Справа № 206/6637/18
Провадження № 1-кп/206/110/19
20 березня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12018040700001231 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, суд -,
В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12018040700001231 від 21.11.2018 року, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строк застосування якого спливає 31 березня 2019 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник-адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений в судовому засіданні заперечували проти вищезазначеного клопотання.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який ццілодобовий домашній арешт.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додаткового дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали обвинувального акту, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання, суд у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України - позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Ризиками, які суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в його родини утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та проживання, репутацію обвинуваченого, майновий стан, а також об'єктивні дані переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, продовження вчинення нових кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.
Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв'язки обвинуваченого, вік та стан здоров'я обвинуваченого, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_6 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, скої злочин в період іспитового строку, а також те, що в Самарському районному суді м. Дніпропетровська відносно нього знаходиться, ще одне кримінальне провадження, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк до шістдесяти днів, а саме до 18.05.2019 року включно.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18.05.2019 року включно.
В задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на більш м'який цілодобовий домашній арешт - відмовити
Копію ухвали надіслати до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" - до виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1