Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 березня 2019 р. Справа№200/2669/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» (далі - ПРАТ «Азовзагальмаш») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є суб'єктом господарювання, який був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року.
Між тим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 року №0009261415 на загальну суму 80 452,24 грн., яким позивачу протиправно донараховано орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб за 2015 рік та січень-травень 2016 року в сумі 23 730,13 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.11.2018 року №0009261415 в частині стягнення суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб за 2015 рік та січень-травень 2016 року в розмірі 23730,13 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, виклавши текст акту перевірки, зазначав, зокрема, що податкове повідомлення-рішення відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви, додатково пославшись на правову позицію Верховного Суду, що викладена, зокрема в постанові від 29.01.2019 року в справі №805/3194/16-а.
Судом встановлено, що ПРАТ «Азовзагальмаш» є платником, зокрема, плати за землю, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів - в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області), що розташований на території населеного пункту (м. Маріуполь Донецької обл.), включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України. Місцезнаходження вказаного платника податків: м. Маріуполь Донецької обл.
Податкові зобов'язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності (власник - Маріупольська міська рада), які перебувають в користуванні у позивача на підставі договору оренди від 05.06.2012 року, що укладений між позивачем як орендатором та Маріупольською міською радою як орендодавцем, відповідно до якого на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2022 року №6/18-1866 орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності, що розташована в м. Маріуполі. Строк дії договору 10 років - до 24.04.2022 року.
Вказані обставини також сторонами визнаються.
Позивачем подані податкові декларації з орендної плати за землю, зокрема:
- звітна за 2015 рік, якою задекларовані податкові зобов'язання за вказаний рік на суму 14 858,58 грн.;
- уточнююча за 2015 рік (від 18.02.2016 року №9275805651), якою зменшена сума податкових зобов'язань за вказаний рік на суму 14 858,58 грн.
- звітна за 2016 рік з нульовим значенням розміру орендної плати за вказаний рік.
Головним управлінням ДФС у Донецької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Азовзагальмаш» з податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2018 року №1233/05-99-14-04/13504334, яким встановлені порушення платником, зокрема, ст.ст.288, 289 розд. ХІІІ Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, зокрема в сумі 64 361,78 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 14 858,58 грн., за 2016 рік на суму 21291,70 грн., за 2017 рік на суму 22 569,20 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 5 642,30 грн. до місцевого бюджету Центрального району міста Маріуполь.
Акт позивачем підписаний із запереченнями.
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.11.2018 року №0009261415, яким за порушення ст.ст.288, 289 розд. ХІІІ Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб» на суму 80 452,24 грн., з яких податкові зобов'язання - 64 361,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16 090,46 грн.
Відповідно до розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції розраховані наступним чином:
за 2015 рік: податкові зобов'язання - з січня по жовтень по 1238,22 грн. щомісячно, з листопада по грудень - по 1238,19 грн. щомісячно, що за рік становить 14858,58 грн.; штрафні (фінансові) санкції (25 відсотків) - щомісячно по 309,55 грн., що за рік становить 3714,65 грн.;
за 2016 рік: податкові зобов'язання: з січня по жовтень - по 1774,31 грн. щомісячно, з листопада по грудень - по 1774,30 грн. щомісячно, що за рік становить 21291,70 грн.; штрафні (фінансові) санкції (25 відсотків): з січня по жовтень - по 443,58 грн. щомісячно, з листопада по грудень - по 443,57 грн. щомісячно, що за рік становить 5322,94 грн.;
за 2017 рік: податкові зобов'язання: з січня по серпень по 1880,77 грн. щомісячно, з вересня по грудень - по 1880,76 грн. щомісячно, що за рік становить 22569,20 грн.; штрафні (фінансові) санкції (25 відсотків): з січня по грудень - по 470,19 грн. щомісячно, що за рік становить 5642,30 грн.;
за 2018 рік: податкові зобов'язання: з січня по березень - по 1880,77 грн. щомісячно; штрафні (фінансові) санкції (25 відсотків): з січня по березень по 470,19 грн. щомісячно, що за вказаний період становить 1410,57 грн. та 170 грн.
Отже, податкові зобов'язання за 2015 рік та січень-травень 2016 року, тобто за період щодо якого звернувся позивач, становлять 23 730,13 грн.
Платник скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.01.2019 року №4473/6/99-99-11-06-01-25 скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Пунктом 288.7 ст. 288 розд.Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 розд.Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розд.Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 розд.Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.
Відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
Згідно з п. 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема: заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.
14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів:
територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014;
період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.
Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.
До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відокремлений підрозділ позивача.
Враховуючи наведене з 14.04.2014 року платник податків був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:
"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";
"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:
«Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».
Такі Переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і такий населений пункт як м. Маріуполь Донецької області, в якому платник податків користується земельними ділянками комунальної власності, до них не включено.
Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) платник податків від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.
Тобто, платник податків був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (орендної плати) в період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.
З 08.06.2016 року він має сплачувати вказане податкове зобов'язання на загальних підставах.
Вказані положення законодавства залишилися поза увагою контролюючого органу, що призвело до неправомірного збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб» за період з 01.01.2015 року по 07.06.2016 року та накладення штрафних (фінансових) санкцій щодо вказаного періоду.
З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення в цій частині не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню в межах заявлених позовних вимог, за який сплачено судовий збір.
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року в справі №805/3194/16-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.11.2018 року №0009261415 в частині суми податкового зобов'язання за 2015 рік та за січень-травень 2016 року в розмірі 23730,13 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 28 березня 2019 року.
Суддя Логойда Т. В.