Ухвала
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 564/1221/14-ц
провадження № 61-4218ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору,
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до вимог якої касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що з повним текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду від 15 січня 2019 року він ознайомився 24 січня 2019 року, коли дане судове рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на підтвердження чого додає копію витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень із зазначенням дати оприлюднення постанови.
Оскільки повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, відповідно до вимог частини другої статті 390 ЦПК України.
Враховуючи наведене, пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Таким чином, відповідачі при подачі касаційної скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
ОСОБА_1 є позивачем за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна»про визнання недійсними кредитного договору, у зв'язку з чим відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору в цій частині.
Однак, за первісним позовом, який подано ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 є відповідачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, що позбавляє його права на звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому він має сплатити судовий збір за цією вимогою.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної платистаном на 01 січня 2014 року складав 1 218,00 грн.
На підставі зазначеного, судовий збір за подання цієї касаційної скарги, враховуючи наявність вимоги майнового характеру та виходячи з ціни позову, підлягає сплаті у розмірі 7 308,00 грн (1 218,00 х 3 х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору заявникові необхідно надати до суду відповідний документ, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення зазначеного недоліку.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 12 квітня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов