27 березня 2019 року м. Київ № 810/4974/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської
області
про визнання протиправним та скасування рішення (відмови), зобов'язання вчинити
певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 17.09.2018 Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок з 01.10.2017 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з урахуванням індексу інфляції врахувавши раніше виплачені суми.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії.
Стверджує, що відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач приймав під час виконання службових обов'язків, а не під час проходження дійсної строкової військової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачений лише особам, за наявності в них таких критеріїв: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків лише під час проходження дійсної строкової служби.
Тобто, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення, що також підтверджується правовою позицією Верховного суду, висловленої в ухвалі від 08.05.2018 справа № 820/1148/18.
Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 (ст.6), для підтвердження військової служби приймаються військові квитки, довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони.
Разом з тим, відповідач стверджує, що з матеріалів, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 зрозуміло, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час роботи в Таращанському РВВС - під час поїздки був старшим групи жителів Чорнобильського району, які їхали за особистими речами в зону відчуження, але він не проходив дійсну строкову службу у вказаний період.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено підстав, які б давали йому право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та звернення до суду з вимогами щодо скасування відмови у перерахунку пенсії.
Засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якій останній не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача, вважає, що відповідач не спростував його доводів та аргументів стосовно суті позовних вимог та вказав на те, що відповідно до Розпорядження УВС Київського облвиконкому № 117 від 14.06.1986 він був направлений в зону відчуження для виконання службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а його захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також позивач стверджує, що військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, у зв'язку з чим, вважає, що має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».
Крім того, позивач у відповіді на відзив вказує, що в ухвалі Верховного суду від 08.05.2018 № 820/1148/18, на яку посилається відповідач висловлено лише правову позицію, проте нею зміни до Закону не можуть бути внесені, а в описовій та мотивувальній частині свого рішення суд тлумачив своє бачення закону, при цьому частково змінював текст.
Разом з тим, відповідно до примітки статті 10 Закону України №796-ХІІ, якою до учасників ліквідації наслідків аварії віднесено також військовослужбовців, до переліку таких осіб відносяться зокрема особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тому позивач стверджує, що має право на перерахунок пенсії з підстав визначених у позові.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 30.12.1998, виданого Київською облдержадміністрацією та вкладки до вказаного посвідчення № НОМЕР_2 від 29.01.2004.
Позивач проходив службу у складі Таращанського УВС Київського облвиконкому на посаді рядового в званні старшини та був відряджений до зони відчуження, де брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 28.06.1986 по 29.06.1986 у м. Чорнобиль, с. Черевач, с. Залісся, де внаслідок впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я.
Позивачу з 13.03.2003 встановлено довічно ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням службових обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка МСЕК серії КИО-І № 186874.
Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням від 18.05.2004 серії НОМЕР_3 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 17.09.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення від 17.09.2018 № 736/С-01, яким відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження строкової військової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.
На думку позивача, Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону №796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 59 Закону №796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Закон № 2148-VIII в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017.
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону №796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Згідно з вимогами статті 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу,прапорщики,мічмани,військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок».
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.
Права й обов'язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також наказами командирів і начальників.
Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Зазначене вище кореспондується зі ст. 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 березня 2016 року № 21-1887а15.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Згідно з нормами ч. 3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2018 складає 3723,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 18615,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачено призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Аналогічного правового висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у постановах від 26.09.2018 у справі 810/1681/18; від 06.09.2018 у справі №825/2155/18; від 06.09.2018 у справі 825/1888/18; від 14.08.2018 у справі 823/1495/18; від 26.07.2018 у справі 823/1331/18; від 24.07.2018 у справі №823/1407/18; від 11.07.2018 у справі 823/519/18;від 15.05.2018 у справі 823/517/18.
Щодо посилань відповідача на ухвалу Верховного суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, суд зазначає наступне.
Ухвалою Верховного суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 відмовлено у відкритті провадження у зразковій справі за відсутності ознак останньої.
Водночас, суд зазначає, що у п. 15 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
При цьому, суд наголошує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, суд зважає на наступне.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону.
Отже, обчислення категорії пенсій, яка є предметом даного адміністративного позову, здійснюється за умови волевиявлення особи на її обчислення у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Одночасно з цим, судом встановлено, що заява позивача про перерахунок його пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, датована 17.09.2018, що підтверджується також відбитком штемпелю вхідної кореспонденції Білоцерківського ОУ ПФ України. Відтак, право на перерахунок своєї пенсії у відповідності до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивача з'явилось лише 17.09.2018.
Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 01.10.2017 по 16.09.2018 року задоволенню не підлягають з підстав відсутності порушеного права позивача у цей період.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексу інфляції, суд зазначає, що в цій частині позовних вимог позивачем не наведено у позові жодної мотивації із посиланням на нормативно-правове обгрунтування, враховуючи викладене підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупередженне та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду жодних пояснень та доказів, які б спростували всі доводи позивача.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач протиправно вчинив дії по відмові позивачу у перерахунку пенсії та прийняв рішення № 736/С-01 від 17.09.2018.
З огляду на вказане, спірне рішення підлягає скасуванню, а порушені права позивача відновленню, шляхом зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 з 17 вересня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 736/С-01 від 17.09.2018 Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051; місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 2) про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 41249051; місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 2) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 17 вересня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.