26 березня 2019 року справа №360/3875/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 р. у справі № 360/3875/18 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом Адвоката Грінченка Володимира Миколайовича, як представника ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат Грінченко Володимир Миколайович звернувся в інтересах ОСОБА_3 до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо зупинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років; зобов'язати ГУПФУ в Луганській області поновити нарахування та здійснення виплати позивачу пенсії за віком з жовтня 2014 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганські області щодо не виплати ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за віком з 01.11.2014; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганські області поновити нарахування та виплату ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за вислугою років з 01.11.2014 з виплатою усієї заборгованості по пенсії; стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганські області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1470,93 грн.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пенсія позивачу припинена відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно електронної бази даних, позивач зареєстрований за адресою у м. Луганську. З листопада 2014 року пенсійні виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались, оскільки з документами для поновлення пенсійних виплат, як внутрішньо переміщена особа, в тому числі і з заявою на відкриття рахунку в установі «Ощадбанк» позивач не звертався, а сукупність наявної у відповідача інформації не дає можливості здійснити виплату пенсії позивачеві в умовах проведення антитерористичної операції за місцем проживання позивача. Апелянт зазначає, що у відповідача відсутня пенсійна справа позивача, яка залишилась за попереднім місцем розташування відповідача у м.Луганську, що також не дає можливості для нормального адміністрування пенсії позивача. Оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, підстави для виплати йому пенсії відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262 - XII (далі - Закон № 2262), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10, 12).
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо пенсійного забезпечення позивача.
Відповідач листом № 4831/02-03 від 12.04.2018 повідомив, що у зв'язку з тимчасовою зміною місцезнаходження головного управління паперові пенсійні справи залишились за старою адресою в м. Луганську, а нарахування та виплата пенсії здійснюється згідно електронної бази даних. Відповідно до електронної бази даних ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. З документами для поновлення пенсійних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, в тому числі із заявою про відкриття рахунку в установі "Ощадбанк", позивач до органів Пенсійного Фонду не звертався, у зв'язку з чим нарахування та виплату пенсії припинено, останній місяць виплати - жовтень 2014 року. Отже, підставою для припинення виплати пенсії є не набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи і відсутність йото особистого звернення до Управління Пенсійного фонду України (а.с.13).
ГУПФУ в Луганській області у запереченнях повідомило суд, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262 - XII. Останній виплатний місяць - жовтень 2014 року. Нарахування та виплату пенсії Позивачу в цей період здійснював Пенсійний фонд України за наявними в електронному вигляді даними. Розмір виплаченої в жовтні 2014 пенсії складав - 1470,93 грн.
Як зазначив відповідач, підставою для припинення виплати пенсії позивачу є не набуття на сьогодні статусу внутрішньо переміщеної особи і не проходження ним процедур передбачених нормативними актами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не може бути підставою для невиплати позивачу пенсійних виплат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262, з аконодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (далі - Закон № 1058) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Знідно статті 52 Закону № 2262, пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Разом з тим, конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Позивач є громадянином України та отримував пенсію за вислугу років.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач, не є внутрішньо переміщеною особою, оскільки відповідну довідку не отримував. Крім того, позивач не змінював місце проживання,я ке залишилось м. Луганськ.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014 року) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Національний банк України постановою від 23.07.2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей з 24.07.2014 року запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи.
Постановою від 06.08.2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» Національний банк України зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.
Порядок та умови отримання пенсії особам, які зареєстровані на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, передбачений Законом України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 637, відповідно до яких пенсія та заборгованість особам, які перебувають в районі проведення антитерористичної операції, виплачується після їх звернення з заявою до будь-якого органу Пенсійного фонду України за місцем знаходження особи на території підконтрольній Україні та надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» для продовження виплати пенсії, пенсіонеру необхідно особисто стати на облік в управлінні соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) на території, яка контролюється українською владою та отримати довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та надати її до управління Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (перебування).
Згідно з п. 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується).
Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (п. 2 Порядку № 509).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365).
Відповідно до ч. 1 Порядку №365, він визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (ч. 2 Порядку).
Згідно з ч. 5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
З аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що іншого механізму поновлення пенсійних прав осіб, які проживають на території, непідконтрольній українській владі, не встановлено.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 поновлення пенсії здійснюється за матеріалам, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів. Отже для поновлення пенсії необхідна наявність пенсійної справи.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 252-VIII, а також Закону України від 16.09.2014 року № 1680-VII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» м. Луганськ визнано тимчасово окупованою територією.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають можливість одержання пенсійних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, отримання довідки внутрішньо-переміщеної особи, особистого звернення або у встановлених законом випадках через законних представників до пенсійного органу за місцем реєстрації ВПО щодо поновлення пенсійних виплат.
Позивач на обліку, як внутрішньо переміщена особа не перебуває та не перебував.
Оскільки з серпня 2014 року по теперішній час м. Луганськ знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, відповідач свою діяльність там не здійснює, позивач не реєструвався як внутрішньо-переміщена особа та фактично не змінив місце проживання, тому відсутні дані про його реєстрацію або зміну місця проживання на території України поза межами непідконтрольної території, - тому відсутні правові підстави для поновлення пенсії позивачу.
При цьому суд звертає увагу, позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території в разі звернення з заявою та реєстрації внутрішньо переміщеної особи на підконтрольній Україні території або переїзду з непідконтрольній території та зміною фактичного місця проживання.
Суд зазначає, що без фізичного переміщення особи, яка звернулась до суду з позовом про захист своїх прав на підконтрольну територію або іншу територію де працюють органи державної влади, які сожуть засвідчити особу, неможливо належним чином встановити особу заявника.
Суд вважає помилковим посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 № 638/2208/17, оскільки позивач у справі, що розглядалась Верховним Судом, був зареєстрований в м. Сніжне Донецької області, проте, на час звернення до відповідача та на теперішній час знаходиться на території Іспанії. Суд дійшов висновку, що позивач у цій справі, не має статусу внутрішньо переміщеної особи, проте вказане не означає, що позивач не має права на пенсійне забезпечення, як особа, що фактично змінила місце проживання. Тобто, у даному випадку має місце зміна позиваем місця проживання поза межами проведення АТО та ООС. Отже, обставини встановлені в цй справі не відповідають обставинам встановленим у справі, що розглядалась Верховним Судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд дійшов до висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 р. у справі № 360/3875/18 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 р. у справі № 360/3875/18 - скасувати.
У задоволенні позову Адвоката Грінченка Володимира Миколайовича, як представника ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 26 березня 2019 року.
Суддя-допопвідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова