Справа № 754/3461/18 Головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А.
Провадження № 22-ц/824/5338/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
20 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Олійника В.І., Приходька К.П., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини,
У березні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення на її користь аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 1 серпня 2009 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_7На підставі рішення суду від 28 липня 2015 року шлюб було розірвано. За усною домовленістю з відповідачем дитина залишилася проживати разом з нею, а він в свою чергу надаватиме їй матеріальну допомогу у розмірі 1 200 грн. та нести додаткові витрати. Однак відповідач у повному обсязі свої батьківські зобов'язання не виконував, а із січня 2018 року взагалі почав ухилятися від добровільного надання матеріальної допомоги дитині. Позивач вказала, що на даний час дитина повністю перебуває на її утриманні, хоча сам відповідач єматеріально забезпеченою особою, отримує стабільний дохід, інших аліментних зобов'язань або непрацездатних батьків не має, тому має можливість забезпечувати дитині матеріальну підтримку у вигляді аліментів у частині від свого заробітку.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 березня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_5на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку або ж у твердій грошовій сумі 1 500 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано положення статті 182 СК України та усі обставини справи, які впливають на розмір та спосіб стягуваних аліментів. На даний час він ніде не працює, його заробітки носять мінливий характер, на утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 та її неповнолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також він повинен нести витрати на утримання житлової квартири, тому є підстави для зменшення розміру аліментів або стягнення їх у твердій грошовій сумі.
У відзиві на апеляційну скаргу, який позивач назвала запереченням, остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, аоскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Позивач посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги про скрутний матеріальний стан відповідача, оскільки з січня 2019 року він є офіційно працевлаштованим, а до цього працював разом зі своєю дружиною, в позовній заяві про визначення місця проживання дитини зазначав, що володіє окремою власністю та є матеріально забезпеченим, при цьому він обслуговує свій автомобіль, регулярно відпочиває за кордоном та має змогу найняти платного представника. Відповідач має у власності квартиру, яку здає в оренду та отримує додатковий дохід, який не фіксується, його батьки є працевлаштованими і також отримують дохід від оренди нерухомості. Щодо утримання малолітнього пасинка, то у нього є біологічний батько, який зобов'язаний його утримувати. Крім того, за небажання дитини проживати з ним, відповідач переоформив дитячу банківську картку «Юніор» на себе та зняв з неї 21 300 грн.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що з 1 серпня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року шлюб було розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її повному утриманні.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дитина сторін проживає з позивачем, тому вона має передбачене законом право на її утримання до досягнення повноліття, а відповідач спроможний надавати таке утримання у вигляді 1/4 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Приписами статті 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За змістом статті 51 Конституції України тастатті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини 1 - 3 статті 181 СК України).
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Отже, системний аналіз норм статей 180, 181, 183 СК України з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов'язку щодо утримування дитини належить виключно останньому.
Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, встановивши ту обставину, що у сторін є малолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є особою працездатного віку без розумових та фізичних вад, відомостей про наявність інших утриманців не надав і спроможний надати матеріальну допомогу на належному рівні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності покладення на нього аліментного зобов'язання у вигляді щомісячної сплати аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме інтересам дитини та сприятиме її нормальному розвитку.
На спростування зроблених судом висновків відповідачем належних та допустимих доказів не надано, а посилання апеляційної скарги на наявність на його утриманні дружини та її неповнолітнього сина не заслуговують на увагу як безпідставні, оскільки відомостей про те, що дружина відповідача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, є непрацездатною чи безробітною особою суду не представлено, а її малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, має біологічного батька, який і зобов'язаний утримувати його до досягнення повноліття.
Більше того, навіть у частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено стягнення аліментів у безспірному порядку в наказному провадженні, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині 1 цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частини 2 статті 161 ЦПК України).
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: Н.В. Ігнатченко
В.І. Олійник
К.П. Приходько