Ухвала
26 березня 2019 року
м. Київ
справа № 523/177/17
провадження № 61-5648ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа ? ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області, про відшкодування витрат за період навчання,
В грудні 2016 року Одеський державний університет звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1, третя особа ? ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області, про відшкодування витрат за період навчання у розмірі 55 395,66 грн та стягнення судового збору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 вересня 2008 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Одеській області та ОСОБА_1 укладений Договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ.
За умовами договору виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу ? здійснити навчання студента без відриву від виробництва за фахом «Право», а замовник зобов'язався направити студента для навчання в університет, сплатити вартість його навчання за кошторисом. Особа зобов'язалась відпрацювати три роки за направленням, а у разі відрахування з навчального закладу чи звільненні по закінченню навчання до встановленого трирічного перебуванні на службі, за підставами пункту 3 договору, відшкодувати фактичні витрати.
ОСОБА_1 закінчив Університет, отримав диплом фахівця та був відряджений для проходження служби до ГУМВС України в Одеській області.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області від 15 травня
2014 року № 305 о/с ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «Ж» (за власним бажанням).
Посилаючись на положення статті 18 Закону України «Про міліцію», позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги, виходячи з встановленого розміру плати за навчання з 01 вересня 2008 року по 23 червня 2012 року у розмірі 55 395,66 грн.
Заочним рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати за період навчання у розмірі 55 395,66 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року залишено без змін.
14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку із касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Одеського державного університету внутрішніх справ.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.
Предметом позову у справі № 523/177/17 є відшкодування витрат за період навчання у розмірі 55 395,66 грн.
Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,
№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа ? ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області, про відшкодування витрат за період навчання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило