Постанова
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 363/171/15
провадження № 61-45178св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство»,
відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року у складі судді Чіркова Г. Є.та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року у складі суддів: Олійника В. І., Лівінського С. В., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Вишгородська РДА), ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок.
На обґрунтування позову послався на те, що Київською ОДА та Вишгородською РДА з порушенням вимог пункту 5 статті 27, статей 31, 57 Лісового кодексу (далі - ЛК України), статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», частини дев'ятої статті 149 Земельного кодексу (далі - ЗК України) (чинних на час виникнення спірних правовідносин) розпорядженнями від 30 січня 2008 року та 22 вересня 2008 року вилучено з державної власності єдиним масивом земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 13 га та передано їх у приватну власність під садівництво та особисте селянське господарство з порушенням порядку зміни цільового призначення згідно зі статтею 207 ЗК України за відсутності відшкодування втрат лісогосподарського виробництва. Земельні ділянки, ліси, що перебувають у державній власності площею понад 1 га вилучає та передає у власність для несільськогосподарських потреб лише Кабінет Міністрів України; обласні державні адміністрації такими повноваженнями не наділені, а тому прокурор вважав, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею власника.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив визнати недійсними: розпорядження голови Київської ОДА від 30 січня 2008 року №№ 62-76 «Про вилучення, зміну цільового призначення земельної ділянки»; розпорядження голови Вишгородської РДА від 22 вересня 2008 року № 686 і 687 «Про передачу у власність громадян земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва на території Пірнівської сільської ради»; видані громадянам на підставі цих розпоряджень 18 державних актів про право власності на спірні земельні ділянки та, після продажу земельних ділянок у листопаді 2008 року, - державні акти, видані ОСОБА_2 Крім того, прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_2 та визнати право власності на ці земельні ділянки загальною площею 13 га за державою в особі Кабінету Міністрів України та право користування - за ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року, у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що спірні розпорядження не суперечать актам законодавства, видані з дотриманням вимог ЗК України та ЛК України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Крім того, жодна зі спірних сформованих земельних ділянок як самостійний об'єкт права власності не має площі більшої за 1 га; вилучення та надання земельних ділянок громадянам здійснювалося за окремими проектами землеустрою, які погоджені в установленому порядку з усіма необхідними органами; щодо кожної земельної ділянки видано окреме розпорядження в межах компетенції відповідного державного органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статей 27, 31, 57 ЛК України, статей 20, 21, 57, 116, 118, частини сьомої статті 122, частини дев'ятої статті 149, статті 207 ЗК України, статей 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Так, на підставі розпоряджень голови Київської ОДА, виданих в один день, із постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» вилучено та змінено цільове призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею 13 га, які використовувались для ведення лісового господарства та знаходились в одному кварталі 166 виділ 1, 2 Пірнівського лісництва, мають суміжні межі, що складають єдиний лісовий масив, на землі сільськогосподарського призначення. Крім того, посилання судів на сплату відповідачами збитків землекористувачу не спростовує факту порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України як законного власника та розпорядника спірних земель лісогосподарського призначення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, у якому ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Відзив мотивовано тим, що Кабінет Міністрів України мав вилучати лісові земельні ділянки у разі, якщо б за одним проектом землеустрою було б сформовано одну земельну ділянку як самостійний об'єкт права власності у розумінні вимог статті 179 ЦК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статей 27, 31 ЛК України, статті 149 ЗК України площею більше 1 га, та яка б у подальшому вилучалась у попереднього лісокористувача одним розпорядженням. Жодна норма матеріального права не встановлює обмежень щодо кількості розпоряджень органу державної влади в один день та не надає визначення поняття єдиного масиву. Крім того, за розпорядженням Київської ОДА земельні ділянки не вибули з власності держави, а доводів щодо неправомірності дій Вишгородської РДА у позові не наведено. Перед відведенням земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» як особа, яка здійснює від імені держави володіння та користування майном, надало відповідні дозволи, тому відсутні підстави, передбачені статтею 388 ЦК України для витребування спірних земельних ділянок. Відшкодування витрат лісогосподарського виробництва не впливає на законність розпоряджень Київської ОДА, оскільки проводиться у двомісячний термін після затвердження проекту відведення земельних ділянок. Також, відповідачами було заявлено про застосування позовної давності, проте у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено по суті. Крім зазначеного, у цьому спорі відсутня пропорційність втручання в право особи на мирне володіння майном, оскільки воно не відповідає інтересам суспільства щодо стабільності правових відносин, гарантування власності та обґрунтоване припущеннями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що розпорядженнями голови Київської ОДА від 30 січня 2008 року №№ 62-75 затверджено проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування 12 земельними ділянками (10 земельних ділянок площею по 0,99 га кожна та земельні ділянки площею 0,5790 га та 0,5410 га) ДП «Вищедубечанське лісове господарство» (Пірнівське лісництво, квартал 166) та переведення земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення (земель запасу на території Пірнівської сільської ради), вилучено ці земельні ділянки з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок.
На підставі розпоряджень Вишгородської РДА № 686 і 687 від 22 вересня 2008 року у власність громадян передано 18 земельних ділянок з вилученням їх із земель запасу для особистого селянського господарства та садівництва на території Пірнівської сільської ради та видано державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_3 - з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_4 - з кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_5 - з кадастровим номером НОМЕР_3, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_6 - з кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_7 - з кадастровим номером НОМЕР_5, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_8 - з кадастровим номером НОМЕР_6, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_9 - з кадастровим номером НОМЕР_7, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_10 - з кадастровим номером НОМЕР_8, загальною площею 0,5790 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_11 - з кадастровим номером НОМЕР_9, загальною площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_12 - з кадастровим номером НОМЕР_9, загальною площею 0,5410 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_13 - з кадастровим номером НОМЕР_10, загальною площею 0,87 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_13 - з кадастровим номером НОМЕР_11, загальною площею 0,8700 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_15 - з кадастровим номером НОМЕР_12, загальною площею 0,8700 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_16 - з кадастровим номером НОМЕР_13, загальною площею 0,8700 га, для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_13 - з кадастровим номером НОМЕР_14, загальною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва; ОСОБА_13 - з кадастровим номером НОМЕР_15, загальною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва; ОСОБА_15 - з кадастровим номером НОМЕР_16, загальною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва; ОСОБА_16 - з кадастровим номером НОМЕР_17, загальною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва.
У подальшому за договорами купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року вказані земельні ділянки відчужені ОСОБА_2; зроблено відмітки про перехід права власності на державних актах, а також видано нові державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема: з кадастровим номером НОМЕР_16 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва; з кадастровим номером НОМЕР_17 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва; з кадастровим номером НОМЕР_8 загальною площею 0,5790 га для ведення особистого селянського господарства; з кадастровим номером НОМЕР_18 загальною площею 0,5410 га для ведення особистого селянського господарства; з кадастровим номером НОМЕР_14 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва; з кадастровим номером НОМЕР_15 загальною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», нормами земельного та лісового законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.
Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною шостою статті 149 ЗК України встановлено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою ? восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2013 року (справа № 6?13цс13), постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року (справа № 363/1003/15-ц), постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року (справа № 359/9596/15-ц) та постанові Великої палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 359/2012/15-ц).
Судами встановлено, що спірні земельні ділянки загальною площею 13 га відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення; використовувались для ведення лісового господарства та знаходяться в одному кварталі 166 виділ 1, 2 Пірнівського лісництва, мають суміжні межі, що складають єдиний лісовий масив.
Оскаржувані розпорядження, якими вилучено спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача, та які знаходилися в одному кварталі лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, а також змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, видано в один день - 30 січня 2008 року, й передано у власність громадянам 22 вересня 2008 року.
Зазначене свідчить про те, що Київська ОДА та Вишгородська РДА розпорядились землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто з перевищенням передбачених законом повноважень. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків по суті спору, установивши відсутність порушень з боку Київської ОДА таВишгородської РДА під час прийняття оскаржуваних розпоряджень.
Разом з тим, суди встановили, що відповідачі у цій справі заявляли про застосування позовної давності до вимог прокурора.
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Однак суди залишили цю обставину поза увагою, не надали оцінки та не дослідили належним чином доводи відповідачів стосовно наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності до вимог прокурора.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, вирішуючи позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Київської ОДА, Вишгородської РДА, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 27, 31, 57 ЛК України, статей 20, 149 ЗК України та не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме чи є підстави для застосування правил ЦК України про позовну давність.
До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не має підстав ухвалити власне рішення.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити наявні у справі докази в їх сукупності, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області - задовольнити частково.
РішенняВишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С.Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко
В. В. Пророк