справа № 813/2558/13-а
з питань залишення позовної заяви без розгляду
22 березня 2019 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Коморний О.І.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.
з участю:
позивач не прибув
представника відповідача ОСОБА_1
представника третьої особи Болюба О.В.
розглянув у судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов'язання вчинити певні дії.
Встановив:
03 квітня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якій просив:
- визнати протиправним порушення ГУ МВСУ у Львівській області вимог ст.ст.8, 19, 68, 124 Конституції України, ст.14 КАС України та невиконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2012 року у справі №К-44801/12;
- зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області: провести донарахування та виплату щомісячної доплати від суми пенсії, належної позивачу для виплати в листопаді та грудні 2006 року; у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії провести донарахування та виплату вихідної допомоги; у зв'язку із зміною суми грошового забезпечення, скласти відповідні документи (грошовий атестат, розрахунки, довідки і т.п.) для перерахунку ОСОБА_3 пенсії та направити дані документи в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області або позивачу; у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст.47, 116 Кодексу законів про працю України на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток за весь період затримки виплати всіх належних сум з 25.12.2006 року по день фактичного розрахунку.
- на підставі вимог ч.3 ст.2 КАС України в рішенні вказати чи ГУ МВСУ у Львівській області при розгляді звернення позивача від 08.01.2013 року та при виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року по справі №К-44801/12 діяв: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.».
Згідно ухвали суду від 01.01.2013 року, провадження у частині позовних вимог про проведення донарахування щомісячної доплати від належної суми пенсії, належні ОСОБА_3 для виплати в листопаді, грудні 2006 року та складення відповідних документів (грошовий атестат, розрахунки, довідки, тощо) для перерахунку позивачу пенсії і направлення даних документів в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області - закрито.
У судовому засіданні 04.07.2013 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд: "у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, нарахованої йому в листопаді 2006 року зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області провести донарахування вихідної допомоги та виплатити належні йому суми; -"у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст.47, 116 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.117 Кодексу законів про працю України, зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити позивачу середнє грошове забезпечення (винагороду за працю, ст.43 Конституції України) за весь період затримки виплати всіх сум з 25.12.2006 року по день фактичного розрахунку".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, позовну заяву задоволено частково.
Постановою Верховного суду від 15.11.2018 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 25 січня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав до суду клопотання від 04.03.2019 року вх. № 7173 про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки 25.01.2007 року відповідачем проведено повний розрахунок, що підтверджено грошовим атестатом, а позивач звернувся до суду лише у 2013 році. Вважає, що питання виплати грошового забезпечення стосується порядку проходження служби, а тому відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, мав звернутися протягом місячного строку. Зазначає, що позивач помилково посилається на частину 1 статті 233 КЗпП України, оскільки таке законодавство є загальним по відношенню до спеціальної норми ч.5 ст. 122 КАС України. Тому просить суд позовну заяву залишити без розгляду.
15.03.2019 року позивач подав до суду відповідь на клопотання позивача, в якій заперечує, щодо залишення позову без розгляду. Дане клопотання обґрунтовано тим, що питання про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) згідно до частини 2 статті 233 КЗпП України не має обмежень по строку звернення до суду. Просить суд відмовити в задоволенні клопотання.
В судове засідання позивач не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Представник відповідача підтримав заявлене клопотання, та просить суд задовольнити таке.
Представник третьої особи поклався на розсуд суду.
При вирішенні заявленого клопотання суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд з матеріалів справи встановив, що 29.10.2012 року Вищим адміністративним судом України було скасовано постанову Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року і ухвалено нове судове рішення, згідно якого позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про проведення перерахунку призначеної пенсії задоволено частково, а саме: визнано незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_3 пенсії у заниженому розмірі без врахування отримуваних ним додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції Закону від 04.04.2006 року, з розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням усіх надбавок з часу призначення йому пенсії за вислугу років. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом з'ясовано, що на виконання судового рішення від 29.10.2012 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2012 року ВП №35419406 управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного УПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі грошового атестата №3, виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВС України у Львівській області.
Як встановлено судом, листом вх.№373/07-45 від 11.01.2013 року Головне УПФУ у Львівській області повідомило позивача, що саме на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року ними проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі грошового атестата №3, виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВС України у Львівській області.
Листом вих.№14/Б-1 від 29.01.2013 року, за підписом заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області Карпінець А.Я., позивачу - ОСОБА_3 було роз'яснено, що оскільки рішення Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року жодним чином не зобов'язує відповідача до вчинення будь-яких дій, а саме: проведення донарахування щомісячної доплати від належної суми пенсії, проведення донарахування вихідної допомоги, надання нового грошового атестата, тощо, тому йому слід звернутися до управління пенсійного забезпечення військовослужбовців Головного УПФУ у Львівській області з метою вирішення питання щодо правильності нарахування йому пенсійного забезпечення.
Позивач зазначає, що звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою від 30.03.2013 року після того як йому стало відомо про порушення його прав з листа вих.№14/Б-1 від 29.01.2013 року.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 статті 122 КАС України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.(ч.3 ст.99 КАС України, на час звернення позивача)
Частина 5 статті 122 КАС України є спеціальною нормою у вирішенні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
Водночас частина 5 статті 122 КАС України є загальною нормою у вирішенні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233).
Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Частина 5 статті 122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).
Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком, і з цієї норми такий висновок прямо випливає.
За загальними правилами визначення пріоритетності змісту норми висновки, що прямо випливають з норми, мають пріоритет над висновками, що непрямо випливають з норми.
Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).
Таким чином, під час вирішення публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.
До того ж, відповідно до статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своє справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" (22277\93, 27 червня 2000р. §59), правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про залишення позову без розгляду та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив :
У задоволенні клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складений 27.03.2019 р.
Суддя Коморний О.І.