07 березня 2019 року
м. Київ
справа № 644/5145/17
провадження № 61-4577ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення боргових зобов'язань спадкодавця,
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення 17 862, 97 грн боргових зобов'язань спадкодавця (у межах частки у спадщині).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 862, 97 грн боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_3
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 17 862, 97 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Із урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення боргових зобов'язань спадкодавця відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель