Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2019 р. Справа№200/13707/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. при секретарі судового засідання Хороші С.С., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: 84441, Донецька область, Лиманський район, с. Колодязі, вул. Шевченко, 102, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) про зобов'язання вчинити певні дії, -
за участі представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_3 на підставі ордеру,
представника відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про розгляд проекту землеустрою» від 14.11.2018 № К-5178/0-2588/0-37-18;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН та передати ії у власність.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/13707/18-а та призначено підготовче засідання на 27 грудня 2018 року, про що повідомлено учасників справи.
Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання на 24 січня 2019 року.
Ухвалою суду від 24 січня 2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05 лютого 20198 року.
Ухвалою суду від 05 лютого 2019 року суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 20 лютого 2019 року.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
У позовній заяві позивач зазначив, що наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» від 21 червня 2017 року №1509-СГ надано громадянці ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2 від 08.04.1996 року, на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів. Висновком ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 травня 2018 року № 4462/82-18 погоджено проект. У відповідності до статті 118 Земельного Кодексу України з метою затвердження проекту землеустрою позивач декілька разів, впродовж тривалого часу, звертався до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області із відповідними клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки позивачу у власність.
За наслідком розгляду вищевказаних клопотань Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листами відмовляло позивачу у затвердженні проекту землеустрою та повертало його на доопрацювання.
Так, у відмовах ТУ Держгеокадастру від 21.06.2018 та від 06.09.2018 зазначено певні недоліки проекту землеустрою які необхідно доопрацювати.
Після доопрацювання проекту землеустрою, позивач знов звернувся із клопотанням про затвердження проекту землеустрою.
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14 листопада 2018 року № К-5178/0-2588/0/37-18 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з незрозумілих підстав та у листі зазначено що ГУ Держгеокадастру не представляється можливим підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою.
Позивач вважає протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо затвердження проекту землеустрою, викладену в листі № К-5178/0-2589/0/37-18 від 14.11.2018 року.
Відповідач, 24 січня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме:
- не долучений до проекту землеустрою розрахунок площі запроектованої до відведення земельної ділянки з урахуванням відомості розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСГІ «Жовтень» і Краснолиманського району;
- копії наказів ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.06.2017 № 1509- СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та від 21.09.2017 № 1924-СГ « Про надання згоди на поділ земельної ділянки» не завірені належним чином;
- кроки межових знаків земельної ділянки не відповідають додатку два до Інструкції про встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказам Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376;
- перелік обмежень щодо використання земельних ділянок ( сторінка 62) не відповідає додатку № 6 Порядку ведення державного земельного кадастру ( Постанова КМУ від 17.10.2012 № 1051).
Також, відповідач зазначив, що право затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його затвердженні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є членом фермерського господарства яка має право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Позивач, звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) згідно державного акту на право постійного користування землею від 08 квітня 1996 року № 2 для ведення фермерського господарства.
Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області 21 червня 2017 р. прийняло рішення у вигляді наказу № 1509-СГ про надання ОСОБА_7 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН, на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів, де знаходиться фермерське господарство, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства /а.с.9-10/.
На замовлення Позивача ТОВ «Земельна біржа «ЗЕМЛЕМІР» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянину ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН.
Відповідно до висновку від 24 травня 2018 р. № 4462/82-18, вищезазначений проект був погоджений ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Львівській області /а.с.11/.
Після погодження даний проект був зданий до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на затвердження та прийняття рішення про передання у власність земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом № К-2539/0-1483/0/37-18 від 21 червня 2018 року повідомило позивача про наступне:
поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме:
- долучити до проекту землеустрою розрахунок площі запроектованої до відведення земельної ділянки з урахуванням відомості розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП «Жовтень» Краснолиманського району;
- копії наказів ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від
21.06.2017 № 1509-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та від 21.09.2017 № 1924-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» мають і бути завірені належним чином або накази мають бути надані в оригіналі;
- кроки межових знаків земельної ділянки не відповідають додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного і комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 Ке 376;
- перелік обмежень щодо використання земельних ділянок (стор. 62) не відповідає додатку № 6 Порядку ведення державного земельного кадастру (Постанова КМУ №1051 від 17.10.2012 р.) Проект землеустрою було повернуто на доопрацювання /а.с.12-13/.
Також, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області в листі № К-4096/0-2130/0/37-18 від 06 вересня 2018 року вказало про відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою, оскільки він не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Проект землеустрою було повернуто на доопрацювання /а.с.12-15/.
Втретє розглянувши заяву ОСОБА_6 про затвердження проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом №К-5178/0-2589/0/37-18 від 14 листопада 2018 року зазначило про неможливість затвердження проекту землеустрою, без зазначення підстав. Проект землеустрою було повернуто.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
За змістом статті 13 Конституції України, земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно пункту «в» та «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Крім цього відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в ч. ч. 1-3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 Земельного Кодексу України)
Частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Положеннями ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у ч. ч. 1-3 цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій".
Відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до ч.13, 14 ст.123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
Також, статтею 50 Закону № 858-IV «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
- завдання на розроблення проекту землеустрою;
- пояснювальну записку;
- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
- рішення Верховної ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
- кадастровий план земельної ділянки;
- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
- матеріали погодження проекту землеустрою.
Отже, наведеними положеннями статті 50 Закону № 858-IV для затвердження проекту землеустрою не передбачено надання матеріалів і даних, які відповідач перелічив у своєму листі № К-2539/0-1483/0/37-18 від 21 червня 2018 року.
Також, суд зауважує, що правовий статус ОСОБА_2 управління визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення № 333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 8 Положення № 333 визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в області.
Як видно з матеріалів справи, відповідачу фактично відмовлено в затвердженні проекту землеустрою листом №К-5178/0-2589/0/37-18 від 14 листопада 2018 року з підстав, що не відповідають вимогам Закону. При цьому, відповідачем не було прийнято відповідного Наказу про відмову в затвердженні проекту землеустрою, тобто, відповідачем було порушено порядок розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.
Проте чинне законодавством не передбачає можливості повернення листом проекту землеустрою для доопрацювання.
Крім того, суд зазначає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав ОСОБА_6 формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством. Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.
При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН та прийняти рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з наявними матеріалами справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1409,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: 84441, Донецька область, Лиманський район, с. Колодязі, вул. Шевченко, 102, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області, що викладена у листі № К-5178/0-2588/0-37-18 від 14.11.2018 року «Про розгляд проекту землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Тернівської сільської ради Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДН та прийняти рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 березня 2019 року. Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.