ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 березня 2019 року м. Київ № 640/2422/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
доДержавної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення від 17.01.2019 року та податкової вимоги від 13.11.2018 року №Ф-226020/17,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач 1, ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служи України (далі також - відповідач 2, ДФС України), в якому просить скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу від 13.11.2018 року №Ф-226020-17 в розмірі 15 819,54 грн. та рішення ДФС України від 17.01.2019 року №2404/6199-99-11-05-02-25.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.03.2019 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) представником відповідача 1 ОСОБА_2 (довіреність від 03.02.2019 року №466/26-15-10-11) подано клопотання, в якому останній просить суд провести розгляд справи №640/2422/19 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2019 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Через канцелярію суду 25.03.2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Крім того, у резолютивній частині клопотання, позивач просить суд про витребування доказів.
Вирішуючи клопотання в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд наголошує, що пунктом 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України встановлено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються КАС України (частина п'ята статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ "Про Держаний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 грн.
З матеріалів справи вбачається, що сума штрафних санкцій, визначена відповідачем у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-226020-17 становить 15 819,54 грн., що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить з розрахунку 1 921 х 500 = 960 500, тобто, вбачається, що суб'єктом владних повноважень може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 960 500 грн.
Так, дослідивши подане клопотання, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, з урахуванням статті 257 КАС України, для повного та всебічного встановлення обставин справи суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін та дійшов висновку, що вказане клопотання в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін задоволенню не підлягає, оскільки є очевидно безпідставним.
Щодо клопотання в частині витребування доказів, позивачем зазначено, що з метою правильного вирішення справи, існує необхідність витребувати у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві особову справу позивача - ОСОБА_1, яка перебуває на обліку як самозайнята особа; документи, що підтверджують правомірність здійснення та фактичне здійснення автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску за 2017 та 2018 роки при відсутності бази нарахування; копії наказів та розпоряджень керівництва ГУ ДФС у м. Києві щодо правомірності здійснення таких нарахувань. Також, позивач просить суд витребувати в Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва реєстраційну справу №01/11-7161 ОСОБА_1
Клопотання обґрунтовано тим, що у 2011 році позивачем подано дві аналогічні заяви про неподання декларації про доходи у зв'язку з відсутністю доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності та наявністю постійного місця роботи до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі в м. Києві.
З огляду на те, що позивачу не відомо, де наразі перебуває реєстраційна справа ОСОБА_1, оскільки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі в м. Києві реорганізовано, позивач просить суд посприяти в отриманні документів з 2011 року, які знаходяться у реєстраційній справі або у відповідача, або в органах пенсійного фонду.
Дослідивши обґрунтування позивача в частині клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.10.1995 року № 23 має право на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до свідоцтва від 26.10.1995 року за №852/10.
Отже, слід дійти висновку, що позивач є фахівцем у галузі права.
З 1997 року позивача зареєстровано в якості самозайнятої особи-адвоката платником податків і зборів в органах Пенсійного фонду України, Податкової інспекції, Державному центрі зайнятості, відповідно до законодавства.
Звертаючи увагу на характер доказів, які просить витребувати позивач у відповідача та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, та враховуючи, що позивачем, щодо необхідності їх витребування, не зазначено жодного обґрунтування, доказів самостійного отримання цих доказів позивачем, як діючим адвокатом, не долучено, оскільки позивачем, як зазначено, не зрозуміло процесу реорганізації податкових органів та органів пенсійного фонду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання як необґрунтованого.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
2. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання в частині витребування доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання у порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна