Ухвала
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 295/5343/16-ц
провадження № 61-2990ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 завдану йому майнову шкоду в розмірі 55 398,82 грн, інфляційні втрати на суму 13 003,88 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 29 вересня 2016 року близько 10 год. 40 хв. на регульованому перехресті вул. Перемоги - Л.Українки в м. Житомирі трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок зіткнення автомобіля «Ореl Оmegа», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля «Мегсеdes-Bеnz Sргіntег», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 В результаті зіткнення автомобіль «Ореl Оmegа», державний номерний знак НОМЕР_1, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який стояв на заборонений сигнал світлофора на вул. Л. Українки в напрямку вул. Чехова в м. Житомирі. Вказане ДТП сталося внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, який порушив пункти 2.3(6), 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В результаті пошкодження автомобіля «Ореl Оmegа», державний номерний знак НОМЕР_1, згідно експертного висновку ОСОБА_2 було спричинено майнову шкоду у розмірі 98 503,44 грн. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») як страхувальник правопорушника 10 березня 2016 року виплатило страхове відшкодування у розмірі 27 494,62 грн. Також внаслідок продажу металобрухту, який залишився від автомобіля, ОСОБА_2 отримав 15 610,00 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 залишок невідшкодованої суми майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також інфляційні втрати, враховуючи тривалий період непроведення відповідачем відшкодування шкоди, та моральну шкоду.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_2 19 808,82 грн страхового відшкодування. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 510,00 грн майнової шкоди та 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 1 500,00 грн з кожного понесених судових витрат.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн та судового збору в сумі 1 500,00 грн, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Предметом позову у даній справі є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн), а тому зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
При цьому касаційна скарга не містить випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет спору, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Додані до скарги матеріали повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов