Справа 760/21237/18 Головуючий у I-й інстанції - Агафонов С.А.
Провадження № 33/780/548/2019 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія ст.130 КУпАП
14 березня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Полосенко В.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, визнано винним вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 13 серпня 2018 року, водій ОСОБА_3, в м. Києві по вул. Героїв Севастополя, 37, керував автомобілем марки «Hyundai», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді місцевого суду, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На вказану постанову судді, представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій вона просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесеною передчасно без дослідження наявних в матеріалах справи доказів та такою, що підлягає скасуванню. Щодо строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що постанову було винесено без участі ОСОБА_3 незважаючи на направлення ним клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. Зазначає, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_3 отримав 11 грудня 2018 року.
Апелянт вказує, що ОСОБА_3 не вживав алкоголь або будь-які заборонені речовини, не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що пройти огляд на стан сп'яніння він погодився, однак працівниками поліції через небажання їхати значну відстань на лівий берег йому запропоновано відмовитись від проходження такого огляду. Таким чином, працівники поліції фактично позбавили ОСОБА_3 можливості пройти огляд на виявлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку. Зазначає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника в підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Наведені апелянтом причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови суду від 07листопада 2018 року.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення без виклику ОСОБА_3, суд першої інстанції порушив його право на захист є безпідставним.
Як убачається з матеріалів справи, на адресу ОСОБА_3 зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції направлялися повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с. 6-а). При цьому, ОСОБА_3 в судові засідання не з'явився та не повідомив суду причини своєї неявки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.268 КУпАП та розглянув справу у відсутність ОСОБА_3
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
До того ж права ОСОБА_3 були реалізовані в суді апеляційної інстанції, де він надав суду свої пояснення по суті правопорушення та навів доводи на свій захист. Проте, будь-яких вагомих доказів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП ним не надано.
Суддею враховано фактичні обставини справи та докази, які свідчать про те, що ОСОБА_3, 13 серпня 2018 року керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_3 у вчиненому підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 335238 від 13 серпня 2018 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснили, що були присутні при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо гр. ОСОБА_3, який відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров'я, відеозаписом з нагрудної камери працівників патрульної поліції.
На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як вбачається з відеозапису із нагрудної камери працівників патрульної поліції, гр. ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров'я, проте він відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння. Факт відмови водія ОСОБА_3 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Крім того, допитані під час апеляційного розгляду даної справи, свідки не спростували факт відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі.
Таким чином, посилання апелянта на те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на виявлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_3 та його представника наданих в суді апеляційної інстанції про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони суперечать об'єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи.
Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків судді щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення апеляційна скарга немістить.
Твердження апелянта про винесення постанови без всебічного з'ясування обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, так як всі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Порушень вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративноївідповідальності залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року щодо ОСОБА_3за ч. 1 ст. 130 КУпАП- без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Полосенко