проведене у червні 2017 року із показаннями на момент пломбування - 2 куб. м.
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об'єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; забір та/або використання води в об'ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України).
Відтак, суд вважає, що відповідачем, як контролюючим органом, не доведений факт водокористування позивачем без отримання спеціального дозволу у період з 03.09.2017 року по 10.01.2018 року, що могло б завдати будь-яких збитків державі, а також факт порушення умов даного дозволу. Натомість на час проведення перевірки встановлено факт наявності у позивача дозволу на спеціальне водокористування.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність пункту 5 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Щодо пункту 6 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 спірного припису відповідач зобов'язує позивача усунути порушення шляхом: з моменту отримання припису постійно дотримуватись умов дозволу на спеціальне водокористування, а саме: впровадити та вести журнал статистичних та динамічних спостережень артезіанської свердловини, що передбачено п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку ( ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V).
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Судом встановлено, що наданий ТОВ "Екобіотек-Україна" дозвіл на спеціальне водокористування від 10.01.2018 року № 11/ХС/49д-18 містить умови спеціального водокористування.
Таким чином, враховуючи правову природу припису, суд зазначає, що дана письмова вимога повинна містити перелік заходів, які суб'єкт господарювання зобов'язаний вчинити для усунення виявлених під час перевірки порушень.
Натомість, відповідач ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні не навів жодних умов спеціального водокористування, встановлених дозволом від 10.01.2018 року №11/ХС/49д-18, які порушені позивачем.
Тобто, відповідач у пункті 6 припису без будь-яких виявлених порушень, зобов'язує позивача на майбутнє дотримуватися умов даного дозволу, що є неприпустимим для даного виду розпорядчого акту.
Варто також відмітити, що відповідачем не надано обгрунтувань та не наведено положень нормативно-правових актів, які передбачають ведення журналу статистичних та динамічних спостережень артезіанської свердловини.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність пункту 6 припису від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак не довів факту порушення ТОВ "Екобіотек-Україна" природоохоронного законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних пунктів припису.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи спірний припис, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак оскаржені пункти припису не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС та підлягають скасуванню.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Екобіотек-Україна" у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 139 КАС УКраїни.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4, 5, 6 припису Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 19.11.2018 року № 02-11/619/18.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (код ЄДРПОУ 32125693, 73042, м. Херсон, вул. Ракетна, 110А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38044149, 73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 березня 2019 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 110010000