Справа № 560/786/19
іменем України
22 березня 2019 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Петричкович А.І., розглянувши подання Державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду,
Державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з поданням за №15670/14.19-30 від 15.03.2019, в якому просить: " 1. Винести ухвалу про обмеження громадянина України ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань за: - виконавчого листа №822/2725/17 від 19.02.2018 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом про стягнення боргу у сумі 3140,42 грн. на користь ГУ ДФС у Хмельницькій обл.; 2. Направити ухвалу про забезпечення позову на адресу Першого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій обл. м. Хмельницький, вул. Тернопільська 13/2.3".
В обґрунтування вимог зазначає, що виконує виконавче провадження №55924247, де боржником є ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №822/2725/17 від 19.02.2018 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом про стягнення боргу у сумі 3140,42 грн на користь ГУ ДФС у Хмельницькій області. Зазначає, що стягувач при поданні до примусового виконання виконавчих документів у заяві про відкриття просить звернутись до суду із поданням про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України до виконання рішення суду. Оскільки боржником рішення суду в самостійному порядку виконані не були, у відповідності до вимог статті 26 ЗУ "Про виконавче провадження", державним виконавцем було розпочате його примусове виконання. Вказує, що положеннями статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п.3 цієї частини і статті, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
Своє подання державний виконавець в тому числі обгрунтовує посиланням на приписи статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 1-4 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, приписами ЦПК України визначений порядок тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, який застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними статтею 441, тому суд вважає, що подання державного виконавця не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду загальним судом в порядку цивільного судочинства, тому наступає наслідок визначений п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Також потрібно враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за поданням Державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 №15670/14.19-30 від 15.03.2019 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду - відмовити.
Роз'яснити державному виконавцю, що розгляд даного подання віднесений до юрисдикції місцевого загального суду, який його вирішує в порядку цивільного судочинства, згідно ст.441 ЦПК України.
Копію ухвали разом з поданням та додатками до нього направити державному виконавцю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повне судове рішення складене 22 березня 2019 року
Головуючий суддяОСОБА_3