м. Вінниця
27 березня 2019 р. Справа № 120/1034/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу
26.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Крім того, позивачем подано до суду заяву від 26.03.2019 року за вх. №16631 про забезпечення його позову до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, шляхом зупинення дії Наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.02.2019 року №670 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даного клопотання без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи заяву позивач зіслався на те, що невжиття заходів із зупинення дії оспорюваного наказу №670 від 06.02.2019 р. може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся оскільки реалізація відповідачем своїх функцій податкового контролю шляхом проведення позапланової невиїзної документальної перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме до нарахування податкових зобов'язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, необхідно буде звертатись до суду, визнавати недійсним податкове повідомлення-рішення, тощо). У разі проведення відповідачем перевірки на підставі оскаржуваного Наказу №670, захист прав Позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута.
На думку позивача, право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю можна реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки початок проведення документальної невиїзної перевірки нівелює правові наслідки, процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.
Вказав, що ним не подано податкової декларації про майновий стан і доходи, оскільки усі доходи за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. одержані ним виключно від податкових агентів. Відповідач у будь-якій формі не повідомив позивача про неподання ним декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік та про вид доходу, який повинен бути задекларований згідно чинного законодавства. Крім того, до позивача не застосовувались заходи відповідальності за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності позивачем, передбачені ст. 120 ПК України. Відповідно до п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб подаються до 1 травня року, що настає за звітним. Вищевказане свідчить, що відповідачем протягом 1 року не було застосовано жодних санкцій за неподання декларації, яка на думку відповідача, повинна бути подана позивачем. Тому вищенаведені обставини свідчать про порушення встановленої законом процедури щодо призначення перевірки на підставі п.п. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Разом з тим, заявником належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів забезпечення заявленого адміністративного позову, а суд не вбачає підстав для висновку про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття цих заходів.
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, на думку суду, є неможливим, оскільки у такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, позивачем не наведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. В силу вимог статті 56 ПК України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку і грошові зобов'язання, що оскаржуються, вважаються неузгодженими до закінчення процедури адміністративного оскарження або до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Видання ж наказу про призначення документальної невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. При цьому за результатами такої перевірки може бути і не встановлено будь-яких порушень платником податків вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.
Щодо посилань позивача на необхідність заборонити Головному управлінню ДФС у Вінницькій області проводити документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1, що призначена на підставі наказу №670 від 06.02.2019 року, з метою справедливого розгляду поданого позову та прийняття законного рішення, то суд зазначає, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Спір же вирішується відповідно до матеріалів справи, на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Крім того, слід наголосити, що відповідно до матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви слідує, що оскаржуваний наказ, станом на час звернення ОСОБА_1 до суду, вичерпав свою дію, оскільки, відповідно до його змісту проведення перевірки доручено здійснити з 12 лютого 2019 року тривалістю 5 робочих днів, що додатково свідчить про відсутність очевидних підстав для забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на відсутність достатніх даних, які б вказували на необхідність застосування заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1, суд приходить до переконання, що підстав для вжиття таких заходів немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дончик Віталій Володимирович