Справа № 539/1149/18
Провадження № 2/539/35/2019
13 березня 2019 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,
при секретарі Карпенко Т.П.,
з участю : відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 23.12.2011 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач не виконав в повному обсязі умов договору, через що виникла заборгованість.
Станом на 31.03.2018 року сума заборгованості становить 51 461,16 грн., з яких: 1773,02 грн. - заборгованість за кредитом; 44581,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2179,53 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова) та 2426,72 грн. - штраф (процентна складова).
Добровільно відповідачем сума заборгованості не сплачена, а тому позивач вимушений був звернутись до суду.
Позивач прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 51461,16 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, надав суду клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги прохав задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволенні позову заперечувала, повідомила, що кредит не брала, документи надані позивачем не підтверджують наявність кредитного договору. Прохала до вимог позивача застосувати строк позовної давності.
Заслухавши відповідача, з'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 23.12.2011 року між позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи банку складають договір між ним та банком, що підтверджується його підписом у заяві від 23.12.2011 року.
Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого, станом на 31.03.2018 року згідно наданого позивачем розрахунку має заборгованість за кредитним договором, яка становить 51 461,16 грн., з яких: 1773,02 грн. - заборгованість за кредитом; 44581,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2179,53 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована складова) та 2426,72 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та у встановлені договором строки.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Згідно ч.1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов надання банківських послуг (надалі умов), як складової частини укладеного договору, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник на вимогу банку зобов'язаний виконати обов'язки з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
В пункті 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг зазначено, що при порушенні клієнтом строку платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Разом із тим, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у справі №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.
Умовами кредитного договору передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по будь-якому грошовому зобов'язанню при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.
Такі умови вказують, що передбачені договором пеня і штраф застосовуються одночасно за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільної відповідальності за одне і те саме порушення.
Штраф визначений як один вид відповідальності, що має дві складові - фіксовану частину і процентну складову.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 500,00 грн. (фіксована складова) та 2426,72 грн. (процентна складова).
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 20.04.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 42, 43).
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.5-6), відповідач частково вносила кошти на погашення заборгованості, останній платіж здійснила 26.12.2016 року на суму 720,47 грн.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 (справа №6-1926цс15).
Умови та правила надання банківських послуг, де пунктом 1.1.7.31 вказано, що строк позовної давності щодо вимог банку складає 50 років, не містять підпису відповідача. З огляду на це відсутні підстави вважати що сторони дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності.
За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. № 6-100цс14, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року.
Враховуючи вище викладене, заяву відповідача про зарахування строків позовної давності та розрахунок позивача, стягнення пені з відповідача може бути стягнуто виключно в межах річного строку позовної давності, а саме в розмірі 1200 грн. (2179,53-979,53).
Щодо позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили на щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, за яким відповідачу було надано кредитну картку:
№6762462056693127, дата відкриття - 21.06.2012, термін дії - 10/15.
Відтак, у межах строку кредитування до жовтня 2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
А тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в межах визначеного договором строку кредитування, а саме станом на 31.10.2015 року в розмірі 4708,86 грн., оскільки термін дії кредитної картки №6762462056693127 сплинув у жовтні 2015 року.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.12.2011 року станом на 31.03.2018 року в розмірі 7681,88 грн., яка складається із: 1773,02 грн. - заборгованості за кредитом; 4708,86 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом та 1200 грн. - заборгованості за пенею.
Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 263,02 грн. судового збору (7681,88 грн. * 1 762 грн. /51461,16 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації с. Литвяки, вул. Дружби, 33, Лубенського району, Полтавської області, РНОКПП - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.12.2011 року станом на 31.03.2018 року в розмірі 7681 грн. 88 коп., яка складається із : заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1773 грн. 02 коп., заборгованості по процентам в розмірі 4708 грн. 86 коп., заборгованості по пені в розмірі 1200 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 263 грн. 02 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 18.03.2019 року.
Суддя Ю. А. Іващенко