ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 березня 2019 року № 826/11508/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про представники сторін:зобов'язання вчинити дії позивача - ОСОБА_2; відповідача - не з'явився,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (далі - позивач) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 03049, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) (надалі альтернативно - ГУ ПФУ в м. Києві або відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (по тексту - ГУ ДКС України у м. Києві) подання про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 10.05.2017 у розмірі 7443,38 грн. (сім тисяч чотириста сорок три гривні 38 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 011010020 від 10.05.2017.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10.05.2017 на підставі договору купівлі-продажу вперше придбав квартиру, сплативши при цьому 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. 22.05.2018 він звернувся до відповідача із заявою, у якій просив сформувати та подати до ГУ ДКС України у м. Києві подання про повернення йому 7443,38 грн. безпідставно сплаченого збору, на що отримав відмову, яка мотивована відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало факт придбання особою нерухомості вперше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання на 04.09.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018.
У відзиві на адміністративний позов відповідач відмічає, що документи, які б свідчили про придбавання позивачем житла вперше в ГУ ПФУ в м. Києві відсутні, оскільки Управління не здійснює ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло. Окрім того, покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки відповідач не є тим суб'єктом владних повноважень, що здійснює реєстрацію зазначених договорів або права власності. З огляду на те, що органи Пенсійного фонду України не мають доступу до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також за відсутності правового механізму перевірки факту придбання позивачем нерухомості вперше, дії Управління не можна вважати протиправними. Також відповідач вказує, що дія Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Цей Порядок застосовується у тому випадку, коли Пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються у добровільному порядку. Поряд з цим, механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів обов'язкових платежів та інших доходів бюджетів за рішенням суду визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
У судове засідання 16.10.2018 з'явився представник позивача та подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Враховуючи наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд, на підставі до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (у рішенні - КАС України), вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2017 між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сантім», від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг», та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 439.
Відповідно до квитанції ПАТ «Універсал Банк» від 10.05.2017 № 011010020 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7443,38 грн.
22.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив сформувати та подати до ГУ ДКС України в м. Києві подання про повернення йому збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7443,38 грн., сплаченого згідно квитанції від 10.05.2017 № 011010020, посилаючись при цьому на п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 04.06.2018 № 12524/05 відповідач повідомив ОСОБА_1, що наразі не існує джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 124720827 від 21.05.2018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_2, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 439. Будь-які інші об'єкти нерухомого майна у власності позивача не значяться.
Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (в подальшому - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (по тексту - Положення № 215), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком № 1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 вказаного Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком № 787.
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Беручи до уваги інформацію, яка міститься в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2017. Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача ще якогось нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
За вказаних обставин, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 7443,38 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 10.05.2017 у розмірі 7443,38 грн. (сім тисяч чотириста сорок три гривні 38 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 011010020 від 10.05.2017.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.
Суддя К.С. Пащенко