21 березня 2019 року Справа № 160/1134/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії по втраті годувальника, нарахованої за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 (19 місяців) в сумі 51220,90грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 у місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, заборговану за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 р. (19 місяців) пенсію в сумі 51 220,90грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги в позові, позивачзазначила наступне. Позивач перебуває на обліку у ОСОБА_2 управління ПФУ у Дніпропетровській області. Отримує пенсію по втраті годувальника. Є внутрішньо переміщеною особою. З квітня 2017 року по жовтень 2018 року виплата пенсії була припинена і поновлена лише у листопаді 2018 року. Проте, заборгованість по пенсії, яка утворилась за вказаний період, не виплачена. На звернення позивача про виплату заборгованості відповідач посилався на постанову КМУ від 25.04.2018 р. №335. Позивач вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними, оскільки порушують її законне право на компенсацію пенсії, не отриманої у зв'язку з порушенням строків виплати з причини переміщення її з окупованої території.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідача зобов'язано надати відзив на позовну заяву.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
22 лютого 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву,в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку у ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для осіб, які переїхали на територію, підконтрольну українській владі та зареєструвались як внутрішньо переміщені особи, застосовується особливий порядок відновлення соціальних виплат, зокрема пенсій. Позивач 02.07.2018 року звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про запит пенсійної справи із Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області. Після надходження паперової пенсійної справи та згідно з копією протоколу №30 від 26.07.2018 року пенсійну справу взято на облік. Виплату пенсії позивачу поновлено з 01.11.2018 року. За період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року проведено донарахування коштів згідно з наданого атестату Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області. Щодо виплати утвореної заборгованості по пенсії, відповідач зазначив, що припинення або відновлення соціальних виплати внутрішньо переміщених осіб регулюється постановою КМУ від 08.06.2016 р. №365, якою визначено, що продовження виплати пенсії можливе за умови отримання довідки внутрішньо переміщеної особи та за результатами розгляду Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Постановою КМУ від 25.04.2018 р. №335 викладено у новій редакції п.15 постанови КМУ від 08.06.2018 р. №365, згідно з якою суми соціальних виплат, які не виплачені за минулі періоди, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з довідкою від 02.07.2018 р. №0000569029 ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи.
У період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 виплату пенсії позивачу було припинено.
З 01 листопада 2018 року виплату пенсії відновлено.
15 листопада 2018 року позивач звернулась до Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіз заявою щодо виплати заборгованості по пенсії, яка утворилась за період з квітня 2017 року по жовтень 2018 року (а.с.14).
Листом від 30.01.2019 року з вих. №А17991-18Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що «…Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено донарахування коштів за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 р. в розмірі 51220,90грн.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України» (а.с.15-16).
Не погодившись, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Конституцією України закріплено основи соціальної спрямованості держави.
Так, згідно зі ст.3, ст. 19, ст. 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаютьсяЗаконом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У частині 1статті 49 Закону №1058-IVвизначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримує пенсію по втраті годувальника.
У період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 р. виплату пенсії позивачу було припинено, виплату пенсії відновлено з 01.11.2018 року.
Правомірність припинення виплати пенсії позивачем не оспорюється.
Предметом спору є наявність або відсутність обґрунтованих підстав для невиплати позивачу заборгованості по виплаті пенсії, яка утворилась у період, коли виплата її була припинена, а саме: з 01.04.2017 року по 31.10.2018 р.
При цьому, судом враховано, що наявність заборгованості по виплаті пенсії у сумі 51220,90грн. Пенсійного фонду перед ОСОБА_1 відповідач не заперечує, про що свідчать його доводи, викладені у відзиві, та у листі від 30.01.2019 року з вих. №А17991-18.
В обґрунтування підстав невиплати позивачу заборгованості по пенсії у розмірі 51220,90грн., яка утворилась за минулий період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 р., відповідач зазначив, що виплату їх буде проведено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України; наразі ці кошти донараховані та обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати.
Втім, відповідачем не зазначено відповідного Порядку. Не зазначено і строки, коли відповідні виплати будуть проведені ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Судом не враховуються в якості обґрунтування правомірності невиплати утвореної заборгованості по пенсії за минулий період посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №335.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Частиноюдругою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, щоправосуддя в Україніздійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейськихстандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенніЄвропейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко протиУкраїни» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та№ 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
За таких обставин, відсутність відповідного Порядку щодо виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, як і не розроблення Кабінетом Міністрів України відповідних механізмів проведення таких виплат, не є поважною причиною для невиплати пенсії.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (преамбула до Закону № 1058-IV).
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни дозаконувносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Нормативно-правові акти ж Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами, в даному випадку, на отримання позивачем пенсії за минулий період.
З урахуванням викладеного, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 р. у сумі 51220,90грн. є протиправною, суперечить Конституції України та Закону № 1058-IV, та вчинена без законних на те підстав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 частині визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії протиправною та зобов'язання виплатити заборгованість за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 р. у сумі 51220,91грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплатити у місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, не підлягають задоволенню, оскільки виплата пенсії, в тому числі заборгованості по ній, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40грн. підлягають стягненню на користь позивача з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позовАнтоненко ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії, нарахованої за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018, в сумі 51220,90грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті двадцять гривень 90 копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.04.2017 р. по 31.10.2018 р., в сумі 51 220,90грн.(п'ятдесят одна тисяча двісті двадцять гривень 90 копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові витрати в розмірі 768,40 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук