Постанова від 06.03.2019 по справі 465/161/11–ц

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 465/161/11-ц

провадження № 61-4946св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Департамент Держархбудконтролю у Львівській області, Львівське комунальне підприємство «Вулецьке», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2007 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Департамент Держархбудконтролю у Львівській області, Львівське комунальне підприємство «Вулецьке», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про зобов'язання демонтувати самочинно здійснену добудову.

Позов обгрунтовано тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1, а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_7 за цією ж адресою. Без погодження з відповідними органами та без згоди позивачів відповідачі самовільно здійснили добудову до стіни будинку АДРЕСА_1 площею 24,1 кв.м та зайняли частину земельної ділянки для обслуговування спільного будинку. На поверхневому плані ЛОДК БТІ та ЕО від 08 листопада 2005 року є застереження, що відповідачами документів на прибудову не пред'явлено. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказаними діями порушили права позивачів як власників нерухомого майна та користувачів земельної ділянки, тому просять знести незаконно побудовану добудову до стіни будинку АДРЕСА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2016 рокупозов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 демонтувати самочинно здійснену прибудову (кімната площею 24,1 кв. м) до квартири АДРЕСА_2. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна прибудова є самовільною, її побудовано без відповідних дозвільних документів, вона створює позивачам перешкоди у користуванні власною квартирою, тому підлягає знесенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що демонтаж спірної прибудови призведе до руйнації стіни, яка є спільною для добудови, проведеної до квартири АДРЕСА_8 спірного житлового будинку, та до порушення прав мешканців цієї квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 рокуОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просять скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4

30 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачі довели порушення їхніх прав незаконними діями відповідачів, однак суд апеляційної інстанції проігнорував обставини, підтверджені доказами, висновками експертизи, поясненнями експерта. Твердження апеляційного суду про те, що демонтаж прибудованої житлової кімнати до квартири АДРЕСА_7 житлового будинку призведе до руйнації стіни, яка є спільною з добудовою, проведеною до квартири АДРЕСА_8, призведе до порушення прав інших мешканців, є необґрунтованими та взято з висновків експертизи від 09 грудня 2014 року, проведеної з грубим порушенням законодавства, що встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції проігнорував позицію органів влади та місцевого самоврядування, які підтвердили незаконність самочинної прибудови.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивовано тим, що доводи позивачів про створення їм перешкод у володінні належним їм майном самочинною прибудовою спростовуються висновками будівельно-технічною експертизи від 19 грудня 2014 року № 132.

У рішенні суду першої інстанції, яким задоволено позов позивачів, не зазначено висновки щодо порушення їхніх прав спірною прибудовою, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його скасування та про відмову в позові.

Згідно з висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 08 червня 2015 року, проведеної ТзОВ «Галсвіт» встановлено, що при демонтажі двох зовнішніх стін прибудови, які пов'язані з третьою стіною, можливе руйнування вказаної стіни, яка є спільною з прибудовою до квартири АДРЕСА_8.

Посилання позивачів на розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15 квітня 2013 року № 144 «Про демонтаж самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_3» є необґрунтованими, оскільки таке скасоване постановою Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2016 року як незаконне розпорядження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_4, вони самовільно, без відповідного дозволу та погодження з ОСОБА_3, який є співвласником квартири АДРЕСА_1 у вказаному житловому будинку, побудували цегляну прибудову до квартири АДРЕСА_7, житлову кімнату площею 24,1 кв. м, вхід до якої здійснюється через самовільно влаштований дверний пройом з кімнати АДРЕСА_7 поверхневого плану, площею 17,4 кв. м, що підтверджено актом комісії ЛКП від 04 березня 2011 року, листом начальника Франківського РВ м. Львова ГУ МНС України у Львівській області № 8/392 від 30 травня 2011 року. Прибудову кімнати площею 24,1 кв. м до квартири АДРЕСА_9 підтверджено технічним паспортом КП ЛОР «БТІ та ЕО».

У суді першої інстанції факт самовільної прибудови кімнати площею 24,1 кв. м відповідачами не заперечувався. Не заперечувався такий факт ОСОБА_5 і в суді апеляційної інстанції, яка пояснила, що кімната прибудована ними у 2001 році, інші мешканці житлового будинку, зокрема, і ОСОБА_3 не заперечували щодо прибудови, оскільки він також мав намір здійснити прибудову до своєї квартири над кімнатою, самовільно прибудованою відповідачами.

Головою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження від 01 липня 2011 року № 321 «Про демонтаж самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_5», яким зобов'язано ОСОБА_5 у місячний термін за власні кошти демонтувати самочинно здійснену прибудову розміром 4,99 м х 4,83 м, а квартиру привести до попереднього стану, яке ОСОБА_5 не виконала, однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, зобов'язавши ОСОБА_5 демонтувати самочинно здійснену прибудову, з позовом до суду про її знесення не зверталася.

Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи від 09 грудня 2014 року № 1321, проведеної Львівським НДЕІСЕ, демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_10 може вплинути на загальну конструкцію будинку, у зв'язку з тим, що демонтажні роботи непередбачувані і можуть призвести до руйнування його конструктивних елементів. Демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_7 призведе до необхідності у проведенні ремонтно-будівельних робіт щодо демонтажа прибудови мешканцями квартири АДРЕСА_8, які для покращення умов проживання також здійснили прибудову до своєї квартири, що не покращить умов проживання мешканців квартири АДРЕСА_7 і АДРЕСА_8. Технічно проводити демонтаж прибудови до квартир АДРЕСА_9 неможливо без детального обстеження основних технічних конструктивних елементів вказаного будинку із проведенням викривних руйнівних робіт у місцях з'єднання прибудови до стін основного будинку та розробці в установленому порядку Проекту організації ведення робіт по демонтажу прибудови з наступним відновленням пошкоджених частин житлового будинку в зоні розташування квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7.

Відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 08 червня 2014 року № 030/15, проведеної ТзОВ «Галсвіт», демонтаж прибудов до квартири АДРЕСА_7 не вплине на загальну конструкцію будинку за умови, що монолітне залізобетонне перекриття не опирається на існуючі стіни житлового будинку. Демонтаж прибудови (прибудов) технічно можливий за умови не врахування існуючої прибудови до квартири АДРЕСА_8, яка має спільну стіну з прибудовою кімнати літ. 3-7, так як демонтаж прибудови житлової кімнати 3-7 може призвести до негативних наслідків і руйнування суміжної стіни з самовільно здійсненою прибудовою до квартири АДРЕСА_8 У висновку зазначено, що для проведення демонтажних робіт необхідно розробити Проект організації ведення робіт по демонтажу прибудови з дотриманням техніки безпеки з демонтажу.

У зв'язку з тим, що у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи № 030/15 від 08 червня 2014 року, проведеної ТзОВ «Галсвіт», зазначено, що для вирішення питання демонтажу необхідно детально обстежити примикання конструкцій перекриття прибудов до існуючих стін основного житлового будинку, судом першої інстанції призначено додаткову судово будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновками додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2016 року № 004/165, проведеним дослідженням факту опирання монолітного залізобетонного перекриття прибудови до квартири АДРЕСА_7, а саме, житлової кімнати під літ. 3-7, на існуючу стіну основного житлового будинку АДРЕСА_11 експертом не виявлено. Має місце заведення арматури монолітного перекриття в існуючу стіну житлового будинку. Загальна глибина опирання монолітного перекриття (плити) з врахуванням штукатурного шару становить 3-4 см.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення експерта ОСОБА_18. про те, що лише якісний демонтаж прибудови до квартири АДРЕСА_6 не спричинить пошкоджень (руйнації) житлового будинку.

Ухвалюючи рішення про демонтаж відповідачами самочинно прибудованої кімнати площею 24,1 кв. м, суд першої інстанції послався на висновки повторної судової будівельно-технічної експертизи від 08 червня 2014 року та додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2016 року, пояснення експерта ОСОБА_18. щодо технічної можливості демонтажу прибудови житлової кімнати літ. 3-7, площею 24,1 кв.м, до квартири АДРЕСА_4

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у висновку повторної судової будівельно - технічної експертизи від 08 червня 2014 року зазначено, що демонтаж прибудови технічно можливий при умові неврахування існуючої прибудови до квартири АДРЕСА_8, яка має спільну стіну з прибудовою кімнати літ. 3-7, оскільки демонтаж прибудови житлової кімнати 3-7 може призвести до негативних наслідків і руйнування суміжної стіни з самовільно здійсненою прибудовою до квартири АДРЕСА_8

Демонтаж прибудови технічно можливий при умові неврахування існуючої прибудови до квартири АДРЕСА_8, яка має спільну стіну з прибудованою кімнатою літ. 3-7, оскільки демонтаж прибудови житлової кімнати 3-7 може призвести до негативних наслідків і руйнування суміжної стіни з самовільно здійсненою прибудовою до квартири АДРЕСА_8 питання про демонтаж якої не є предметом судового розгляду. Вказану технічну умову не взято до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Суд першої інстанції не встановив технічну можливість без пошкоджень її конструкції демонтувати стіну, яка є спільною для прибудов до квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9.

Суд першої інстанції залишив поза увагою вказані застереження у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 08 червня 2014 року про те, що для проведення демонтажних робіт необхідно розробити Проект організації ведення робіт по демонтажу прибудови з дотриманням техніки безпеки з демонтажу, а також пояснення експерта ОСОБА_18., що якісний демонтаж, на підставі розробленого Проекту організації ведення робіт по демонтажу прибудови з дотриманням техніки безпеки з демонтажу, зможе попередити негативний вплив на загальну конструкцію житлового будинку, на цілісність житлового будинку, та зокрема, приміщень квартири АДРЕСА_1 вказаного житлового будинку, не призведе до руйнування його конструктивних елементів.

Питання розроблення Проекту організації ведення робіт по демонтажу прибудови з дотриманням техніки безпеки з демонтажу, що є однією з умов проведення забезпечення якісного демонтажу, суд першої інстанції не дослідив та не врахував можливих наслідків проведення неякісного демонтажу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що демонтаж прибудованої житлової кімнати до квартири АДРЕСА_7 призведе до руйнації стіни, яка є спільною для добудови, проведеної до квартири АДРЕСА_8 вказаного житлового будинку та до порушення прав мешканців вказаної квартири.

Питання правомірності проведеної добудови кімнати до квартири АДРЕСА_8 судом першої інстанції не досліджувалося, однак суд ухвалив рішення, згідно з яким демонтажу підлягає стіна, що є спільною для обох квартир.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із статтею 378 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню лише у випадку неможливості здійснення його перебудови. Під час розгляду справи по суті суд першої інстанції мав встановити, чи можливо здійснити перебудову самочинно збудованих відповідачами приміщень, однак суд першої інстанції це питання не досліджував та обставини не встановив.

Верховний Суд зауважує, що згідно з положеннями статті 376 ЦК України знесення самочинної споруди є крайнім заходом і може бути застосовано, якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення. Тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що за умови відсутності доказів щодо можливості здійснення такої перебудови, вимоги позивача про знесення самочинної прибудови задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції не встановив можливість проведення переобладнання, перебудови самочинної прибудови житлової кімнати площею 24,1 кв. м до квартири АДРЕСА_9, не взяв до уваги, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, не встановив факт звернення позивачів до відповідачів щодо здійснення перебудови спірної споруди.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновки проведених у вказаній справі судових експертиз, з'ясував питання, що задоволення позову призведе до порушення прав мешканців квартири АДРЕСА_8 та обґрунтовано за встановлених обставин відмовив у позові.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини та надавати оцінку доказам у справі.

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції про відмову в позові не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до викладення обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд бере до уваги, що справа у суді розглядається з 2007 року, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виклали переконливих аргументів та доводів порушення їхніх прав шляхом здійснення відповідачами спірної самочинної добудови, яка б обмежувала позивачів у володінні, користуванні чи розпорядженні їхнім майном, орган місцевого самоврядування з відповідним позовом до суду не звертався.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Попередній документ
80716183
Наступний документ
80716185
Інформація про рішення:
№ рішення: 80716184
№ справи: 465/161/11–ц
Дата рішення: 06.03.2019
Дата публікації: 27.03.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: