Іменем України
21 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/474/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Старобільського ОУПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати Старобільське ОУПФУ поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії, а саме: з 01.04.2017.
Також просить звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача. Пенсія виплачувалась по березень 2017 року включно, а починаючи з квітня 2017 року виплати були припинені.
У грудні 2018 року з телефонної розмови з працівником відповідача позивачу стало відомо, що виплату пенсії було припинено у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), тобто через порушення обов'язкової вимоги для отримання соціальних послуг у відповідності до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VІІ від 20.10.2014. Що стосується виплати заборгованості, то її виплатити неможливо через те, що було припинено нарахування пенсії. Тобто відсутні підстави для виплати пенсії, нарахування якої не відбувалося. Окреме рішення про припинення виплати (а також нарахування) пенсії позивачу відповідачем не виносилось, тому і письмова інформація про припинення виплати пенсії не надсилалась.
Позивач вважає, що, припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки не існувало підстав для невиплати йому пенсії (у розумінні статей 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003) та таким чином порушив його конституційні права, а тому звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні заявлених вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 34-36).
Позивач з липня 2014 року перебуває на обліку в управлінні як пенсіонер, пенсія якому призначена за віком, позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що тимчасово перемістилася до Старобільського району.
Виплата пенсії ОСОБА_1 проводилася по березень 2017 року включно.
З квітня 2017 року виплату пенсії позивачці було призупинено у зв'язку із не підтвердженням факту її проживання на території Старобільського району.
ОСОБА_1 було подано до управління заяву про поновлення виплати пенсії та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Протоколом Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам підтверджено місце фактичного проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2
На підставі вищезазначеного, управлінням у березні 2019 року проведено поновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 до виплати на квітень 2019 року у місячному розмірі, а саме 3 098,56 грн.
Що ж стосується невиплаченої пенсії за період квітень 2017 року - березень 2019 року зазначає.
Постановою КМУ від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365» було внесено зміни до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме - управління ПФУ, на підставі рішення комісії, відновлює пенсійну виплату з місяця, в якому надійшла заява від внутрішньо переміщеної особи. Суми пенсійних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (зі змінами) - доплата пенсії з місяця, в якому надійшла заява (в даному випадку - жовтень 2017 року) по березень 2019 року буде проведена після отримання Фондом відповідного фінансування, який передбачатиме даний вид виплат. Сума пенсії, за період з квітня 2017 року (місяць, з якого призупинено виплату пенсії) по вересень 2017 року (місяць, що передує місяцю звернення за поновленням пенсійних виплат), яка не виплачена за минулий період, на даний час обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Просить залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку із необґрунтованістю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
По справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк та запропоновано усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 19).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 21.03.2019. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 768,40 гривень за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі (арк. спр. 1-3).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 08.09.1989 № НОМЕР_3 (арк. спр. 12).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2017 № НОМЕР_1, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - АДРЕСА_2; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 11).
За інформацією управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 12.03.2019 № 01-10/870 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа 15.12.2014 за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2. ОСОБА_1 видана довідка внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2017 № НОМЕР_1, яка є дійсною по теперішній час. Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не приймалось (арк. спр. 32).
Згідно наданих відповідачем документів судом встановлено таке.
09.10.2014 та 31.10.2014 позивач звернувся до УПФУ в Старобільському районі, правонаступником якого є Старобільське ОУПФУ, із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Красний Луч та прийняття пенсійної справи на облік (арк. спр. 42, 43).
Розпорядженням від 01.11.2014 № 6003 позивача прийнято на облік до Старобільського ОУПФУ з 01.07.2014 (арк. спр. 41).
30.10.2017 позивач звернулась із заявою про поновлення виплати пенсії (арк. спр. 45).
Протоколом від 22.11.2017 № 75 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам підтверджено місце фактичного проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 47-48).
Згідно довідки Старобільського ОУПФУ від 18.03.2019 б/н за період з 01.07.2014 по 31.03.2017 ОСОБА_1 виплачена пенсія в сумі 47234,58 грн (арк. спр. 37).
Згідно довідки Старобільського ОУПФУ від б/д та б/н за період з 01.04.2017 по 31.03.2019 ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена пенсія в сумі 59488,86 грн (арк. спр. 38-39).
Будь-яке рішення Старобільського ОУПФУ про призначення (поновлення) чи призупинення виплати позивачу пенсії за віком відповідачем не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що управлінням у березні 2019 року проведено поновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 до виплати на квітень 2019 року у місячному розмірі 3 098,56 грн, однак, на день винесення рішення виплата пенсії позивачу не поновлена, доказів її поновлення у квітні 2019 року відповідачем не надано.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 цього Закону).
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац частини першої статті 12 цього Закону).
Згідно статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 4 Закону №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону №1058 регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані у статті 49 Закону №1058.
Частиною першою статті 49 Закону №1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.
Скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати пенсії.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53026124).
Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Суд зазначає, що положення загального Закону №1058 підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.
Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону №1058, так і Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Закону № 1706-VII та інших законів.
Відповідач в запереченнях пояснив, що з квітня 2017 року виплату пенсії позивачці було призупинено у зв'язку із не підтвердженням факту її проживання на території Старобільського району. Однак при цьому конкретної підстави не зазначив, жодного рішення щодо припинення виплат пенсії позивачу відповідачем не приймалося.
Така позиція відповідача є хибною з огляду на те, що відповідно до положень спеціального Закону № 1706-VІІ, а саме: статті 12, питання щодо позбавлення особи статусу внутрішньо переміщеної внаслідок зміни фактичного місця проживання віднесені до повноважень не органу Пенсійного фонду України, а до повноважень структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.
Як наслідок, відповідач не є тим органом, який відповідно до законодавства уповноважений надавати юридичну оцінку щодо місця проживання внутрішньо переміщеної особи.
В свою чергу, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у підрозділі з питань соціального захисту населення та не знятий з обліку як внутрішньо переміщена особа.
Судом не виявлені колізії між положеннями статті 7 Закону № 1706-VІІ та статті 49 Закону №1058, оскільки як стаття 7 Закону № 1706-VІІ, так й інші статті цього Закону не регламентують порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, що б суперечило положенням Закону №1058.
Відповідач не надав та не зазначив жодного доказу, який би свідчив про факт постійного проживання позивача за іншою адресою, аніж зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи. Таких доказів також не виявлено і судом .
Натомість, судом встановлено, що відповідач в порушення частини першої статті 49 Закону №1058 зовсім не виносив рішення про припинення виплати пенсії позивачу, фактично припинивши її виплату.
Відповідач в запереченнях посилався на те, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі відновлення виплати пенсії на підставі рішення комісії.
Однак судом встановлено, що стосовно позивача не приймалося рішення про припинення виплати пенсії, що підтверджено самим відповідачем. У зв'язку з чим така позиція відповідача є хибною та документально не підтвердженою.
Як встановлено судом, відповідач діяв всупереч вимогам Законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача як внутрішньо переміщеної особи, та зовсім не мав підстав для припинення виплати пенсії.
У відзиві Старобільського ОУПФУ на позовну заяву зазначено, що управлінням у березні 2019 року проведено поновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 до виплати на квітень 2019 року у місячному розмірі.
Однак, на день винесення рішення виплата пенсії позивачу не поновлена, доказів її поновлення з 01.04.2019 відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що припинення з 01.04.2017 виплат позивачу раніше призначеної пенсії за віком є протиправним, що вказує на наявність підстав зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу саме з 01.04.2017 з виплатою усієї заборгованості по пенсії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 04.03.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3098,56 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 01.04.2017.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.04.2017 та виплатити утворену заборгованість по пенсії за віком, починаючи з 01.04.2017.
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3098,56 грн. (три тисячі дев'яносто вісім гривень 56 коп.)
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця