1[1]
18 березня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Юрдига О.С.,
за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року, -
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою призначити новий розгляд справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що постанова суду не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Вказує на те, що суд при прийнятті рішення за його відсутності та його захисника не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема, не викликав у судове засідання, не допитав свідків, порушив його право на захист та позбавив його можливості надати пояснення щодо обставин справи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, переглянувши відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2, приходжу до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
З матеріалів справи убачається, що суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення правопорушення, наявні у справі докази, а тому висновок, викладений в постанові суду, про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові обставин є правильним.
Як установив суд, ОСОБА_2 13 січня 2019 року близько 22 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Велика Кільцева, 77/13 з з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей.Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленному порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними:протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №190612 від 13 січня 2019 року; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі, зокрема факт відмови водія ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, долученого до матеріалів адміністративної справи та оглянутого в суді апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 ЗУ "Про Національну поліцію", наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них" та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року № 14/1 "Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних" чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Дані відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, повністю підтверджують обставини викладені у протоколі та постанові суду, у тому числі відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складено уповноваженою посадовою особою - інспектором поліції в межах наданих йому повноважень із дотриманням вимог, передбачених ст.256 КУпАП.
Порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП не встановлено.
Щодо доводів ОСОБА_2 про проведення судом розгляду за його відсутності, то вони не спростовують висновків суду про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка (а.с.6).
У зв'язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_2
Приймаючи рішення у справі вважаю за необхідне застосувати практику Європейського Суду з прав людини відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи наведене права ОСОБА_2 на справедливий розгляд справи не порушені.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу поверхово і формально через те, що не викликав і не допитав свідків є необгрунтованими, не спростовують вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, у матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків, які враховані судом, оскільки їх відібрано уповноваженою посадовою особою і вони містять дані щодо обставин вчинення адмінправопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, особливу суспільну небезпечність скоєного правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.
Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
За таких обставин, постанова Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року щодо ОСОБА_2 є законною, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.С.Юрдига
Справа № 33/824/1322/2019 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції - Скорін А.В.