Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/7427/18
іменем україни
21 березня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого - судді Самсонової О.А., при секретарі - Горошко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, -
Позивач КП «Полтававодоканал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим.
В позовній заяві зазначив, що 14 січня 1999 року Полтавським міськвиконкомом було прийняте рішення про демонтаж водонапірної башти Шухова, яка розташовувалась на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до рішення демонтаж передбачав знесення житлового будинку за вказаною адресою, співвласниками якого на той час були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1
У зв'язку з цим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулись до Місцевого суду Київського району м. Полтави із позовами, в яких крім іншого просили відшкодувати вартість знесеної будівлі та надати їм інше житло.
31 липня 2002 року Місцевим судом Київського району м. Полтави було ухвалено рішення у справі № 2-1277/2002 за позовом ОСОБА_1 до підприємства «Полтававодоканал» та Полтавського міськвиконкому про надання квартири та відшкодування вартості частини будинку, що підлягає знесенню, відповідно до якого Полтавське обласне державне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Полтававодоканал» зобов'язано компенсувати ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3771 грн. компенсації за знесену будівлю та зелені насадження, а також зобов'язано ДП «Полтававодоканал» придбати для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру.
Фактично рішення міськвиконкому щодо демонтажу водонапірної башти Шухова КП «Полтававодоканал» виконало в 2003 році. При цьому, підприємством були застосовані сучасні технології, які дозволили демонтувати башту без знесення будівлі та заподіяння матеріальних збитків позивачам, що підтверджується, зокрема, актом обстеження житлового будинку по вул. М.Бірюзова, 24 від 14 листопада 2012 року.
Враховуючи, що знесення водонапірної башти не завдало шкоди житловому будинку, співвласницею якого є ОСОБА_1, і жодних матеріальних збитків останній КП «Полтававодоканал» не було заподіяно, адже будинок перебуває в придатному для проживання стані, підстави для виконання рішення суду в цій частині фактично відпали.
КП ПОР «Полтававодоканал» вважає, за умов порушення його інтересів належним способом їх захисту є визнання припиненим правовідношення із зобов'язання придбати для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру.
Тому позивач просив суд визнати припиненим правовідношення із зобов'язання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» придбати на підставі рішення Місцевого суду Київського району м. Полтави від 31 липня 2002 року у справі № 2-1277/2002 для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідач про розгляд справи судом повідомлена належним чином. Оскільки за місцем проживання процесуальні документи нею не отримувалися, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача про розгляд справи її повідомлено відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву на позов не подала.
Третя особа суду пояснень по суті справи також не надала.
З клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не звертались.
Будь-яких клопотань, заяв учасники справи суду не подавали.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, рішенням Місцевого суду Київського району м.Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі №2-2177/2002, яке набрало законної сили 08 жовтня 2002 року, Полтавське обласне державне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Полтававодоканал» зобов'язано придбати для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру (а.с.19-24).
Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 м.Полтави, яким згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 10.09.85 р. 2 держнотконторою, належить по 1/6 частині.
Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 5285 кв.м. З вказаної площі рішенням Полтавського міськвиконкому № 418 від 31.07.45 р. площа 2750 кв.м. була передана під будівництво міської водонапірної башти, і була поставлена башта системи інженера Шухова, що з 1960 р. знаходиться на балансі підприємства «Полтававодоканал», яке входить до комунальної власності області. Рішенням міськвиконкому №285 від 26.04.54 р. від реєстрації землекористування за вказаною адресою вирішено утриматись.
У зв'язку з аварійним технічним станом башти рішенням Полтавського міськвиконкому №4 від 14.01.98 р. вирішено виконати роботи по її демонтажу, для чого рішенням цього ж виконкому №202 від 28.07.99 р. передбачалось здійснити тимчасове відселення мешканців будинку по АДРЕСА_1 з небезпечної зони проведення робіт.
Також в обґрунтування вказаного рішення судом зазначено, що вимоги ОСОБА_1 по наданню їй квартири у зв'язку із знесенням належної їй частини власності в будівлі по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню із зобов'язанням ДП «Полтававодоканал» надати їй однокімнатну благоустроєну квартиру, т.я. відповідно до вимог ст.41 Конституції України, ст.2, 28, 50 ЗУ «Про власність» знесенням будинку у зв'язку з демонтажем башти Шухова ОСОБА_1 як власниці частини будинку завдається шкода внаслідок примусового позбавлення належної їй частки майна у вказаному домоволодінні, яка повинна бути відновлена.
Судом при цьому приймаються до уваги також дані кошторису витрат по демонтажу башти, згідно яких ДП «Полтававодоканал» 25940 грн. спрямовує на придбання квартир.
Згідно статті 151 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час ухвалення Місцевим судом Київського району м.Полтави 31 липня 2002 року рішення у цивільній справі №2-2177/2002, передбачалося, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Ст.4 ЦК УРСР в свою чергу передбачала, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Правовідносини між сторонами виникли з наведеного вище рішення Місцевого суду Київського району м.Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі №2-2177/2002.
Як передбачено п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-VI, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки зобов'язання позивача, встановлене рішенням суду, продовжувало існувати станом на 01 січня 2004 року, правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Главою 50 ЦК України передбачені підстави припинення зобов'язання, як то: припинення зобов'язання виконанням (ст.599 ЦК України), переданням відступного (ст.600 ЦК України), зарахуванням (ст.601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України), прощенням боргу (ст.605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України), неможливістю виконання (ст.607 ЦК України), смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи (ст.ст.608, 609 ЦК України).
Жодна із цих підстав для припинення зобов'язання позивача судом не встановлена.
Як на одну із підстав для визнання його зобов'язання припиненим, позивач посилається на зловживання ОСОБА_1 своїм правом вимагати від КП ПОР «Полтававодоканал» придбати їй однокімнатну благоустроєну квартиру, хоча башта була демонтована без пошкодження будинку, співвласником якого вона є. Також зловживання правом позивач вбачає в тому, що в період з 2002 по 2007 роки ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось декілька варіантів надання житла, але вона від переселення відмовилась.
Судом встановлено, що за рішенням Місцевого суду Київського району м.Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі №2-2177/2002 видано виконавчий лист щодо зобов'язання ДП «Полтававодоканал» придбати для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру. До матеріалів справи залучено копію дубліката вказаного виконавчого листа, виданого 20 вересня 2011 року (а.с.41-42).
За вказаним дублікатом виконавчого листа постановою головного державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 03 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження №29033154 (а.с.43).
Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи, що рішення Місцевого суду Київського району м.Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі №2-2177/2002 є чинним, але до даного часу не виконано, виконавчий лист, виданий за даним рішенням, не визнаний у встановленому законом порядку таким, що не підлягає до виконання, звернення відповідача до органу Державної виконавчої служби з метою виконання судового рішення жодним чином не може бути розцінено як зловживання своїм правом.
З наданих до справи доказів дійсно вбачається, що демонтаж башти Шухова позивачем здійснено без знесення будівлі та заподіяння матеріальних збитків відповідачу.
Зазначене підтверджується даними листів Полтавського обласного державного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Полтававодоканал» від 21 грудня 2003 року №юр, від 13 липня 2005 року №8/1117, від 04 жовтня 2016 року №юр/2653, листа Полтавської обласної державної адміністрації від 06 березня 2012 року №1432/01-67, даними акта обстеження умов житлового будинку по АДРЕСА_1 від 14 листопада 2012 року, складеного представниками КП ПОР «Полтававодоканал» (а.с.29-31, 32, 46, 47, 49).
Як встановлено ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 січня 2008 року у справі №22ц-3049 2007 року, у серпні 2003 року було здійснено КП «Полтававодоканал» демонтаж водонапірної башти відповідно до розробленої і узгодженої в законодавчому порядку проектної документації, дозволу Полтавського міськвиконкому, з дотриманням правил пожежної безпеки, за участю Пожежної інспекції та працівників міліції, сил МНЕ без утворення аварійних ситуацій (а.с.38-39).
Але вказані обставини не звільняють позивача від виконання зобов'язання, викладеного в виконавчому листі у справі №2-1277/2002, дублікат якого видано Київським районним судом м.Полтави 20 вересня 2011 року, до тих пір, поки даний виконавчий лист судом не буде визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.41-42).
Суд також не бере до уваги посилання позивача у позовній заяві на те, що підприємство неодноразово пропонувало відповідачу варіанти придбання житла, але остання відмовилася від усіх пропозицій, і до сьогодні житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 продовжує перебувати у власності ОСОБА_1, у зв'язку з чим вона зловживає своїм правом вимагати від КП ПОР «Полтававодоканал» придбати їй квартиру.
Як вбачається з наведеного вище рішення Місцевого суду Київського району м.Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі №2-2177/2002, виконавчого листа, виданого за даним рішенням, КП «Полтававодоканал не зобов'язане погоджувати з відповідачем придбання житла. Єдина вимога до такого житла, викладена у рішення суду, - воно має бути благоустроєним.
Статтею 50 Житлового кодексу України передбачені вимоги, що ставляться до жилих приміщень, зокрема передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Відмова відповідача від запропонованих позивачем варіантів житлового приміщення не є зловживанням правом з її боку, оскільки згідно рішення суду вона має право вимагати лише придбання їй житла, але не право обирати яке саме житло для неї має бути придбане.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, крім іншого, припинення правовідношення.
Але під час розгляду справи судом не встановлено передбачених законом підстав для припинення зобов'язання.
На підставі викладеного суду приходить до висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», місцезнаходження: м.Полтава, вул.П.Орлика, 40а, код ЄДРПОУ 03361661,
відповідач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено,
третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Стешенка, 6, код ЄДРПОУ 34963066.
Головуючий О.А.Самсонова
21.03.2019