Справа № 359/194/19 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1231/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 121 КК України
іменем України
20 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2019 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 07.07.2017 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2017 року скасовано в частині призначеного покарання та ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.08.2018 року вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 07.07.2017 року змінено в частині призначеного покарання, засудженому ОСОБА_7 пом'якшено покарання із застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі.
11.01.2019 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2019 року клопотання засудженого ОСОБА_7 задоволено.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що засуджений ОСОБА_7 станом на момент розгляду клопотання відбув 2/3 строку призначеного покарання, режим утримання не порушував, стягнень не мав, приймав участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених в розділі «Правова просвіта», від залучення до роботи на установі не ухилявся та не відмовлявся, є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку чим має ІІ групу інвалідності, у вчиненому злочині щиро розкаявся, отже довів своєю поведінкою та ставленням до праці, що став на шлях виправлення.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 . Вимоги обґрунтовує тим, що ухвала та висновки суду першої інстанції щодо виправлення засудженого не відповідають дійсності та не ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах. Зазначає, що відповідно до наявної характеристики, засуджений жодного дня не працював в установі, відмовився працевлаштовуватися та за період відбування покарання не має ні заохочень, ні стягнень. На думку прокурора, висновки суду першої інстанції не відображають сумлінне ставлення засудженого до праці, та в них не враховано рішення комісії щодо можливості переведення засудженого до ДСР, застосування ст. ст. 81, 82 КК України, в яких відображено причини відмови у застосуванні вищевказаних пільг. Також прокурор зазначає, що правомірна поведінка засудженого, відповідно до його особової справи, є результатом контролю, він не завжди має охайний вигляд та не приймає активну діяльність в соціальній роботі установи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити; засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду законною; вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
ОСОБА_7 засуджений вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2017 року за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 07.07.2017 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2017 року скасовано в частині призначеного покарання та ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.08.2018 року вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 07.07.2017 року змінено в частині призначеного покарання, засудженому ОСОБА_7 пом'якшено покарання із застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі.
Початком відбування строку покарання засудженим є 28.07.2017 року, кінцем строку - 28.07.2019 року /а.п. 31/.
Згідно характеристики від 06.12.2018 року, затвердженої начальником ДУ «Бориспільська ВК (№119)», яка знаходиться в матеріалах особової справи, в Бориспільській ВК засуджений відбуває покарання з 07.09.2017 року. Засудженому було запропоновано бути працевлаштованим на виробництві, але він відмовився. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими, як позитивної так і негативної спрямованості. Намагається дотримуватися правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Вимоги персоналу установи встановлені законодавством виконує, але під контролем. За характером спокійний, врівноважений. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Намагається утримувати своє спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті, однак не завжди має охайний вигляд. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє розумну соціально - корисну активність в організації їх роботи. Не приймає участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених. За час відбування покарання ОСОБА_7 не довів свого виправлення та не заслуговує застосування до нього ст.81 КК України /а.42 особової справи/. Стягнень та заохочень засуджений не має. Згідно вироку має позов, але виконавчий лист до установи не надходив.
Проаналізувавши вказані відомості, колегія суддів приходить до висновку, що протягом відбування покарання поведінка ОСОБА_7 є не стабільною, що вказує на відсутність позитивних змін в його поведінці.
Вказане підтверджується і тим, що комісією установи 18.10.2018 року ОСОБА_7 відмовлено у застосуванні до нього ст.102 КВК України та ст.82 КК України, оскільки він не став на шлях виправлення.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину та інші обставини.
Частиною 2 ст. 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції не були належним чином досліджені відомості про особу засудженого, зокрема, його характеристика, нестабільна поведінка під час відбування покарання, у зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків щодо необхідності задоволення його клопотання.
Відповідно до ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та ухвалити нову ухвалу.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження, з ухваленням нової ухвали, оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення. В зв'язку з наведеним апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2019 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення на невідбуту частину покарання - скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
__________________ ___________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4