61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
20.03.2019 Справа № 905/164/19
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108), до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (код ЄДРПОУ 31714629, адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Миру, буд.34),
про: стягнення 56940,00 грн., -
суддя Величко Н.В.
без участі (виклику) представників сторін, -
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» штрафу у розмірі 56940,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у серпні 2018 відповідачем за залізничною накладною №51332906 зі станції Новогродівка Донецька залізниця було відправлено вантаж вугілля кам'яне на станцію Енергодар Придніпровської залізниці. На станції Енергодар Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (із змінами і доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагонах, під час якої у вагонах №55073167 та №56855349 було виявлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №5332906 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» - 64300 кг (вагон №55073167) та 64750 кг (вагон №56855349), не відповідає фактичній масі вантажу - 62770 кг (вагон №55073167) та 62930 кг (вагон №56855349), у зв'язку з чим у відповідності до ст.129 Статуту та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018.
На думку позивача, оскільки вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому саме відповідач як вантажовідправник має сплатити залізниці штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, який розрахований у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із ст. 118 Статуту залізниць.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, ст. 307 Господарського кодексу України.
На підтвердження позовних вимог надано: технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки №0213; розрахунок штрафу згідно ст. 122 Статуту залізниць України; робоча інструкція №15/ДС прийомоздавальника вантажу та багажу II розрядника ОСОБА_1; довіреність №273 від 26.12.2017; заявка на здійснення переважування згідно ст. 52 Статуту залізниць України від 25.08.2018; виписка з книги телефонограм №140 від 25.08.2018; витяг з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (форма ГУ - 78); лист відповіді станції №274 від 09.10.2018; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача; правоуставновчі документи відносно позивача, копії яких долучено до матеріалів справи. Водночас надано оригінали документів: залізнична накладна №51332906 від 20.08.2018; комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018 (форма ГУ-22); акт загальної форми №1218 від 25.08.2018.
Ухвалою суду 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/164/19; розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.
Ухвала від 21.01.2019 отримана позивачем 28.01.2019, відповідачем - 29.01.2019, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.02.2019 від відповідача до канцелярію суду надійшло клопотання №02-90 від 11.02.2019 (вх.суду №3146/19 від 13.02.2019), в якому ТОВ Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» просить, у разі задоволення позову, зменшити п'ятикратний штраф до однієї провізної плати у сумі 5694,00 грн. по вагону №53599544 та 5694,00 грн. по вагону №60357365, що разом складає 11388,00 грн.
До клопотання додано: довідку підприємства від 08.01.2019 вих.01-18 про наявність заборгованості на особистих рахунках по податкам та зборам на 01.01.2019, довідки банківських установ про залишок коштів на рахунку, баланси (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, на 30.09.2018, ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2017 по справі № 805/298/17-а, від 20.06.2017 по справі № 805/301/15-а, від 20.06.2017 по справі № 805/1397/16-а, дозвільні документи,протокол про призначення директора, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, копії яких долучено до матеріалів справи.
18.02.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив №02-78 від 07.02.2019 на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідач стверджує, що зважування на станції призначення відбулось на тензометричних динамічних вагах, що є грубим порушенням п. 22 Правил видачі вантажів, яким передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, як цю масу було визначено на станції відправлення. Оскільки зважування вантажу на станції відправлення проводилось з зупинкою без розчеплення, а в комерційному акті не зазначена інформація, як саме проводилося переважування (не вказано, що зважування проводилося із зупинкою), відповідач вважає, що дані маси вантажу, вказані в комерційному акті, є невірними. Також відповідач вказує, що примірник або копія комерційного акту № 476906/201 від 25.08.2018 позивачем не направлялись ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», тому на момент подачі цього позову інтереси позивача не були порушені, бо строк виконання зобов'язання щодо сплати штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у відповідача не настав, сума заявлена позивачем до стягнення не є простроченою, а тому не підлягає стягненню.
До відзиву додано: технічний паспорт вагонних ваг № 706, шлях № 3; довідку № 15 від 11.01.2019, наказ № 641/к від 30.12.2011, протокол про призначення директора, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, докази направлення відзиву позивачу, копії яких долучено до матеріалів справи.
20.02.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення № 02 - 96 від 15.02.2019, в яких останній вважає, що комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018 підписано не уповноваженими особами, а тому є таким, що складений в порушення вимог Правил складання актів та не може вважатися належним доказом в розумінні ст. ст. 73 - 79 ГПК України та ст. ст. 52, 118,122, 129 Статуту залізниць.
До додаткових пояснень додано: докази направлення означених пояснень позивачу.
26.02.2019 позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив №ДН - 3 - 04/100 від 21.02.2019, в якій заперечував проти відзиву та просив суд задовольнити позов. Позивач наполягає, що іформація, яка викладена у комерційному акті №476906/1201 від 25.08.2018 є достовірною, повною та підтверджується іншими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
До відповіді на відзив додано: довіреності на підписантів, підтвердження про направлення відповіді на відзив відповідачу.
27.02.2019 відповідач через канцелярію суду надав супровідний лист №02 - 99 від 25.02.2019, згідно з яким надано докази направлення клопотання про зменшення розміру штрафу на адресу позивача.
12.03.2019 позивач через канцелярію суду надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення суми штрафу та відповідь на додаткові пояснення №13 - 04/120 від 07.03.2019. Крім того, зазначає, що комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018 підписаний повноважними особами відповідно до вимог п. 10 Правил складання актів (прийомоздавальником ОСОБА_2 І.І.. прийомоздавальником ОСОБА_3, прийомоздавальником ОСОБА_1, в.о. начльника станції ОСОБА_4, завідувач вантажного району за штатним розкладом відсутній). Позивач зазначив, що до обов'язків ОСОБА_3 відповідно до посадової інструкції №25/ДС «Прийомоздавальник вантажу та багажу», належить приймати участь у контрольному зважуванні вантажів згідно з вимогами ст. 52 Статуту залізниць України, в разі необхідності приймати участь у комісійній видачі та т.п., а до обов'язків ОСОБА_1 відповідно з робочою інструкції №15/ДС «Прийомоздавальник вантажу та багажу» належить приймати участь у контрольному зважуванні вантажів згідно вимогами ст. 52 Статуту залізниць України, в разі необхідності приймати участь у комісійній видачі та т.п.
До означеного заперечення додано: підтвердження направлення заперечення відповідачу.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.
Отже, суд вважає, що справа № 905/164/19 може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
25.08.2018 зі станції Новогродовка Донецької залізниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (надалі - вантажовідправник, відповідач) згідно залізничної накладної №51332906 у вагонах №55073167, №56855349 відправило вантаж - вугілля кам'яне не поіменований в алфавіті на станцію Енергодар Придніпровської залізниці.
При оформленні залізничної накладної № 51332906 від 20.08.2018 маса вантажу визначена вантажовідправником, у вагонах: №55073167 маса нетто - 64300кг., №56855349 маса нетто - 64750кг., завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної. В накладній також відображено, що вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3. Гл. 14 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної). Спосіб визначення маси на вагоних вагах (150т) Заводський №706 (графа 26).
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно листа-відповіді № 274 від 08.11.2018 начальника станції Гродівка, адресованій заступнику ДНМ-З на запит № 3117 від 31.10.2018, повідомлено, що вагони №№ 55073167, 56855349 по відправці № 51332906 ст. Новогродівка Донецької залізниці - ст. Енергодар Придніпровської залізниці, були навантажені на під"їздній колії ТОВ ЦЗФ "Селидівська" станції Новогродівка. Вагони контрольно зважені не були, вага у вагонах визначена на вагонних вагах підприємства ТОВ ЦЗФ "Селидівська" без участі працівників станції.
На станції Енегодар Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №55073167, №56855349 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1218 від 25.08.2018.
На підставі акту загальної форми №1218 від 25.08.2018, за результатами перевірки станцією Енергодар Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018.
У розділі «Д» комерційного акту №476906/1201 від 25.08.2018 зафіксовано, що по прибуттю поїзда на підставі заявки вантажоодержувача проведено зважування маси вантажу вугілля кам'яного у вагонах №№55073167, 56855349. Зважування проводилось на 100 - Т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці. Ваги повірені згідно технічного паспорта 22/06-2018 року. Вагон по документу: насипом, вугілля кам'яне не зазначене в алфавіті, ДГ 0 - 100, помарковано поперечними борознами по всьому вагону, нанесеним катком.
Вагон №55073167: нетто - 64300кг, тара - 21900кг. Фактично після зважування виявилось: брутто - 84670кг, тара - 21900 кг, з бруса вагона, нетто - 62770 кг, що менше документа на 1530 кг.
Вагон №56855349: нетто - 64750кг, тара - 23600 кг. Фактично після зважування виявилось: брутто - 86530, тара - 23600кг, з бруса вагона, нетто - 62930кг, що менше документа на 1820кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження навалом, холмоподібне вище рівня бортів на 10 см. Вантаж марковано вапном. Маркування не порушене, без виїмок та поглиблень. Вагони у технічному та комерційному відношенні справні. Двері, люка закриті. Течі вантажу немає. НВР по штатному розкладу не передбачено.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018 підписаний в.о. начальника станції ОСОБА_4, прийомоздавальником ОСОБА_3, прийомоздавальником ОСОБА_1, прийомоздавальником ОСОБА_2 І.І., тобто, належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Згідно технічного паспорту №0213 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) заводський №1/34 (модифікація ЗВВТ ВВТ-100Д) станції Енергодар Придніпровської залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 13.07.2003, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена (ваги повірені згідно технічного паспорту 22.06.2018).
Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Наявний в матеріалах справи комерційний акт №476906/1201 від 25.08.2018 в розділі «Є» відміток не містить.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у розмірі 56940,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Як вже встановлено судом і відповідачем не заперечується, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника (ТОВ «ЦЗФ «Селидівська»).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З огляду на матеріали справи, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №476906/1201 від 25.08.2018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень маркування та поглиблень, виїмок немає, вагони у технічному та комерційному відношенні справні. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту суд враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах: №55073167 складає 5694,00грн. та №56855349 складає 5694,00грн.
Згідно приписів ст.ст.118,122 Статуту залізниць, до стягнення заявлений штраф у розмірі 56940,00грн. (28470,00грн. + 28470,00грн.) у п'ятикратному розмірі вказаної плати по кожному вагону.
Позивачем до стягнення з відповідача пред'явлено саме такий розмір штрафу.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві оскільки визначення маси вантажу на станції призначення здійснювалось тим самим способом, що і вантажовідправником перед відправкою, тобто шляхом зважування на вагонних вагах.
Доводи відповідача стосовно ненастання обов'язку сплатити штраф за неправильно вказану масу вантажу у перевізному документів у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України, суд також відхиляє з огляду на наступне:
Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто положення ст. 530 Цивільного кодексу України регулюють настання строку саме зобов'язання. Неустойка ж має іншу правову природу, відповідно приписи цієї статті в даному випадку не підлягають застосуванню.
Положення спеціального законодвства, а саме ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України, не містять норм щодо обов"язковості досудового врегулювання спору.
Не направлення вимог та претензій відповідачу не позбавляє права позивача звернутись за захистом своїх прав безпосередньо до суду.
Щодо клопотання відповідача №02-90 від 11.02.2019 про зменшення розміру штрафу, пред'явленого до стягнення позивачем, до однієї провізної плати.
Оцінивши наведені доводи відповідача у сукупності з наявними у справі доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 зазначено, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що допущене відповідачем порушення не створювало небезпеку на залізничному транспорті, оскільки мало місце саме недовантаження вантажу, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшує розмір штрафу до однієї провізної плати у сумі 5694,00 грн. по вагону №53599544 та 5694,00 грн. по вагону №60357365, що разом складає 11388,00 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача повністю.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про стягнення 56940,00 грн., підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу до 11388,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (код ЄДРПОУ 31714629, адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Миру, буд.34) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108) штраф у розмірі 11388,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1921,00 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення підписано 20.03.2019.
Суддя Н.В. Величко