26 березня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/11596/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року (суддя Сліденко А.В.; м. Харків) по справі № 520/11596/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК"
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «М-БМК», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати, прийняті Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України рішення за № 16626/39344344/2 від 05.07.2017 року та № 16627/39344344/2 від 05.07.2017 з блокування реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ «М-БМК» та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкові накладні виписані ТОВ «М-БМК» за № 8 від 23.06.2017 року та № 9 від 16.06.2017 року;
Розглянути питання в порядку ст. 382 КАС України щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-БМК» повернуто заявникові.
Судове рішення вмотивовано тим, що позивач при поданні позову не дотримався правил ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 172 КАС України, що у відповідності до приписів п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для прийняття судом рішення про повернення позову заявникові.
За висновком суду першої інстанції, оскаржене позивачем рішення контролюючого органу за адміністративною скаргою щодо відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає на правове становище платника, не змінює стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, а тому відсутні підстави для розгляду і вирішення цієї вимоги платника у порядку адміністративного судочинства.
Суд визначився, що належним, ефективним, дієвим та взагалі можливим згідно із законом способом захисту інтересу платника на безперешкодну реєстрацію складеної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних є виключно вимога про скасування рішення контролюючого органу з приводу відмови у реєстрації податкової накладної.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у позові до обсягу одночасно заявлених вимог включені ті, які не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 55 Конституції України, зазначає, що ТОВ «М-БМК» мало право звернутися до суду та оскаржити будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, позивач вказує, що право на оскарження рішення, прийнятого Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України, передбачене п. 18 Порядку розгляду скаргу на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.
Також позивач, з посиланням на п. 19 Порядку № 117 яким передбачено, що задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням вимог пункту 200 1.3 статті 200 1 Кодексу, вказує, що якби Комісія прийняла рішення на користь ТОВ «М-БМК», у позивача були б відсутні підстави для звернення до суду, оскільки право ТОВ «М-БМК» щодо реєстрації податкових накладних не було б порушеним.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно позбавлено позивача на судовий захист порушених прав, оскільки:
- право ТОВ «М-БМК» щодо звернення до суду передбачене Порядком № 117 та Кодексом адміністративного судочинства України;
- вищезазначений спір, який виник між сторонами відноситься до публічно-правових відносин, а відтак підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Також позивач зазначає, що приймаючи ухвалу від 19.12.2018 року, суд першої інстанції фактично розглянув позов ТОВ «М-БМК», що є порушенням ст. 171 КАС України, оскільки встановлення допустимості чи недопустимості заявлених позовних вимог можливе на стадії розгляду спору по суті, що прямо зазначено в ст. 192 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Слід звернути увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частинами 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та за правилами виключної підсудності різним судам.
Згідно із ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України є порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та неможливість їх роз'єднання судом у порядку, передбаченому ст. 172 КАС України.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом предметом якого є скасування рішень комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.07.2017 року № 16626/39344344/2 та № 16627/39344344/2, які прийнято за результатами розгляду скарги ТОВ «М-БМК» на рішення Комісії від 20.06.2018 р. № 804832/39344344 та від 22.06.2018 р. №811365/39344344 про відмову у реєстрації податкових накладних: № 9 від 16.06.2017 р. та № 8 від 23.06.2017 р. та зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зазначені податкові накладні.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення Товариства з позовом до суду стало прийняття відповідачем рішень про зупинення реєстрації податкових накладних та рішень про відмову в реєстрації податкових накладних після того, як Товариством було подано документи на підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних.
Як спосіб захисту порушеного права, яке полягає у відмові зареєструвати податкові накладні, Товариство просить суд зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 9 від 16.06.2017 р. та № 8 від 23.06.2017 р.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на частину 4 статті 172 КАС України, якою встановлені обмеження щодо об'єднання в одному провадженні вимог, які належать до розгляду в порядку різного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку усі заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ТОВ «М-БМК» на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України через те, що позивачем у позові до обсягу одночасно заявлених вимог включені ті, які не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства України, є безпідставним.
Зі змісту ухвали про повернення позовної заяви вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога ТОВ «М-БМК» про скасування рішень комісії ДФС від 05.07.2017 року № 16626/39344344/2 та № 16627/39344344/2 не підлягає розгляду та вирішенню в порядку адміністративного судочинства ґрунтується на тому, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки оскаржені ТОВ «М-БМК» рішення не впливають на правове становище платника, не змінюють стану суб'єктивних прав та обов'язків позивача, а належним способом захисту порушеного права є виключно вимога про скасування рішень контролюючого органу з приводу відмови у реєстрації податкових накладних.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає, що сформовані позовні вимоги до відповідача є обраним позивачем способом захисту прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.
При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, правомірність позовних вимог, встановлюється судом при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову, проте не підставою для повернення позовної заяви з підстав, визначених п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Водночас, колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 47 КАС України встановлює право позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви ТОВ «М-БМК» на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, 26, а також у рішенні від 18 лютого 2011 року по справі "Мушта проти України", заява № 8863/06, пункти 37, 38, 47, розкриваючи зміст принципу юридичної визначеності в контексті передбаченого у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ права на доступ до суду зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вирішив питання про повернення ТОВ «М-БМК» його позову, чим порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі № 520/11596/18 скасувати.
Справу № 520/11596/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 26.03.2019 року