25 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/184/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Кіровоградський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 07827576)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що до 2017 року він проходив військову службу, з якої був звільнений у запас. За період з 2016 року по день звільнення йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, з підстав відсутності фінансування та з огляду на вказівку Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Позивач стверджує, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, тому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року включно.
Ухвалою судді від 25.01.2019 року у справі за цим позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій сторонами.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Кіровоградський ОВК не є прибутковою установою та не має власних доходів, повністю фінансується з Державного бюджету України. Джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Під час здійснення планування фонду грошового забезпечення військовослужбовцям на 2016-2017 роки у зв'язку зі значним підвищенням з 01.01.2016 року грошового забезпечення та відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення після такого підвищення, Міністерством оборони України до фонду грошового забезпечення виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям на ці роки не закладалася та відповідно не здійснювалося фінансування такої виплати. У межах наявного фінансового ресурсу можливості для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року не було. Департамент фінансів Міністерства оборони України роз'яснив, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення Міністерства соціальної політики України. У зв'язку з відсутністю підстав, механізму та відповідних роз'яснень/розпоряджень Мінсоцполітики України та інших уповноважених на те органів, ІНФОРМАЦІЯ_2 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення у 2016-2017 роках. З цих підстав відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Крім того, відповідач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Ухвалою від 19.02.2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу, у період з 17.09.2015 року по 15.08.2017 року - за контрактом на посаді військового комісара Петрівського районного військового комісаріату Кіровоградської області оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 ". (а.с. 41 - 53)
Наказом т.в.о. командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №130 від 12.05.2017 року (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту). (а.с. 10)
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №200 від 15.08.2017 року (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу Петрівського районного військового комісаріату Кіровоградської області та всіх видів забезпечення з 15.08.2017 року. (а.с. 11)
Позивач у листопаді 2018 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом на інформацію, в якому просив надати йому інформацію про розмір нарахованої та фактично виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день звільнення з військової служби. Крім того, просив у разі непроведення індексації його грошового забезпечення з січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу військової частини, нарахувати та виплатити йому таку індексацію. (а.с. 12)
Листом №6262 від 30.11.2018 року відповідач повідомив, що оскільки нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалося, тому згідно листа начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України підстав для надання колишнім військовослужбовцям довідок із сумами нарахованої індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки немає. (а.с. 13)
До вказаного листа відповідач додав довідку про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_1 за період з вересня 2015 року по серпень 2017 року. З цієї довідки вбачається, що позивачу у вересні - грудні 2015 року виплачувалася індексація грошового забезпечення, з січня 2016 року по серпень 2017 року індексація не виплачувалася. (а.с. 14)
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення")
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Наведений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
У ході судового розгляду справи відповідач доводив, що індексація грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року не нараховувалася та не виплачувалася у зв'язку з відсутністю фінансування ІНФОРМАЦІЯ_3 для її виплати, та стверджував, що механізм виплати сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди відсутній.
Водночас відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Кіровоградський ОВК, кошти на виплату індексації грошового забезпечення у 2016 - 2017 роках були відсутні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ході розгляду справи суд установив, що, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію його грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Суд зауважує, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17).
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз'яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльності Кіровоградського ОВК щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання Кіровоградського ОВК нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію. Відтак позов слід задовольнити.
Сторони у даній справі судові витрати, які б підлягали розподілу, не понесли.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 15.08.2017 року.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш