20 березня 2019 року Справа № 160/7990/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 16 липня 2018 року № 1035639-1310-0463, винесене посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу, ОСОБА_1, визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 112110,11 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 16 липня 2018 року № 1035627-1310-0463, винесене посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу, ОСОБА_1, визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 15357,55 грн.;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 16.07.2018 року №1035639-1310-0463, №1035627-1310-0463, тому вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне. Зазначив, що право власності на нерухоме майно виникло у позивача 24 жовтня 2017 року, тому право користування земельною ділянкою перейшло до позивача лише 24 жовтня 2017 року, проте відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2018 року № 1035627-1310-0463 контролюючим органом помилково визначено податкове зобов'язання за весь 2017 рік, отже невірно визначено суму податкового зобов'язання, тому це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Окрім того, відповідачем не надано розрахунку податкового зобов'язання за 2018 рік, отже ним не доведено правильність нарахування, тому податкове повідомлення-рішення №1035639-1310-0463 від 16.07.2018 року підлягає скасуванню. Зауважив, що відповідно до довідки № 142625429 від 25.10.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна інформація щодо укладення договору оренди землі із позивачем або про набуття ним вказаної земельної ділянки у власність відсутня, тому він є неналежним суб'єктом нарахування земельного податку.
Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 29.10.2018 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви вх. №54836/18 від 19.11.2018р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 грудня 2018 року о 09 год. 40 хв.
13.12.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що об'єктом оподаткування земельним податком виходячи із положень ст. 270 податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки(паї) які перебувають у власності. Стаття 289 Податкового кодексу України визначає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Виходячи із зазначеної норми, податковим органом використовувався Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 копія якого надана до суду. Щодо розрахунку податкового зобов'язання відповідач за 2017 рік зазначив, що до 11.11.2017 року був договір оренди земельної ділянки та нараховувалась орендна плата з фізичних осіб за дану земельну ділянку, за 50 днів 2017 року, починаючи з 12.11.2017 року (після закінчення договору оренди земельної ділянки) - 15 357,55 грн. = (1288*581,21 *2,08*0,96*2,5)*3%/365*50. Право власності на дану земельну ділянку у позивача виникло на підставі договір дарування від 24 жовтня 2017 року, тому податкові зобов'язання винесені належному суб'єкту. Отже, позивачем помилково вирішено що податкове-повідомлення рішення від 16.07.2018 року №1035627-1310-0463 визначає податкове зобов'язання за весь 2017 рік. Згідно даних Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2018 рік було зроблено розрахунок земельного податку за 2018 рік - 112 110,11 грн. = (1288*581,21*2,08*0,96*2,5)*3%. Виходячи з вищезазначеного розрахунку та витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 року, податковий орган правильно визначив суму грошового зобов'язання у податковому повідомлені-рішенні від 16 липня 2018 року № 1035639-1310-0463. Відповідач наголошує, що окремі дефекти податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
13.12.2018 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.01.2019 року 11 год. 00 хв.
14.01.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038 за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д припинився лише 17 листопада 2017 року, а не 11 листопада 2017 року, як стверджує відповідач, тому податкове зобов'язання із земельного податку вочевидь розраховане контролюючим органом неправильно, що вже само по собі є достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що відповідачем замовчується факт сплати попереднім власником орендної плати за земельну ділянку за весь 2017 рік, до 31 грудня 2017 року включно, а не лише до 11 листопада 2017 року та нарахування попередньому земелекористувачеві плати за землю за 2018 рік, незважаючи на припинення договору оренди та продаж майна. Вважає, що нарахування позивачеві плати за землю за відповідний період 2017 року та 2018 рік, який вже оплачений попереднім власником майна, є протиправним та безпідставним. Зауважив, що контролюючим органом неправильно розраховано плату за землю, а саме - нараховано її на всю площу земельної ділянки, якої позивач не має ані у власності, ані у користуванні, а не на частину земельної ділянки, безпосередньо зайнятої належним позивачу майном.
14.01.2019 року ухвалою суду у відповідача було витребувано додаткові докази по справі, підготовче засідання було відкладено до 29.01.2019 року 10 год. 00 хв.
29.01.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, судове засідання відкладено до 19.02.2019 року 10 год. 00 хв.
19 лютого 2019 року представником позивача надані додаткові пояснення.
В судове засідання 19 лютого 2019 року сторони не з'явилися про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином. Позивач просив суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно інформаційної довідки від 25.10.2018 року №142625429 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038) площею 0.1288 га є власністю територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.
На підставі договору дарування від 24 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 5916, позивачу належить будівля кафе загальною площею 530.5 кв. м., розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д. Вказаний об'єкт нерухомості розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером №1210100000:03:149:0038.
Вказаний вище правочин зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2017р. за №22973266, що підтверджується Витягом №101283244 від 24.10.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю кафе, загальною площею 530.5 кв.м., за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д.
З огляду на перебування у користуванні позивача земельної ділянки загальною площею 1288 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д (для обслуговування будівлі кафе, яке перебуває у власності позивача з 24.10.2017 року), 16 липня 2018 року посадовими особами відповідача було складено податкові повідомлення рішення щодо позивача, а саме:
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 16 липня 2018 року №1035639-1310-0463, яким визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 112110,11 грн.;
- податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 16 липня 2018 року №1035627-1310-0463, яким визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 15357,55 грн.
Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до в.о. голови Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просив їх скасувати, оскільки він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.
Листом від 09.10.2018 року позивача було повідомлено, що питання зазначені у скарзі потребують отримання додаткових документів, у зв'язку з чим строк розгляду його скарги було продовжено до 29.11.2018 року.
Не отримавши рішення Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 16.07.2018 року №1035639-1310-0463, №1035627-1310-0463, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Як зазначено у пп. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Пунктом 286.1 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку, а отже і орендної плати за землю, є дані державного земельного кадастру.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно із ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативно грошова оцінка землі з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
За частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно з абзацом 8 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
З матеріалів справи вбачається, що на праві оренди у ОСОБА_3 (попереднього власника будівлі кафе, яке 24.10.2017 року було придбано позивачем) перебувала земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:149:0038, загальною площею 0,1288 га, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, у районі вул. Набережної Перемоги та бульвара Слави (Жовтневий район), цільове призначення: іншої комерційної діяльності (землі житлової та громадської забудови).
На підставі договору дарування від 24 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 5916, до позивача перейшло право власності на будівлю кафе загальною площею 530.5 кв. м., розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д. Вказаний об'єкт нерухомості розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером №1210100000:03:149:0038.
Вказаний вище правочин зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2017р. за №22973266, що підтверджується Витягом №101283244 від 24.10.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю кафе, загальною площею 530.5 кв.м., за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д.
З інформації яка міститься в технічному паспорті на громадський будинок (будівля кафе) розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д, інвентаризаційна справа №ДМР00107, реєстровий №1346126312101, вбачається, що загальна площа земельної ділянки, яка перебуває у експлуатації кафе складає 1288 кв.м., під будинком, громадськими будівлями - 645 кв.м.
Таким чином, з моменту переходу до позивача права власності на будівлю кафе, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 65-Д, до нього перейшло права користування земельної ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:149:0038 загальною площею 0,1288 га, на тих самих умовах, що були у ОСОБА_3.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом справляння земельного податку з фізичних осіб, оскільки набув право власності на будівлю кафе, яка перебуває на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:149:0038 загальною площею 0,1288 га.
Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку позивачу земельного податку за 2017 та 2018 роки, податковим органом використовувався Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 року, копія якого мітиться в матеріалах справи.
Згідно даних Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2017 рік було зроблено розрахунок земельного податку, а саме: ЗП = S*BB*3K*CJIK*KOB*3%, де: ЗП- сума земельного податку, (грн.); S- площа, (кв. м.); БВ - базова вартість одного квадратного метра у 2017 році, (грн.); ЗК- зональний коефіцієнт; СЛК- сукупний локальний коефіцієнт; КФВ- коефіцієнт функціонального використання, 3% - ставка податку за землю згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 15.02.2017 року № 12/18.
При цьому, як встановлено судом, відповідач при розрахунку земельного податку за 2017 рік нарахував податок за 50 днів 2017 року, з огляду на те, що до 11.11.2017 року був дійний договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_3 та нараховувалась орендна плата з фізичних осіб за дану земельну ділянку, тому, починаючи з 12.11.2017 року (після закінчення договору оренди земельної ділянки) позивачу було нараховано земельний податок у розмірі 15 357,55 грн. = (1288*581,21 *2,08*0,96*2,5)*3%/365*50.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а також відповідно до Додаткової угоди до договору оренди землі від 11.08.2016 року, строк дії договору оренди землі, що був укладений з ОСОБА_3 - два роки, починаючи з сімнадцятого листопада дві тисячі п'ятнадцятого року.
Таким чином, строк дії договору оренди землі, що був укладений з ОСОБА_3 закінчився 17.11.2017 року.
Отже, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а, у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справа №815/4615/15, від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17, від 05 листопада 2018 року справа №822/2695/17.
Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 16 липня 2018 року №1035627-1310-0463, яким позивачу було визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 15357,55 грн. є правомірним.
Щодо нарахування позивачу земельного податку за 2018 рік, судом встановлено, що такий розрахунок було здійснено згідно даних Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2018 рік, а саме: ЗП = 8*БВ*ЗК*СЛК*КФВ*3%, де: ЗП- сума земельного податку, (грн.); S- площа, (кв. м.); БВ - базова вартість одного квадратного метра у 2018 р., (грн.); ЗК- зональний коефіцієнт; СЛК- сукупний локальний коефіцієнт; КФВ- коефіцієнт функціонального використання, 3% - ставка податку за землю згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 21.02.2018 року №8/30, що складає 112 110,11 грн. = (1288*581,21*2,08*0,96*2,5)*3%.
Виходячи з вищезазначеного розрахунку та витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 року, суд погоджується з висновками відповідача, що суму грошового зобов'язання у податковому повідомлені-рішенні від 16 липня 2018 року № 1035639-1310-0463 було визначено вірно.
Доводи позивача про факт сплати попереднім власником орендної плати за земельну ділянку за весь 2017 рік та нарахування попередньому землекористувачеві плати за землю за 2018 рік, у зв'язку з чим позивач вважає, що не повинен сплачувати земельний податок, суд вважає безпідставними, оскільки належним суб'єктом справляння земельного податку є саме ОСОБА_1, як власник будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:149:0038.
Слід зазначити, що окремі дефекти податкового повідомлення-рішення контролюючого органу або відсутність відповідного розрахунку податкового зобов'язання, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Даний підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації адреси проживання: 49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2019 року.
Суддя О.М. Неклеса