5 березня 2019 року
м. Київ
справа № 158/803/14-к
провадження № 51-1952км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора засудженого захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заболотці Іваничівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Млинівський районний суд Рівненської області вироком від 25 квітня 2016 року визнав ОСОБА_6 винуватим в одержанні ним як суддею Ківерцівського районного суду Волинської області хабара від ОСОБА_8 за ухвалення рішення на користь ОСОБА_9 .
2. Суд визнав доведеним, що 23 червня 2010 року приблизно о 17:00 біля будівлі Ківерцівського районного суду на вул. Грушевського, 20 у м. Ківерці Волинської області ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_8 хабар в сумі 3500 грн за ухвалення в цивільній справі на користь ОСОБА_9 рішення про визнання права власності на автомобіль «ВАЗ-2109», звільнення автомобіля з-під арешту, надання можливості сплатити половину вартості транспортного засобу під час його оплатного вилучення.
3. Суд засудив ОСОБА_6 за частиною 2 статті 368 КК (в редакції закону України № 1508-VI від 11 червня 2009 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді та посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у державних установах на строк 3 роки та з конфіскацією 1/6 частини майна, яке є його власністю.
4. Цим же вироком суд виправдав ОСОБА_6 за частиною 2 статті 368 КК по епізодам одержання хабаря від ОСОБА_10 у 2008 році та ОСОБА_8 у 2010 році, а також за частиною 2 статті 375 КК за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
5. Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 16 березня 2017 року цей вирок залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
6. У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на пункти 1 та 2 частини першої статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК.
7. Засуджений стверджує, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та сфальсифікованих доказах. Він вказує на провокативний характер дій ОСОБА_8 та працівників правоохоронних органів, а також стверджує, що фіксація його дій із застосуванням спеціальних технічних засобів проводилася з порушенням кримінального процесуального закону, зокрема за відсутності дозволу суду на проведення оперативно-розшукових дій щодо нього.
8. Також він зазначає, що його затримання 23 червня 2010 року було проведено без згоди Верховної Ради України, як це передбачено Законом України «Про статус суддів».
9. На думку засудженого, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки цей суд належним чином не спростував доводів апеляційних скарг сторони захисту.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. Засуджений та захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу.
11. Прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просила судові рішення залишити без змін, вважаючи їх законними і обґрунтованими.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подану скаргу слід задовольнити частково.
13. Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
15. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
16. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
17. Згідно із ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За наявності до того підстав він може безпосередньо дослідити докази та надати їм оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
18. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів.
19. Проте суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
20. Згідно з матеріалами кримінального провадження, прокурор, обвинувачений та його захисник ОСОБА_11 , не погоджуючись із вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року, подали апеляційні скарги.
21. Зокрема, сторона захисту у поданих апеляційних скаргах вказувала на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, врахування недопустимих доказів, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
22. Суд апеляційної інстанції зазначив зміст вказаних апеляційних скарг, однак належним чином доводів сторони захисту не перевірив та не зазначив підстав, через які їхні скарги залишив без задоволення.
23. Крім того, суд апеляційної інстанції не навів жодних доводів на спростування заяв сторони захисту про недопустимість таких доказів як протоколи за результатами проведення оперативно-технічних заходів через, зокрема, відсутність дозволу на такі заходи судді апеляційного суду, обмежившись у формулюванні своїх висновків загальними фразами про те, що здобуті під час досудового розслідування докази є достовірними і такими, що обґрунтовано підтверджують наявність складу інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
24. Фактично ухвала суду апеляційної інстанції є копією вироку суду першої інстанції, в ній відсутні власний аналіз доказів, якими суд обґрунтував рішення про винуватість ОСОБА_6 , та висновки за результатами перевірки кожного доводу поданих апеляційних скарг.
25. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною і обґрунтованою, і вона на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
26. Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід урахувати наведені вище висновки Верховного Суду, дослідити всі обставини, які належать до предмета доказування та мають істотне значення для правильної правової оцінки дій обвинуваченого в аспекті статті 17 КПК, перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, викладені у його касаційній скарзі, та постановити рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2