"18" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/485/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Шейнцис О.О.
при розгляді справи за позовом: Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11-А) в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6);
до відповідача 1: Концерну "Військторгсервіс" (03151, м.Київ-151, вул. Молодогвардійська, 28-А) в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65063, м.Одеса, вул. Армійська,10-А);
до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Гроян Сергія Теодоровича (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернення нерухомого державного майна
за участю представників:
прокурор: Кришталевич В.М. - наказ № 126к від 12.02.2019р.;
від позивача: Добров Ю.І.- довіреність № 220/576/д від 20.12.2018р.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився
19.03.2018р. Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичної особи-підприємця Гроян Сергія Теодоровича, в якій просить суд визнати недійсним договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-516 від 01.05.2015р. та додаткову угоду до нього №ВКС-1843 від 01.01.2018р., які укладені між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та ФОП Гроян С.Т.; зобов'язати ФОП Гроян С.Т. повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення №45, 46, 47 першого поверху будівлі комбінату побутового обслуговування, розташовані за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Енгельса (нова назва Військової слави) 16-А, загальною площею 43.3 м2, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про недійсність укладеного між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та ФОП Гроян С.Т. договору надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-516 від 01.05.2015р., як удаваного та такого, що укладений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди нерухомого державного майна.
При цьому, прокурор зазначає, що Концерн "Військторгсервіс" та його філія "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" належить до сфери управління Міністерства оборони України, на підставі чого Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а недотримання відповідачами норм законодавства про оренду державного майна спричиняє збитки державі у розмірі неотримоної орендної плати, що зумовило звернення прокурора, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до суду з відповідним позовом.
Водночас, прокурор зазначає, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором було повідомлено суб'єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Гуляк Г.І.) від 23.03.2018р. відкрито провадження у справі № 916/485/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання призначено на 23.04.2018р.
10.04.2018р. Концерном "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" було подано до канцелярії Господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву (а.с.63-66), згідно якого зазначив, що твердження позивача про те, що договір №ВКС-516 про надання посередницьких послуг на комісійних засадах від 01.02.2015р. фактично є договором оренди не відповідають дійсності.
Так, за твердженням відповідача 1, укладання договору про надання посередницьких послуг на комісійних засадах передбачено окремими положеннями Цивільного кодексу України та іншими нормами законодавства, тим самим жодним чином не суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також не порушує майнові права Держави в особі Міністерства оборони України, так як спірний договір не є договором оренди та укладений зовсім на інших умовах.
Так на виконання умов спірного договору та з метою належного надання ФОП Гроян С.Т. посередницьких послуг на комісійних засадах від імені і в інтересах Концерну, ФОП Гроян С.Т. було надано приміщення першого поверху №№ 45, 46, 47 саме з метою надання визначених умовами договору послуг у сфері побутового обслуговування.
Як вказує відповідач 1, на даний час спірний договір є діючим, на підставі якого надаються послуги, тому розрахунок з комісіонером, відповідно до положень ч.3 ст.1013 ЦК України, може бути здійснений як в процесі дії самого договору, якщо його умовами це визначено, так і після виконання договору комісії.
Зазначене, на думку відповідача 1, спростовує твердження прокурора, що комітент, в порушення ст.1013 ЦК України, не виплачує комісіонерові відповідну плату.
Крім того, відповідач 2 зазначив, що у період з 30.03.2017р. по 11.09.2017р. Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області здійснювалась перевірка господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "ОУВТ" за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., під час якої перевірялось законність укладання договорів та їх виконання, у тому числі договору про надання посередницьких послуг на комісійних засадах.
При цьому, жодних рекомендацій про розірвання спірного договору складена 15.09.2017р. за результатом перевірки довідка не містила. Не містить довідка також і інформації щодо незаконності укладання спірного договору чи його невідповідності чинному законодавству.
Призначене на 23.04.2018р. судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному.
15.05.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с.75-77), відповідно до якої позивач зазначив, що укладений відповідачами договір про надання посередницьких послуг на комісійних засадах суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема ст.ст. 5,9,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.287 Господарського кодексу України.
На думку позивача, спірним договором фактично визначено здійснення ФОП Гроян С.Т. підприємницької діяльності з використанням нерухомого майна Концерну "Військторгсервіс".
В порушення умов укладеного між відповідачами договору стосовно обов'язку Концерну "Військторгсервіс" забезпечити ФОП Гроян С.Т. необхідним обладнанням та місцем для виконання останнім своїх обов'язків, жодних додаткових угод (актів прийму-передачі, тощо) між визначеними особами не укладалось.
Крім того, спірним договором, в порушення норм ст.1013 ЦК України, також не передбачено оплату Концерном "Військторгсервіс" комісійних послуг ФОП Гроян С.Т.
При цьому, умовами договору навпаки передбачено обов'язок ФОП Гроян С.Т. щомісячно сплачувати кошти відповідачу 1, що на думку позивача, фактично є орендною платою за надане відповідачу 2 у користування нежитлове приміщення.
Також позивач вказує на те, що посилання відповідача 1 у відзиві на відсутність рекомендацій по розірванню спірного договору за результатами проведення перевірки діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період 3 01.01.2015р. по 30.06.2017р. Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області є такими, що не мають юридичного значення та не впливають на доводи Міністерства оборони України.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.05.2018р., у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №916/485/18, а саме: перебуванням судді Гуляк Г.І. на тривалому лікарняному з 05.04.2018р., з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/485/18, за результатами якого останню розподілено судді Щавинській Ю.М.
Приймаючи до уваги вищевикладене, справу № 916/485/18 прийнято до свого провадження суддею Господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М. із призначенням підготовчого засідання на 02.07.2018р. о 15 год. 00 хв.
11.06.2018р. прокурором до канцелярії Господарського суду Одеської області було подано відповідь на відзив (а.с.87-89), згідно якої прокурор не погоджується із доводами Концерну "Військторгсервіс" вважає їх безпідставними і необґрунтованими та серед іншого, звертає увагу суду на те, що за висновками Південного офісу Держаудитслужби в Одеській області за результатами перевірки господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року (довідка №08-12/6-у від 15.09.2017р.) встановлено, що укладення філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" договорів з наданням суб'єктам господарювання приміщень у користування, у тому числі про надання посередницьких послуг на комісійних засадах, має ознаки ухилення від вимог законодавства щодо укладення договорів оренди.
25.06.2018р. до канцелярії суду від ФОП Гроян С.Т. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.99), згідно якого відповідач 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірний договір сторонами розірвано.
У судовому засіданні 02.07.2018р. представником відповідача-1 було подано суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, враховуючи, що Договір №ВКС-516 від 01.05.2015р. розірвано за угодою сторін, а майно повернуто у володіння та користування філії "ОУВТ", на балансі якої воно і обліковане.
Прокурор та представник позивача, в свою чергу, проти вищевказаного клопотання заперечували частково, зазначаючи про доцільність закриття провадження у справі лише в частині вимог про зобов'язання повернути майно.
Ухвалою суду від 02.07.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на "13" липня 2018р. о 14год.00хв.
У судовому засіданні 13.07.2018р. судом було поставлено на обговорення сторін питання щодо доцільності зупинення провадження у справі №916/485/18 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення з подібних правовідносин у іншій справі, а саме №905/1227/17.
Ухвалою суду від 13.07.2018р. провадження у справі №916/485/18 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в справі №905/1227/17 щодо можливості визнання в судовому порядку недійсним розірваного договору.
08.01.2018р. до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з огляду на прийняття Великою Палатою Верховного Суду 27.11.2018р. постанови у справі №905/1227/17.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №916/485/18, усунено, ухвалою від 21.01.2019р. провадження у даній справі поновлено із призначенням підготовчого засідання на "04" лютого 2019р. о 14год.00хв.
Ухвалами суду від 04.02.2019р. судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/485/18 на 30 днів, закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті в засіданні суду на 27.02.2019р. об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 27.02.2019р. судом оголошено перерву до 18.03.2019р., про що винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 18.03.2019р., враховуючи встановлення судом під час розгляду справи факту звільнення ФОП Гроян С.Т. займаних спірних приміщень, про що, зокрема, свідчить акт огляду приміщень №№ 45,46,47 будівлі комбінату побутового обслуговування від 07.06.2018р., провадження у справі №916/485/18 в частині вимог Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України про зобов'язання ФОП Гроян С.Т. повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення №45, 46, 47 першого поверху будівлі комбінату побутового обслуговування, розташовані за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Енгельса (нова назва Військової слави) 16-А, загальною площею 43.3 м2 було закрито.
У судовому засіданні 18.03.2019р. прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник Міністерства оборони України у вказаному судовому засіданні позовні вимог також підтримав, просив суд визнати недійсним договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-516 від 01.05.2015р. та додаткову угоду до нього №ВКС-1843 від 01.01.2018р.
Відповідачі у судове засідання, призначене на 18.03.2019р., не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом надсилання судових ухвал на їх юридичну адресу. При цьому, про розгляд справи обізнані, про що свідчать наявні в матеріалах справи відзиви на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Як встановлено матеріалами справи, згідно інформації Білгород-Дністровської КЕЧ району, викладеній в листі за №450 від 06.03.2018р. (а.с.34-37), за даними обліку будівля комбінату побутового обслуговування № 88 за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави (стара назва Енгельса), 16-А перебуває на картковому обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району та на бухгалтерському обліку в Одеській Філії "Управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс"
Відповідно до повідомлення Фонду державного майна України від 07.11.2017 р. №10-15-20945 (а.с.30) будівля комбінату побутового обслуговування № 88, розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 16-А, є об'єктом державної власності Міністерства оборони України та перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс".
Як встановлено судом, 01.05.2015р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Гроян Сергієм Теодоровичем (сторона-2) було укладено договір про надання посередницьких послуг на комісійних засадах № ВКС-516 (надалі - договір) (а.61-62), відповідно до умов якого сторона-1 доручає, а сторона-2 бере на себе зобов'язання від свого імені, але в інтересах та за рахунок сторони-1 надавати комплекс послуг у сфері побутового обслуговування (послуги з ремонту взуття) військовослужбовців Збройних Сил України та інших фізичних та/або юридичних осіб, які можуть бути потенційними споживачами таких послуг.
Відповідно до п.2.3 договору комплекс послуг у сфері побутового обслуговування надається стороною-2 за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 16-А (приміщення першого поверху №№ 45,46,47).
За умовами п. 2.4 договору комплекс послуг у сфері побутового обслуговування, що є предметом даного договору, надається стороною-2 власними силами (використовуючи кваліфікаційні можливості та працю власних фахівців) сумлінно і дбайливо.
Положеннями п.п.3.1.1 договору встановлено обов'язок сторони-1 забезпечити Сторону-2 необхідним обладнанням та місцем для виконання останнім своїх обов'язків за договором, а саме надання комплексу послуг у сфері побутового обслуговування, передбачених п. 2.2 даного договору.
В свою чергу, відповідно до п.3.3.6. договору сторона-2 зобов'язана оплачувати надані стороною-1 посередницькі послуги на комісійних засадах, на умовах та в порядку зазначеному в розділі 4 цього договору.
Згідно до п.4.1 договору вартість наданих стороною-1 посередницьких послуг на комісійних засадах є договірною, визначається сторонами та складає 800 грн. за місяць, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 4.2. договору погоджено, що сторона-2 також компенсує стороні-1 фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору (електрична енергія, водопостачання, водовідведення та інші) на підставі понесених стороною-1 фактичних витрат, у визначених у п.4.3. даного договору порядку та строках.
Відповідно до п.4.3. договору сторона-2 здійснює попередньо оплату вартості наданих послуг на банківський рахунок сторони-1 у термін до 10-го числа поточного місяця.
За умовами п. 6.1 та п. 6.2 договір набуває чинності з 01.05.2015р. та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором та при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору, направленої за 1 місяць до закінчення терміну його дії, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на наступний рік.
В подальшому між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гроян Сергієм Теодоровичем було укладено додаткову угоду №ВКС-1843 від 01.01.2018 року до договору №ВКС-516 від 01.05.2015р. (а.с.15), відповідно до умов якої сторони виклали п. 4.1. договору в наступній редакції: " Вартість наданих стороною-1 посередницьких послуг на комісійних засадах є договірною, визначається сторонами та складає 1070 грн. за місяць, з урахуванням ПДВ".
Як встановлено судом, шляхом укладення додаткової угоди від 03.04.2018 р. №ВКС-2030 договір №ВКС-516 від 01.05.2015 року за взаємною згодою сторін було розірвано з 03.04.2018р., у зв'язку з чим, на теперішній час приміщення першого поверху № 27 в будівлі комбінату побутового обслуговування за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський вул. Військової слави, 16-А площею 16 м2 не використовується жодною особою, про що складено акт огляду від 14.06.2018 р. (а.с.108).
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Звертаючись із відповідною позовною заявою, прокурор зазначив, що п.п.1, 4 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014р. визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке, зокрема, веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження або передачу.
При цьому, прокурор зазначає, що будівля Комбінату побутового обслуговування №88, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави (стара назва Енгельса) 16-А, в якій знаходяться передані за спірним договором приміщення, є об'єктом державної власності Міністерства оборони України та перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс".
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Як вказує заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України, в порушення вимог "Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністерства оборони України № 744 від 30.12.2016р., Міністерство оборони України заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави не здійснює.
З огляду на викладене, суд підтверджує підстави для здійснення представництва заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у даній справі інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги заступника прокурора обґрунтовано недійсністю укладеного між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гроян Сергієм Теодоровичем договору про надання посередницьких послуг на комісійних засадах № ВКС-516 від 01.05.2015р., як удаваного правочину, що укладений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди нерухомого державного майна.
В свою чергу відповідач-1, заперечуючи проти позову, наполягав на тому, що спірний договір містить всі елементи договору комісії, та жодним чином не є договором оренди.
При цьому, відповідач-1, зазначаючи про досягнення сторонами договору угоди про його розірвання, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідач 2, також заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про розірвання спірного договору, а отже про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.
Приймаючи до уваги, що суд, вирішуючи спір по суті, має дослідити усі правовідносини, що склалися між сторонами, враховуючи твердження відповідачів про відсутність предмету спору у даній справі, у зв'язку з чим провадження у справі, за їх думкою, підлягає закриттю, суд вказує наступне.
Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про розірвання такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Аналогічної правової позиції, викладеної у постанові від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, дотримується Велика палата Верховного суду.
Враховуючи означене, надаючи оцінку правовій природі спірного договору, суд зазначає наступне.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Так, положеннями ст. 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відтак, за договором комісії плату за вчинення певних дій має отримувати комісіонер, в той час як договором №ВКС-516 від 01.05.2015 р. взагалі не передбачено оплату Концерном "Військторгсервіс" комісійних послуг Фізичній особі-підприємцю Гроян С.Т., натомість встановлено обов'язок останньої вносити кошти на рахунок Концерну "Військторгсервіс".
При цьому, виходячи із визначення предмету договору комісії, право користування нерухомим майном не набувається, тоді як відповідно до умов договору №ВКС-516 від 01.05.2015р. Фізичній особі-підприємцю Гроян С.Т. фактично було передано в користування державне нерухоме майно.
Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності зі статтею 759 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, що була чинна на момент укладення договору, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, договір оренди майна укладається саме для отримання можливості користуватися орендованим майном для здійснення господарської діяльності.
При цьому правовими наслідками договору оренди майна є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно, а для іншої (орендаря) - використання відповідного майна.
За таких обставин, з огляду на відсутність в спірному договорі умов щодо оплати комісійних послуг та наявність водночас умов щодо передачі ФОП Гроян С.Т. в користування державного нерухомого майна, а також встановлення обов'язку ФОП Гроян С.Т. здійснювати плату фактично за користування майном, суд доходить висновку про укладання відповідачами договору найму (оренди) нерухомого державного майна.
Про укладання між відповідачами договору оренди опосередковано також свідчить наявний в матеріалах справи протокол допиту свідка від 04.09.2017р. (а.с.26-27), за змістом якого Гроян С.Т. повідомив слідчому про те, що для здійснення підприємницької діяльності ним за договором про надання посередницьких послуг на комісійних засадах № ВКС-516 від 01.05.2015р. взято в оренду приміщення в будівлі, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової Слави, 16-А. Також під час надання свідчень відповідачем 2 зазначив, що за таким договором оренди ним кожного місяця сплачується грошова сума у розмірі 800 грн.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до вказаного договору підлягають застосуванню правові норми, що регулюють відносини, пов'язані з орендою державного майна, зокрема, положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Умовами ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) визначено порядок укладення договору оренди, згідно до якого фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.
Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
Істотними умовами договору оренди, згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Водночас, укладаючи спірний договір відповідачами не було дотримано встановленого Законом порядку укладання договору, не визначено у договорі істотні умови, передбачені ст.10 Закону, в порушення ст.11 Закону не проведено оцінку об'єкта оренди, яка передує укладенню договору, тощо.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи встановлену судом невідповідність укладеного відповідачами договору положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-516 від 01.05.2015р. та додаткова угода до нього №ВКС-1843 від 01.01.2018р. підлягають визнанню недійсними.
При цьому, суд зазначає, що посилання учасників справи на результати перевірки, проведеної Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області, до уваги судом не приймаються, як такі, що не мають для суду преюдиціального значення та підлягають дослідженню в сукупності з іншими доказами, які в даному випадку безумовно свідчать про укладання між відповідачами удаваного правочину, спрямованого на приховання оформлених з порушенням закону орендних відносин.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір надання посередницьких послуг на комісійних засадах №ВКС-516 від 01.05.2015р. та додаткову угоду №ВКС-1843 від 01.01.2018р. до договору №ВКС-516 про надання посередницьких послуг на комісійних засадах від 01.05.2015р., укладені між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Гроян Сергієм Теодоровичем.
3. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м.Київ-151, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65063, м.Одеса, вул. Армійська,10-А, код ЄДРПОУ 35123222) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363) судовий збір у сумі 881 /вісімсот вісімдесят одна/ грн.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гроян Сергія Теодоровича (АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363) судовий збір у сумі 881 /вісімсот вісімдесят одна/ грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 28 березня 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська