Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 березня 2019 р. Справа№200/2535/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату та нарахування пенсії ОСОБА_1 починаючи з дня припинення, тобто з 01 квітня 2017 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату та нарахування пенсії ОСОБА_1 починаючи з дня припинення, тобто з 01 квітня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку у Селидовському ОУПФУ Донецької області, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком. Позивач зазначає, що з квітня 2017 року їй припинено виплату пенсії без прийняття будь - якого рішення про припинення виплати пенсії та повідомлення про підстави припинення виплати пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вчинені з порушенням вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач 30 жовтня 2014 року звернулась до управління з заявою про виплату пенсії. Відповідач вказує на те. що рішенням № 3259 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 року вирішено припинити соціальні виплати на підставі рішення начальника управління соціального захисту населення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3548 від 26.04.2017 року, довідка внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року скасована відповідно до пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та п. 7 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначає, що рішенням № 3823 від 15.05.2017 року на виконання листа управління соціального захисту населення Селидовської міської ради № 1825/01-17/04 від 04.05.2017 року про скасування дії довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб припинено виплату пенсії ОСОБА_1, яка перебувала на обліку в управлінні та дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року скасовано відповідно до пп. 5 та пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відповідач посилається на те, що позивача було поновлено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до управління та надати заяву, діючу довіку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після чого відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 поновлення виплати буде здійснено на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яке буде винесено на підставі здійснення перевірки фактичного місця проживання/перебування, зазначеного позивачем у заяві. Станом на 01.03.2019 року позивач не звертався до Селидовського ОУПФУ Донецької області із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач вважає, що приймаючи рішення про припинення виплати діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стосовно строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що приписами частини 2 статті 122 КАС України дійсно встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.
Однак, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв'язку із тим, що попередньо призначені їй суми пенсії, починаючи з квітня 2017 року, не отримані ним, а ця вимоги безпосередньо спрямовані на виплату їй призначеної пенсії за минулий час, отже такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін 13 березня 2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком довічно, що не заперечується сторонами (а.с. 17-18).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Макіївки Донецької області до АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 19.03.2015 року № НОМЕР_1 (а.с. 16).
Місто Макіївка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.
З матеріалів справи встановлено, що 30.10.2017 року позивач звернувся до управління з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії (а.с. 33 - зворотній бук).
Розпорядженням 5009 від 18.12.2014 року пенсійну справу ОСОБА_2 взято на облік та призначено пенсію (а.с. 33).
Як зазначає позивач у позовній заяві, в квітні 2017 року їй припинено виплату пенсії без повідомлення причин та надання відповідно рішення про припинення вплати пенсії.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року управлінням ПФУ в м. Селидове Донецької області на виконання листа Пенсійного фонду України від 16.03.2017 року № 7902/02-02 щодо отримання списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, призупиняє виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01 квітня 2017 року (а.с. 35 - зворотній бік).
Рішенням № 3259 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 року припинено виплату соціальних виплат ОСОБА_1 на підставі рішення начальника управління соціального захисту населення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3548 від 26.04.2017 року, довідка внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року скасована відповідно до пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та п. 7 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 36).
Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3823 від 15.05.2017 року на виконання листа управління соціального захисту населення Селидовської міської ради № 1825/01-17/04 від 04.05.2017 року про скасування дії довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб припинено виплату пенсії ОСОБА_1, яка перебувала на обліку в управлінні та дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року скасовано відповідно до пп. 5 та пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Доказів нарахування (не нарахування) та виплати пенсії позивачу з моменту припинення відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до управління з вимогою роз'яснити підстави припинення виплати пенсії.
Листом від 24.10.2018 року № 306/Г-01-01-08 Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що відповідно до отриманої інформації з управління соціального захисту населення Селидовської міської ради виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з квітня 2017 з причин не підтвердження місця фактичного проживання. Рішенням начальника УСЗН Селидовської міської ради № 3548 від 26.04.2017 року було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року та п. 7 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати до управління заяву, діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Після чого, згідно постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 поновлення виплати пенсії буде проведено на підставі рішення комісії про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат, яке буде винесено за результатами перевірки достовірності інформації зазначеної у довідці (а.с. 19).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві, у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Згідно ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо позивача не застосований управлінням та не доведений.
Крім того, суд вказує на те, що управлінням прийнято рішення № 1154 від 24.03.2017 року та № 3823 від 15.05.2017 року та рішення № 3825 від 15.05.2017 року про припинення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до якого позивачу припинено виплату пенсію, у зв'язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак зазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, який не визначає підставу для припинення виплати пенсії скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Суд також, зазначає, що посилання відповідача на те, що виплата пенсії припинена, у зв'язку з надходженням рішення № 3259 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 року, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, суд вважає протиправним, з огляду на наступне.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Однак, суд зазначає, що згідно з положеннями статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Припинивши виплату позивачеві пенсії, у зв'язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік особи, яка перемістилась з території проведення антитерористичної операції, відповідач послався на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, який не є законом, та безпосередньо на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VІІ в редакції, що діяла на момент отримання довідки позивачем.
Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому пенсії по втраті годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Суд зазначає, що відсутність у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
В обґрунтування своєї бездіяльності відповідач послався на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, пп. 4 п. 12 якого передбачає, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі, зокрема, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Крім того, суд зазначає, що вищезазначена позиція викладене у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18-а (Пз/9901/20/18), яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року.
З огляду на наведене, враховуючи, що пенсія за віком є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року та рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3825 від 15.05.2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача поновити виплату йому пенсії з часу припинення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року про призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01 квітня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3823 від 15.05.2017 року про припинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01.05.2017 року.
Проаналізувавши всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та відзив відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року про призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01 квітня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3823 від 15.05.2017 року про припинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01.05.2017 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 квітня 2017 року.
Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення .
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року про призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01 квітня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3823 від 15.05.2017 року про припинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01.05.2017 року, зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 квітня 2017 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області № 1154 від 24.03.2017 року про призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01 квітня 2017 року.
Визнати протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3823 від 15.05.2017 року про припинено виплату пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з 01.05.2017 року.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, та сплатити заборгованість починаючи з 01 квітня 2017 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська В.В.