13 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/5092/18
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа - колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1" про визнання протиправною відмови, зобов'язання задовольнити заяву та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1", які знаходяться на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району, оформлену листом від 17.08.2018 №Р-7584/0-4540/0/22-18;
- зобов'язати відповідача задовольнити заяву та надати дозвіл на розроблення проекту приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1", яке є правонаступником ДП "Україна", які знаходяться на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту приватизації земель на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району. Відповідач листом від 17.08.2018 №Р-7584/0-4540/0/22-18 відмовив позивачу у задоволенні клопотання. Відмова вмотивована тим, що державний акт на право постійного користування землею виданий учбово-дослідному господарству "Україна" для цільового призначення, не містить інформації про внесення змін щодо назви підприємства, в державному акті відсутні відомості щодо категорії земель. Позивач вважає таку відмову незаконною та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 02.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою від 29.12.2018 відбувся перехід до слухання справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву (а.с.32-34).
06 березня 2019 року в судовому засіданні за згодою представників сторін та третьої особи суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
26.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Україна- Черняхів-1", які знаходяться на території Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району площею 1619,6 га. До клопотання було долучено: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного номера, копію трудової книжки, копію Державного акта на право постійного користування землею Серії ЖТ - 11-6-2№00002 (а.с.12).
Листом від 17.08.2018 Р-7584/0-4540/0/22-18 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянуло клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту приватизації КСП "Україна-Черняхів-1" та зазначило, що копія Державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_1 ЖТ-11-6-2 №00002, виданого учбово-дослідному господарству "Україна" для цільового призначення, не містить інформації про внесення змін щодо назви підприємства в разі, якщо КСП "Україна-Черняхів-1" є правонаступником учбово-дослідного господарства "Україна". Крім того, у вказаному акті відсутні відомості щодо категорії земель (а.с.15).
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно з п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.1 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Згідно з абзацом першим ч.1 та ч.2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі п.п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч.3 ст.118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Як встановлено з матеріалів справи, державним актом на право постіного користування землею І-ЖТ №001150 учбово-дослідному господарству "Україна" надано 3294,0 га землі за рішенням виконкому Черняхівської селищної ради народних депутатів від 25.05.1994 № 5 (а.с.20-23).
Державним актом на право постійного користування землею ЖТ-11-6-2 №00002 учбово-дослідному господарству "Україна" надано 1619,6 га землі відповідно до рішення виконкому Великогорбашівської сільської ради народних депутатів від 22.07.1994 № 1 (а.с.24-27).
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.11.2014 №449 Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету перейменовано у державне підприємство "Дослідне господарство "Україна". Водночас зазначено, що державне підприємство "Дослідне господарство "Україна" є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" (а.с.28-29).
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.03.2015 Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Україна" перейменовано у державне підприємство "Україна", що також є правонаступником всіх прав і обов'язків попередника (а.с.30-31).
Згодом, 20.02.2018 відбулось припинення юридичної особи державного підприємства "Україна" та реєстрація правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1", яке є правонаступником ДП "Україна".
На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-19).
Право постійного користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів про право постійного користування землею серія ЖТ-11-6-2 №00002 та І-ЖТ №001150.
Таким чином на підставі вказаних державних актів, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань колективне сільськогосподарське підприємство "Україна-Черняхів-1" є правонаступником учбово-дослідного господарства "Україна", і має право на постійне користування земельними ділянками згідно актів на землю серія ЖТ-11-6-2 №00002 та І-ЖТ №001150.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що відсутні докази зміни назви підприємства.
З приводу обгрунтування відмови щодо відсутності відомостей категорії земель, суд зазначає наступне.
Зі змісту інформаційної довідки щодо земельних ділянок на території Черняхівської селищної та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району слідує, що земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ДП Україна, землі сільськогосподарського призначення державної власності. Відсутня наявність особливо цінних земель (а.с.35-38).
Відсутність відомостей щодо категорії земель у акті на право постійного користування землею не може бути законно обґрунтованою підставою для відмови у данні дозволу на розробку проекту приватизації.
З приводу форми рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту приватизації землі слід зазначити наступне.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
Приписами п.8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, оскільки позивачем подано до відповідача клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту приватизації земельної ділянки, відповідно і рішення про надання такого дозволу або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.
З огляду на викладене, відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту приватизації визнається судом протиправною.
З приводу вимоги про зобов'язання відповідача задовольнити заяву та надати дозвіл на розроблення проекту приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1", суд зазначає наступне.
Питання щодо надання дозволу або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту приватизації земель, у даному випадку належить до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача задовольнити заяву та надати дозвіл на розроблення проекту приватизації земель колективноого сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1".
Водночас, з метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 (справа №824/332/17-а).
Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства"Україна-Черняхів-1".
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами доведено протиправний характер відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель, у зв'язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн, про, що свідчить квитанція № ПН228655С1 від 09.10.2018 (а.с.4).
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ 39765513) у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вул.Черняховського,108 В, кв.81, м.Житомир, 10005, РНОКПП НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Україна-Черняхів-1" (код ЄДРПОУ 00487155, місцезнаходження: 12301, Житомирська обл., Черняхівський район, смт.Черняхів, вул.Мельнична,6), які знаходяться на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирській області та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району Житомирській області, оформлену листом від 17.08.2018 №Р-7584/0-4540/0/22-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Україна - Черняхів-1".
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 704,80 грн витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва