Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 березня 2019 р. Справа№200/1415/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької (далі - Відповідач 1), ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецької області (далі - Відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 1 лютого 2018 року, зобов'язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 лютого 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та знаходиться на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років. Вказує, що з 1 лютого 2018 року відповідач припинив виплату пенсії з невідомих підстав. Вважає дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії протиправними, оскільки відсутні правові підстави для вчинення таких дій.
Ухвалою суду від 31 січня 2019 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача інформацію щодо підстав припинення пенсії позивачу.
Відповідач - 1 позов не визнав, засобами поштового зв'язку надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, тому, відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №18-2, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується відповідною довідкою №1685 від 12 лютого 2019 року.
Ухвалою суду від 4 березня 2019 року вирішено залучити в якості другого відповідача у справі - ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 21 березня 2019 року.
Відповідач -2 позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначено, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Оскільки за результатами повторної перевірки фактичного місця проживання Позивача управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутсько міської ради від 15 травня 2018 року не підтверджено фактичне місце проживання ОСОБА_1, прийнято рішення про припинення виплати пенсії до з'ясування фактичного місця проживання. Відповідач вважає, що управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У судове засідання 21 березня 2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 16, кв. 126, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВС №681255, виданим 5 квітня 2001 року Микитівським РВ Горлівського МУУМВС України в Донецькій області. Позивач є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії П №220515. 11 грудня 2017 року позивачу видана довідка №1419115880 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 59, кв. 14.
Як вбачається із наданих на вимогу суду доказів, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років. Рішенням про припинення виплати пенсії (Протокол від 18 січня 2018 року № 343) позивачу припинено виплату пенсії з 1 лютого 2018 року до з'ясування фактичного місця проживання. 12 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії. На підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської рада від 15 травня 2018 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у поновленні соціальних виплат, виплату пенсії позивачу не поновлено. Згідно довідки про доходи пенсіонера, позивачу з лютого 2018 року пенсійні виплати не нараховуються та не виплачуються.
Спірним питанням у справі є припинення виплати пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 1-1 зазначеного Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закону № 1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про припинення виплати позивачу пенсії до з'ясування фактичного місця проживання.
Суд зауважує, що норми ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” такої підстави не містять. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.
Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.
У рішенні по справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Конституцією України закріплено право кожного громадянина щодо свободи пересування. Таким чином, не знаходження позивача за місцем проживання/перебування не може бути підставою для припинення виплати пенсії.
Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.
За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання дій щодо припинення виплати пенсії протиправними, скасування рішення про припинення виплати пенсії та зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії позивачу з моменту її припинення.
Позовна вимога про зобов'язання сплатити заборгованість, охоплюється зобов'язанням виплатити пенсію. При цьому, оскільки судом встановлено припинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України, позовна вимога щодо зобов'язання Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України вчинити певні дії, задоволенню не підлягає.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача-2 щодо припинення виплати пенсії визнана протиправною, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Тому, згідно вимог частини 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2018 року.
Скасувати Рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Протокол від 18 січня 2018 року №343) про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: 84624, Донецька область, м. Голівка, вул. Пересипкіна, б. 16, кв. 126; РНОКПП НОМЕР_1) з 1 лютого 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 березня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитрієв В.С.