26 березня 2019 року
м.Суми
Справа №592/14618/18
Номер провадження 22-ц/816/2025/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостик С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2019 року в складі судді Чернобая О.І., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 18 січня 2019 року,
03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «СМНВО»), який в подальшому уточнив, про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Заявою від 11 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 69345 грн 77 коп. (а.с. 17).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2017 року - жовтень 2018 року у розмірі 69345 грн 77 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.
Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначається, що наданий позивачем розрахунковий лист не підтверджує факт заборгованості із заробітної плати.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплатив позивачу заробітну плату з грудня 2017 року по листопад 2018 року у розмірі 69345 грн 77 коп. (з яких за роботу в цеху № 5 - 58473 грн 38 коп., а за роботу в цеху № 7 - 10872 грн 39 коп.), що підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та з 23 квітня 1984 року працював токарем в цеху № 5, а з 01 вересня 2018 року його було переведено в механоскладальний цех № 7 токарем шостого розряду (а.с. 3-5).
Як вбачається з наданого позивачем розрахункового листа, станом на 01 листопада 2018 року відповідач нарахував йому заборгованість по заробітній платі у сумі 69345 грн 77 коп. (з яких за роботу в цеху № 5 - 58473 грн 38 коп., а за роботу в цеху № 7 - 10872 грн 39 коп.) (а.с. 18).
Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно вимог статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Як передбачено частиною 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу порушено з боку відповідача, оскільки останній за період з грудня 2017 року по листопад 2018 року не виплатив у повному обсязі позивачу заробітну плату, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Зокрема, посилання в апеляційній скарзі на те, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунковий лист не є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки відповідач, у свою чергу, не надав належних і допустимих доказів для підтвердження факту відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем або наявності заборгованості у іншому розмірі, ніж у заявлено у позові.
Відтак, колегія суддів вважає, що судом з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2019 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: О.І. Собина
Т.А. Левченко