Ухвала
07 березня 2019 року
м. Київ
справа № 752/13248/16-ц
провадження № 61-3854ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення невиданих коштів та незаконно стягнутих комісій з урахуванням компенсації за порушення термінів виконання грошових зобов'язань,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» про стягнення невиданих коштів та незаконно стягнутих комісій з урахуванням компенсації за порушення термінів виконання грошових зобов'язань.
Загальна сума стягнення коштів та комісій з урахуванням компенсації за порушення термінів виконання грошових зобов'язань становить 7 254,07 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 0,02 грн з рахунку № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Ощадний+» з урахуванням індексу інфляції, за порушення строку виконання грошового зобов'язання з 27 січня 2014 року; 15% річних за користування коштами на депозитному рахунку «Капіталіст» № НОМЕР_2 за період з 12 вересня 2013 року та з 01 січня 2015 року до 25 грудня 2015 року, а також вимоги про стягнення компенсації за порушення термінів виконання грошових зобов'язань з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у зв'язку з невидачею коштів, відповідно до заяви від 27 січня 2014 року з рахунку «Приватний» № НОМЕР_3 на умовах тарифного пакету «Універсальний» коштів в сумі 138,47 грн з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі за депозитним рахунком «Капіталіст» № НОМЕР_4 коштів в сумі 3000,00 грн з урахуванням індексу інфляції за порушення строку виконання грошового зобов'язання з 27 січня 2014 року; стягнення комісії за річне обслуговування в сумі 85,00 грн, зарахування на рахунок грошового забезпечення в сумі 69,47 грн, за отримання готівки в касі банку, запит інформації про залишок коштів на рахунку в сумі 2,50 грн, запит видачі коштів без її видачі закрито. Стягнуто з ПАТ «Уксоцбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 336,26 грн та інфляційних втрат в сумі 94,23 грн за період з 25 грудня 2015 року до 09 листопада 2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
ОСОБА_1 звернувся до судів першої та апеляційної інстанцій із заявами про ухвалення додаткових рішень щодо розподілу судових витрат у цій справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено у справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з ПАТ «Уксоцбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 87,09 грн та з ОСОБА_1 - у розмірі 1 292,29 грн.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року на час звернення з касаційною скаргою в апеляційному порядку не переглядалась, що виключає можливість її перегляду в касаційному порядку.
Разом з тим, пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У відповідності до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Оскільки ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн), Верховний Суд, користуючись власними повноваженнями, визнав цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини першої, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення невиданих коштів та незаконно стягнутих комісій з урахуванням компенсації за порушення термінів виконання грошових зобов'язань.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов