Апеляційне провадження № 22-ц/824/4171/2019
Справа № 753/20993/18
№ 753/23987/17
Іменем України
20 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Цимбал І.К. в м. Київ 06 грудня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В грудні 2017 року позивач ПАТ «Страхова компанія «Уніка» звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної шкоди, просив стягнути із ОСОБА_4 на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 16310,35 грн. та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 24 травня 2016 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування № 030405/4600/0000004, за яким позивач застрахував майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_3. 05 жовтня 2016 року в м. Київ по проспекту Московському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Scoda Superb д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_5 отримав механічні пошкодження. Позивачем було сплачено потерпілому суму страхового відшкодування, яка становила 38069,50 грн. на підставі страхового акту № 00204739 від 04 листопада 2016 року з відповідним розрахунком страхового відшкодування. ПАТ «Страхова компанія «Уніка» отримало відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПАТ «Просто страхування» АІ 9074070, який покриває суму збитків позивача в розмірі 21759,15 грн., але даним полісом не покриваються збитки позивача в частині врахування коефіцієнту фізичного зносу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, загальна сума непокритих збитків становить 16310,35 грн., 30 березня 2017 року відповідачу було направлено заяву про регресну вимогу, однак відповідач вказаної суми не сплатив.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року в задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «Уніка» відмовлено.
Позивач ПАТ «Страхова компанія «Уніка», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що ПАТ «Страхова компанія «Уніка» було отримано інформацію про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «Просто страхування», поліс АІ 9074070, відповідно до якого в межах ліміту страховою компанією було здійснено виплату з урахуванням франшизи у розмірі 21759,15 грн. Посилався на ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу і проведенням відновлювального ремонту, відшкодовується з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, страхова компанія мала право на вирахування коефіцієнта фізичного зносу, тому сплачене нею страхове відшкодування складає 21759,15 грн.
Посилався на правову позицію по такій категорії справ, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року та по справі № 6-2969цс16 від 31 травня 2017 року, Верховного Суду по справі № 464/9126/16-ц від 21 березня 2018 року.
Також посилався на положення ст. ст. 1166, 1192 ЦК України про відшкодування шкоди.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із його недоведеності, оскільки ліміт забезпеченої відповідальності відповідача є достатнім для відшкодування шкоди, виплаченої позивачем страхувальнику, а позивачем не доведено наявність підстави для стягнення шкоди з відповідача.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 24 травня 2016 року ОСОБА_5 уклав із ПАТ «Страхова компанія «Уніка» договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030405/4600/0000004, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_3, строк дії договору - із 27 травня 2016 року до 26 травня 2017 року, умови страхування п.1.2.11- відшкодування збитків без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (а. с. 5).
12 січня 2016 року ОСОБА_4 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із АТ «Просто-Страхування», поліс № АІ/9074070, згідно якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль Scoda Superb д.н.з. НОМЕР_2, строк дії договору із 18 січня 2016 року до 17 січня 2017 року включно, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., франшиза - 0 грн. (а. с. 62).
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року ОСОБА_4 визнано винним за ст. 124 КУпАП України та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Встановлено, що 05 жовтня 2016 року о 06:35 ОСОБА_4 в м. Києві в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом Шкода д.н.з. НОМЕР_2, при зміні напрямку руху під час перестроювання, не переконався, що це буде безпечним, скоїв зіткнення з автомобілем Мазда д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження (а. с. 8).
07 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 9). 04 листопада 2016 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт № 00204739, згідно якого розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 38069,50 грн. (а. с. 13), при цьому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,00 % згідно умов договору.
07 листопада 2016 року ОСОБА_5 згідно платіжного доручення № 039311 сплачено страхове відшкодування в розмірі 38069,50 грн. (а. с. 15).
30 березня 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» направило на адресу ОСОБА_4 лист, в якому просило узгодити порядок погашення заборгованості (непокритих збитків) в розмірі 16310,35 грн. (а. с. 16).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року, та не заперечувалась сторонами у справі.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до страхового полісу № АІ/9074070 страховиком власника автомобіля Scoda Superbд.н.з. НОМЕР_2, яким керував відповідач, було ПАТ «Просто Страхування», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. (а. с. 62).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Оцінюючи доводи ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в апеляційній скарзі із посиланням на правові висновки Верховного Суду України по справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, 6-2969цс16 від 31 травня 2017 року, згідно яких право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована; страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування, - апеляційний суд враховує, що в подальшому ВеликаПалата Верховного Суду від даного висновку відступила, а постанова Верховного Суду по справі № 464/9126/16-ц від 21 березня 2018 року, на яку позивач також посилався, правових висновків не містить взагалі.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц зробила правовий висновок, врахований при розгляді даної справи судом першої інстанції, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, саме на страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування, і доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Наявним в матеріалах справи страховим актом від 04 листопада 2016 року № 00204739 визначено суму страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 в розмірі 38069,50 грн., які було виплачено позивачем за платіжним дорученням від 07 листопада 2016 року, а отже ліміт забезпеченої відповідальності відповідача за полісом ПАТ «Просто Страхування» АІ/9074070 є достатнім для відшкодування розміру шкоди, виплаченої позивачем страхувальнику.
Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження виплати страхового відшкодування страховиком відповідача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
В апеляційній скарзі позивач повторно посилався на обставини виплати страховою компанією відповідача у розмірі 21759,15 грн., однак будь-яких доказів на підтвердження цього знову не надав.
Також суд першої інстанції правильно вказав на невідповідність коефіцієнту фізичного зносу, визначеному в позовній заяві в розмірі 16310,35 грн., умовам страхового акту від 04 листопада 2016 року № 00204739, в якому цей коефіцієнт визначений у нульовому розмірі.
Крім того, апеляційний суд враховує, що умовами п. 1.2.11 договору добровільного страхування наземного транспорту від 04 травня 2016 року, укладеним позивачем із ОСОБА_5, передбачено відшкодування збитків без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (а. с. 5), а отже підстави стягнення із відповідача суми непокритих збитків, заявлені в позові, не узгоджуються із умовами договору страхування, на підставі якого позивачем було виплачено страхове відшкодування, та, за змістом позову, понесені ці збитки.
Апеляційний суд враховує, що будь-яких доказів розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_5 та зазначеного в страховому акті від 04 листопада 2016 року № 00204739, позивачем до суду надано взагалі не було.
Страховий акт ПАТ «Страхова компанія «Уніка» від 04 листопада 2016 року № 00204739 містить посилання на розрахунок аварійного комісара, проте сам цей розрахунок в матеріалах справи відсутній.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку із його недоведеністю.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. ст. 1166, 1192, 1194 ЦК України, якими врегульовано відшкодування шкоди, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :