П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/28/19
Категорія: 101000000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просить визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розгляді заяви про поновлення виплати пенсії, викладену в листі від №10392/02 від 02.07.2018 року та зобов'язати відповідача винести рішення щодо поновлення виплати пенсії або про відмову у поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду, наголошуючи, зокрема, на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до позову була долучена нотаріально посвідчена копія довіреності від імені позивача. При цьому апелянтом зазначено, що долучена довіреність мала апостиль, який розташовано на другій сторінці довіреності (на звороті першого аркушу довіреності). Водночас якщо б довіреність не відповідала б нормам Гаазької конвенції, нотаріус не мав би права засвідчувати її копію.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Приймаючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надана до суду засвідчена представником позивача ксерокопія довіреності від імені ОСОБА_2 та окрема копія апостилю не є документами, що посвідчують адміністративну процесуальну дієздатність ОСОБА_3, як повноважного представника позивача за наданою до суду довіреністю, а тому на підставі п 3 частини 4 статті 169 КАС України повернув позов позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що подання позовної заяви особою, яка не має право її підписувати, має своїм наслідком її повернення.
Разом з тим, положення статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства не містять вимог щодо надання до позовної заяви документів, які підтверджують повноваження представника особи на підписання позовної заяви. Відповідні обов'язки представника регламентовані ст. 59 КАС України, недотримання яких має своїм наслідком повернення, зокрема, позовної заяви за правилами п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Однак, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності документального підтвердження повноважень ОСОБА_4 на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_2 та доводам апелянта на їх спростування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 57 КАС України визначають, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
За правилами ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому в силу положень ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Відповідно до ч. 9 ст. 59 КАС України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання підписана ОСОБА_3, який визначає себе як представник ОСОБА_2 На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_3 до позовної заяви було додано нотаріально завірену копію довіреності від 26.04.2018 року, вчиненої у місті Рішон Ле-Ціон, Ізраїль.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно ст. 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту «d» частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Ізраїлі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Як вбачається зі змісту доданої до апеляційної скарги копії довіреності від 26.04.2018 року, остання засвідчена нотаріусом ОСОБА_3, та на ній проставлено апостиль Держави Ізраїль від 03.05.2018 року. Наведений висновок, на переконання судової колегії, підтверджується наявною у матеріалах справи копією апостилю Держави Ізраїль від 03.05.2018 року №49988/23, який перекладений та копію якого посвідчено нотаріусом ОСОБА_3, а також тим, що вказаний апостиль є скріпленим з довіреністю від 26.04.2018 року, про що свідчать отвори прошивання документів стрічкою, які містять на копіях документів. Крім іншого, безпосередньо апостиль свідчить, що він проставлений на документі про засвідчення підпису ОСОБА_2 від 26.04.2018 року №187/2018, згідно якого останній у присутності нотаріуса з своєї доброї волі підписав документ, що додається до цього засвідчення і позначений літерою «А». Згідно відбитку печатки, що міститься на довіреності від 26.04.2018 року, остання є документом, позначеним літерою «А».
Наведене, на переконання колегії суддів свідчить про обґрунтованість твердження апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви, адже останнім до позовної заяви були надані нотаріально засвідчені копії документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_3 на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_2
З урахуванням наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що поверненню позовної заяви на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України обов'язково повинна передувати належна перевірка повноважень особи, яка підписала позовну заяву, необхідними документами або належним чином засвідченими їх копіями, колегія суддів приходить до висновку про передчасність та помилковість постановлення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 27 березня 2019 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова