26 березня 2019 р. м. ХарківСправа № 480/3899/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року (суддя Кравченко Є.Д.; м. Суми; рішення виготовлено 21.11.2018 року у повному обсязі) по справі № 480/3899/18
за позовом ОСОБА_1
до Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради
про визнання рішень незаконними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати незаконними рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30, від 02.09.2018 № 31 та від 20.09.2018 № 38;
- зобов'язати Комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що для отримання допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 у відповідності до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, позивач неодноразово зверталась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, а останнє письмове звернення було зареєстровано 04.09.2018. Однак у зв'язку із пропуском встановленого 12 місячного строку звернення за цією допомогою рішеннями Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30, від 02.09.2018 № 31 та від 20.09.2018 № 38 позивачу відмовлено в її призначенні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини, викладені у протоколах засідань Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30, від 02.09.2018 № 31 та від 20.09.2018 № 38.
Зобов'язано Комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04057942) призначити ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04057942) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем продано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятих ним рішень про відмову позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки позивачем пропущено встановлений законодавством строк для звернення за її призначенням - не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідач стверджує, що даний строк є визначальним для можливості отримання позивачем допомоги при народженні дитини. При цьому, спеціальний закон, який регулює спірні правовідносини, не містить у собі норми, яка б передбачала можливість поновлення строку для звернення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, а тим більше враховувати поважність причин звернення із заявою.
Також апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду із вимогою щодо скасування рішення від 14.12.2017 року № 48, оскільки повідомлення про відмову в наданні допомоги при народженні дитини було отримано нею протягом місяця з моменту його прийняття, що підтверджується заявою позивача від 23.01.2018 року та додатками до даної заяви.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у травні 2014 року, у зв'язку з початком бойових дій ОСОБА_1 зі своєю сім'єю була змушена покинути постійне місце проживання в м. Горлівка Донецької області та переїхати в м. Керч, АР Крим, де 25.07.2014 року у позивачки народилася дитина - ОСОБА_2.
Наприкінці грудня 2014 року родина позивача переїхала у с. Антонівка, Вільнянського району, Запорізької області, де Управлінням соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації, були взяті на облік як особи, які були переміщені з району проведення антитерористичної операції.
В подальшому, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області по справі №314/439/15-ц (провадження № 2о/314/14/2015) від 05.02.2015 р., було встановлено факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5., в м. Керч, АР Крим, у батька - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_1, на підставі якого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області було видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 (а.с. 15).
У вересні 2016 року родина ОСОБА_1 перемістилася до м. Суми, у зв'язку з чим позивач та її син ОСОБА_2 були взяті на облік у Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради та отримали довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.09.2016 № 5924004992, № 5924004992 (а.с. 14).
11.01.2017 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із зверненням, в якому просила надати інформацію чи надавалась їй допомога при народженні дитини - ОСОБА_2, а також чи має вона підстави для отримання вищезазначеної допомоги в теперішній час.
Листом від 25.01.2017 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повідомив позивача, що відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та пункту 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Враховуючи викладене, підстави для призначення позивачу допомоги при народженні дитини відсутні.
Вищевказані факти були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 591/1471/17, № 818/1660/18 (а.с. 16-19, 20-24, 25-33, 65-66), а тому не підлягають доказуванню.
Не погодившись з наданою відповіддю Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 25.01.2017, ОСОБА_1 звернулася до суду. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 та постановою Верховного Суду від 29.08.2018, зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 (а.с. 16-19, 20-24, 25-33).
05.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою щодо призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.94).
Як встановлено із витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48 рішенням комісії про розгляд заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини з 01.07.2014, відповідно до абзацу 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 95).
19.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою щодо повторного розгляду питання про призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 105, 106).
Як встановлено із витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.07.2018 № 30 рішенням комісії про розгляд заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам звернення позивача залишено без розгляду відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян, оскільки повторні звернення не розглядаються одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті та у зв'язку з відсутністю нововиявлених обставин, що підтверджують нові факти, які комісія мала б можливість розглянути для вирішення питання про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 107-108).
31.07.2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою щодо повторного розгляду питання про призначення допомоги при народженні дитини з урахуванням рішень суду (а.с. 109, 110).
Як встановлено із витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.08.2018 № 31 рішенням комісії про розгляд заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам залишено рішення комісії від 14.12.2017 № 48 та від 26.07.2018 № 30 без змін (а.с. 111).
06.09.2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою щодо повторного розгляду питання про призначення допомоги при народженні дитини у зв'язку із виникненням нових обставин, а саме наявністю постанови Верховного суду України від 29.08.2018 по справі № 591/1474/17 (а.с. 114, 115).
Як встановлено із витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.09.2018 № 38 рішенням комісії про розгляд заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам залишено рішення комісії від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30 та від 02.08.2018 № 31 без змін (а.с. 116).
Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернулась з даним позовом до суду про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції враховано обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 591/1474/17 відносно позивача, зокрема, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, народження дитини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим 25 липня 2014 року, народження дитини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим 25 липня 2014 року, отримання свідоцтва про народження дитини українського зразка лише 17 лютого 2015 року на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2015 року, переїзд на постійне місце проживання до м. Суми у вересні 2016 року, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи.
З урахуванням вказаних обставин, а також того, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки не врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а саме поважність причин пропуску строку звернення із заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено призначення державної допомоги при народженні дитини.
За умовами ст. 6 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.
Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Матеріали справи свідчать, що підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини стало те, що був пропущений строк звернення за призначенням цієї допомоги.
Слід зазначити, що вказані підстави для відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини були предметом судового розгляду в межах справи № 591/1474/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії, розглянути звернення про призначення державної допомоги при народженні дитини.
Так, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, та постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 591/1474/17, зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Приймаючи рішення у справі судами встановлено, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, народження дитини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим 25 липня 2014 року, отримання свідоцтва про народження дитини українського зразка лише 17 лютого 2015 року на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2015 року, переїзд на постійне місце проживання до м. Суми у вересні 2016 року, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи.
За висновком Верховного Суду у даній справі, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги, враховуючи поважність причин пропуску строку такого звернення.
Згідно із ч. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід зазначити, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2017 року по справі № 591/1474/17 набрала законної сили 05.10.2017 року, однак висновки та обставини, встановлені судами у даній справі, справі не були враховані відповідачем під час прийняття спірних рішень від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30, від 02.09.2018 № 31 та від 20.09.2018 № 38 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини, з підстав пропуску позивачем встановленого законодавством строку для звернення із відповідною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591 /610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом також у постановах від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, від 23.10.2018 року № 161/69/17, від 20.11.2018 року у справі № 226/317/17, від 12.03.2019 року у справі № 760/18315/16-а.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, внаслідок неврахування усіх обставини, що мають значення для прийняття рішення, а саме - поважність причин пропуску строку звернення із заявою.
З приводу доводів апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
У частині першій статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернулася до суду 16.10.2018 року із вимогами щодо скасування рішень відповідача від 14.12.2017 № 48, від 26.07.2018 № 30, від 02.09.2018 № 31 та від 20.09.2018 № 38.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Як свідчать матеріали справи, станом на 23.01.2018 року позивач була обізнана про наявність рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини від 14.12.2017 року, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, а саме: заявою ОСОБА_1 від 23.01.2018 р. та додатками до нього (а.с. 181-183).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача стосовно того, що позивачем пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк для звернення до суду із вимогою про скасування рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48.
Заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказаною вимогою матеріали справи не містять.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України (тут і надалі у редакції на час вирішення апеляційної скарги), за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про скасування рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, що призвело до постановлення помилкового судового рішення в цій частині.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини, викладені у протоколах засідань Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, із залишенням позовної заяви без розгляду.
Щодо решти позовних вимог позивачем дотримано строк звернення до суду та колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 123, 240, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 480/3899/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини, викладені у протоколах засідань Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.12.2017 № 48, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 480/3899/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий