Справа № 522/16500/18
20 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гусева О.Г.,
за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_1;
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЄТСТРОЙ" до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 07.09.2018 року №ОМС-ОД626/939/АВ/ТД/ФС/60,-
До суду 14 грудня 2018 року надійшла позовна заява ТОВ «СВЄТСТРОЙ» до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 07.09.2018 року № ОМС-ОД 626/939/АВ/ТД/ФС/60.
Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року справу було прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 23.01.2019 року строк підготовчого провадження було продовжено до трьох місяців.
26.02.2019 року Ухвалою суду було закрито підготовче провадження та справа була призначена до розгляду по суті.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем позов було обґрунтовано тим, що під час виходу з інспекційним відвідуванням фахівцями Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради було за наслідками цього інспекційного відвідування складені документи (акт перевірки та припис), які містять висновки, що не відповідають дійсним обставинам, а тому підлягає скасуванню постанова прийнята на підставі вищезазначених документів .
Позивач посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст., ст. 2, 5, 25, 44, 46, 160-161 КАС України вважав, що їх позов підлягає задоволенню.
У судове засідання з'явився представник позивача, позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
У судове засідання з'явився представник відповідача, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченні.
В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Так у період з 07.08.2018 року по 09.08.2018 року головними спеціалістами відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради було проведене інспекційне відвідування ТОВ «СВЄТСТРОЙ» за юридичною адресою: 65014, м.Одеса, вул. Успенська,22 та фактичною адресою: 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська,5 ріг вул. Дерибасівська,5.
За наслідками проведеної перевірки було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 09.08.2018 р. № ОМС-ОД 626/939/АВ/60 та було винесено ОСОБА_5 про накладення штрафу на позивача від 07.09.2018 року №ОМС-ОД 626/939/АВ/ТД/ФС/60.
Не погоджуючись з висновками, які містить акт перевірки та винесеною на його підставі ОСОБА_5 позивач був змушений звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вони категорично не згодні з ОСОБА_5 про накладення штрафу від 07.09.2018 року №ОМС-ОД 626/939/АВ/ТД/ФС/60, оскільки вона винесена на підставі Акту перевірки, який містить обставини, які не відповідають дійсності, оскільки твердження перевіряючих, що три особи, які були зазначені у акту перевірки, як такі що працюють на їх підприємстві без укладення трудового договору є необґрунтованими. Так представник позивача зауважив, що між цими особами та підприємством були укладені цивільно-правові договори, були складені акти виконаних робіт та була здійснена оплата за роботу відповідно до умов договору.
Разом з тим, представник позивач не заперечував, що перевірка їх підприємства була проведена відповідачем відповідно до умов чинного законодавства та перевіряючі діяли у межах наданих їм повноважень.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що вони діяла на підставі діючого законну та в межах наданих їм повноважень та під час проведення перевірки ними було виявлено працівників, з якими не були офіційно укладені трудові договори, а надані цивільно-правові договори не відповідають Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, а тому у них були усі підстави вважати, що на підприємстві позивача працюють не оформлені працівники.
Крім того судом, за клопотанням представника позивача, у якості свідка був допитаний - ОСОБА_6, який пояснив, що перед початком робіт на об'єкт позивача приїздив представник ТОВ «СВЄТСТРОЙ», який йому та іншим працівникам роз'яснив техніку безпеки праці на об'єкті, про що вони розписалися у якомусь журналі про свою обізнаність з технікою безпеки та правил поводження на об'єкті. Також свідок ОСОБА_6 пояснив, що гроші за працю на цьому об'єкті він разом з іншими працівниками отримував від директора ТОВ «СВЄТСТРОЙ», який особисто приїздив на об'єкт, про що він також разом з іншими розписувався у відомостях про отримання грошових коштів. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні також пояснив, що він не є СПД, а працює лише, як фізична особа та на теперішній час він офіційно працює на підприємстві як штатний працівник.
Окрім допиту свідка позивача ОСОБА_6, представником позивача було надано письмові пояснення інших свідків, які суд до уваги не приймає, оскільки надані письмові пояснення не відповідають принципу допустимості доказів, так як відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 65 КАС України свідок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини з попередження його про кримінальну відповідальність та приведення його до присяги.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що за вищевказаних обставин позовна заява не підлягає задоволенню.
Так аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваної постанови, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі, Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п. п. 3,4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.
Відповідно до п. п. 5, 8, 9, 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекційні відвідування проводяться:
- за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
- за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення, серед іншого, мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Згідно з пунктами 12, 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем був отриманий та підписаний Акт інспекційного відвідування від 09.08.2018 р. № ОМС-ОД 626/939/АВ/60.
Так відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 3, 4 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Враховуючи викладені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що про існування між працівниками та роботодавцем трудових відносин свідчить наявність або відсутність юридичного факту, з яким закон пов'язує їх виникнення, а саме - допуску працівника до виконання роботи з відома роботодавця.
Так відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Згідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як вбачається з матеріалів справи за результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування від 09.08.2018 року № ОМС-ОД 626/939/АВ/60 в описі фактично виявлених порушень було зазначено, що позивачем фактично було допущено 3-х працівників до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівника.
У судовому засіданні було встановлено, що на момент проведення перевірки у позивача були відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували деталізовано конкретний результат роботи, який повинен передати виконавець замовнику, їх обсяг, вид, тощо.
Також надані позивачем під час перевірки цивільно-правові договори не містили деталізовано конкретний результат роботи ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, який вони повинні були передати замовнику, їх обсяг, вид, тощо.
Крім того суд окремо звертає увагу, що як вбачається зі змісту наданих цивільно-правових угод їх форма та зміст не відповідає вимогам Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668.
Таким чином суд критично ставиться до наданих цивільно-правових угод та додатків до них та вважає, що ці докази були надані позивачем з метою приховати дійсні трудові відносини між підприємством та неоформленими працівниками з подальшим уникненням відповідальності.
Також суд не бере до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що ними були сплачені податки за роботу цих 3-х працівників, оскільки представник позивача вважав, що держава у даному випадку жодних негативних наслідків не понесла, однак на думку суду укладення цивільно-правових договорів замість трудових договорів є порушенням вимог ст., ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України, яке позбавило перш за все працівників права на охорону праці, соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності або внаслідок професійного захворювання, права на збереження робочого місця та середньої заробітної плати у випадках, передбачених чинним законодавством про працю.
У відповідності до п. п. 19, 23, 25 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з п. 27 Прядку № 295 інспектором праці головним спеціалістом відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради ОСОБА_3 був винесений Припис про усунення виявлених порушень від 21.08.2018 року № ОМС-ОД626/939/АВ/П/60, який рекомендованим листом було направлено позивачу від 21.08.2018 року для підписання керівництвом підприємства.
У зв'язку з ненадходженням у встановлений строк підписаного примірнику Приписів про усунення виявлених порушень від 21.08.2018 року № ОМС-ОД626/939/АВ/П/60, головним спеціалістом відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради ОСОБА_3 14.09.2018 року був складений Акт про відмову від підпису №ОМС-ОД626/939/АВ-ВП/60 та було направлено позивачу рекомендованим листом про вручення 17.09.2018 року .
Однак суд звертає увагу, що Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.
Згідно до п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» №509 від 17.07.2013 року уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Також у судовому засіданні було встановлено, що в порядку передбаченому п. 8 Порядку №509 відбувся розгляд справи про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача.
За результатами розгляду справи була прийнята оскаржувана ОСОБА_5 про накладення штрафу, другий примірник якої був надісланий позивачу.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виконання якого напряму пов'язано з встановлення судом у справі об'єктивної істини, яка може бути досягнута тільки за умови підтвердження особами, які беруть участь у справі своїх вимог чи заперечень шляхом надання визначених КАС України комплексу фактичних даних (доказів, засобів доказування), які повинні відповідати обставинам саме цієї справи і бути правомірними та здійснення ними активної діяльності щодо доведення перед судом їх пріоритету над доказами, наданими іншою стороною. Обов'язковість подання доказів та здійснення процесу доказування відображається в принципі змагальності, закріпленому в КАС України, який є одним із необхідним елементів для здійснення ефективного судового захисту.
Так відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим суд дійшов висновку, що представником позивача не було надано до суду достатніх доказів та не було доведено перед судом їх переконливості, а з наданих представником позивача доказів суд не може зробити висновок про необґрунтованість прийнятої відповідачем ОСОБА_5 про накладення штрафу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при проведенні інспекційного відвідування позивача та прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.,ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що представник відповідача, з посиланням на відповідні докази довів правомірність своїх дій в ході проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги не належать задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 2, 12, 72-74, 76-77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЄТСТРОЙ" до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 07.09.2018 року №ОМС-ОД626/939/АВ/ТД/ФС/60.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.Г. Гусев
Повний текст Рішення складено та підписано суддею 27 березня 2019 року.
.