14 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12017100100011552 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року, яким засуджено:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Лисичанського міськрайонного суду Луганської області від 20.03.2003 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки,
- вироком Лисичанського міськрайонного суду Луганської області від 16.06.2004 року за ч.3 ст.186, ч.2 ст.187, ч.3 ст.189 КК України до 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково з не відбутим терміном 2 роки 2 місяці 28 днів,
за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 , маючи у користуванні автомобіль марки «Daewoo» модель «Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 29.09.2017 року, приблизно о 00:05 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, звернув свою увагу на раніше невідомого йому громадянина ОСОБА_10 , який у цей момент стояв на тротуарі та намагався зупинити автомобіль таксі. ОСОБА_9 , вирішив зупинитись та підвезти раніше йому незнайомого потерпілого ОСОБА_10 до місця проживання останнього за адресою АДРЕСА_3 .
Рухаючись у даному напрямку, ОСОБА_9 побачив в ОСОБА_10 цінні речі, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, з застосуванням насильства що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом нападу поєднаним із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, ОСОБА_9 , будучи особою яка раніше вчинила розбій, 29.09.2017 року приблизно о 00:25 годині під'їхав до будинку №6 по вул. Академіка Щусєва у м. Києві, де зупинив автомобіль.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 дочекався поки ОСОБА_10 вийде з автомобіля та дістане свої речі з багажного відсіку вищевказаного автомобіля, перебуваючи біля будинку №6 по вул. Академіка Щусєва в м. Києві, 29.09.2017 року близько 00:30 годині , підійшовши ззаду до ОСОБА_10 та діючи умисно, з метою заволодіння майном останнього, наніс йому один удар кулаком правої руки в область правої скроневої частини голови, здійснивши напад з метою заволодіння чужим майном з застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_10 , від якого потерпілий втратив свідомість та впав на землю. Після цього, скориставшись непритомним станом потерпілого, ОСОБА_9 незаконно заволодів належним йому майном, а саме: мобільним телефоном марки Хіаоті «Redmi Note4» вартістю 5 100,00 гривень з сім карткою оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна», яка матеріальної цінності не становить, та на рахунку якої грошові кошти відсутні та грошовими коштами в сумі 4 500,00 гривень, а всього, ОСОБА_9 , шляхом вчинення розбійного нападу, незаконно заволодів майном ОСОБА_10 , на загальну суму 9 600,00 гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд.
У ході розбійного нападу ОСОБА_10 було спричинене тілесне ушкодження - забійна рана в тім'яно-скроневій ділянці голови справа, яка утворилася внаслідок однократної ударної дії тупого твердого предмету та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Отже, ОСОБА_11 , вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
На вказаний вирок, захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з вироком у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. Захисник впевнений, що ОСОБА_6 призначено занадто суворе покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого, при цьому не враховано, що обвинувачений визнав протиправність заволодіння чужим майном, факт конфлікту з потерпілим та відшкодування завданих йому збитків, а також допомогу слідству. Суд не надав правової оцінки поведінці потерпілого, який визнав своє перебування у стані алкогольного сп'яніння та наявність конфлікту, ініційованого саме ним. Саме дії потерпілого, який намагався всіляко образити обвинуваченого погрожуючи йому фізичною розправою, спровокували ОСОБА_6 , який втратив контроль над собою через глибоку образу та наніс удар в обличчя потерпілого. Посилання суду та потерпілого на тимчасову тривалу втрату свідомості потерпілим та наявність насильства з боку обвинуваченого, небезпечного для життя чи здоров'я повністю спростовується, оскільки після удару, потерпілий чітко пам'ятає діє обвинуваченого, тому потерпілий був лише дещо дезорієнтований, тим паче, що свідків - очевидців конфлікту не встановлено ні слідством, ні судом. Враховуючи всі обставини кримінального провадження, захисник вважає, що дії ОСОБА_6 були неправильно кваліфіковані за статтями КК України. Тому просить вирок скасувати, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.185, ст.125 КК України та призначити йому покарання в межах санкцій вказаних статей із застосуванням ст.75 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погоджується з вироком через необ'єктивний виклад обставин справи та неправильну кваліфікацію його дій. Обвинувачений заперечує висновок щодо механізму, характеру та тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, оскільки має сумніви з цього приводу та вважає, що об'єктивні докази відсутні. Стверджує, що всі його дії були лише вимушені захистом, однак докази цього відсутні так як незрозуміло яким чином зникли з матеріалів справи, і залишилися лише вигадки слідства, а суд першої інстанції просто переписав у вирок зміст обвинувального акту, що вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши:
- доповідь судді апеляційного суду;
- думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, просив залишити їх без задоволення;
- обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу ОСОБА_6 та не підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 ;
перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про винність обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій за обставин, зазначених у вироку, всупереч доводам апелянтів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на доказах, які зібрані у справі та не викликають сумніву у своїй достовірності.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_10 , які він надавав у судовому засіданні вбачається, що у кінці вересня 2017 року, він зупинив автомобіль марки «Ланос» темного кольору, з водієм якого домовився про поїздку на вул. Щусєва, обумовивши вартість проїзду. Перед тим, як сісти до автомобіля, спортивну сумку та пакет з речами помістив до багажного відділення даного автомобіля. У ході руху у них з водієм виникла перепалка, приводом якої стало значне завищення вартості поїздки в порівнянні з існуючими тарифами. Обвинувачений ОСОБА_6 не довозячи його до місця висадки, зупинив автомобіль на вул. Щусєва, вигрузив речі з багажника і запропонував вийти з автомобіля. Коли він нагнувся щоб взяти речі, несподівано відчув удар у голову, від якого впав на землю і знепритомнів на деякий час. Відчував як з кишень забирають гроші. Після того, як автомобіль від'їхав, до нього підійшов невідомий чоловік та надав допомогу. Зазначив, що у нього було викрадено мобільний телефон та приблизно 4 000,00 гривень.
Суд правомірно взяв до уваги вищевказані показання та поклав їх в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, у тому числі з показаннями самого обвинуваченого, який зазначив, що через агресивну поведінку потерпілого, не витримав та не довозячи його до кінцевого місця зупинки, висадив його та дістав сумку з багажника. Коли потерпілий повернувся до нього боком, він наніс йому один удар кулаком в область голови, від якого той впав на землю, потім він витягнув з кишені потерпілого 2 000,00 гривень та забрав мобільний телефон, який впав поряд з потерпілим на землю. Після чого поїхав у своїх справах. Кошти витратив частково на відновлення тонування автомобіля, пошкодженого потерпілим, а частину відправив своїй престарілій матері.
До того ж, показання потерпілого та обвинуваченого, підтверджуються іншими зібраними по справі доказами, зокрема висновком експерта №2712, яким визначений ступінь тяжкості нанесеного потерпілому ОСОБА_10 тілесного ушкодження, його локалізація та визначений приблизний строк нанесення, що збігається з датою вчинення злочину.
Окрім цього, протоколом огляду місця події від 29.09.2017 року, дані якого визначають місце вчинення злочину, яким є ділянка місцевості між будинками №6 та №8 по вул. Щусєва в м. Києві, під час огляду якої було виявлено сліди речовини бурого кольору схожі на кров, та протоколом огляду місця події від 06.10.2017 року під час якого було оглянуто автомобіль «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому обвинувачений перевозив потерпілого, а також мобільний телефон марки «Redmi» ІМЕІ НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 , який був вилучений у ОСОБА_6 .
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ґрунтуються й на інших зібраних по справі доказах, яким суд першої інстанції дав у вироку належну оцінку.
Доводи апеляційних скарг, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ст.187 КК України, також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до п.п.8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 25.12.1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», під розбоєм слід розуміти відкритий напад з метою заволодіння майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.
Як відображено у висновку Верховного Суду України №5-35кс13 від 14.11.2013 року, розбій є окремим спеціальним різновидом суспільно небезпечного діяння проти власності, яке складається з двох нерозривних, взаємозалежних дій: нападу і насильства. У розбої напад завжди пов'язаний із насильством або погрозою його застосування.
У більшості випадків під час розбою особа діє раптово і несподівано. Насильство, як правило є інтенсивним. Особа, яка його застосовує або погрожує ним, перебуває в агресивно-насильницькому стані, тобто у стані готовності застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, на будь-якому етапі злочинної поведінки. Такий стан і характер дій нападника по суті є тими ознаками, які, навіть за відсутності реального застосування насильства, свідчать про розбій.
Оскільки по справі встановлено, що під час вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_6 погрожував фізичною розправою та вчиняв відносно нього насильницькі дії внаслідок яких потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, у тому числі й які спричинили короткочасний розлад здоров'я, дії ОСОБА_6 кваліфіковані правильно.
Окрім цього, доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що судом невірно оцінено механізм, характер та тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень є безпідставними та необґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції належним чином проаналізував та дав належну оцінку висновку експерта №2712, відповідно до якого на момент первинно відомого звернення за медичною допомогою у потерпілого мало місце тілесне ушкодження - забійна рана в тьмяно-скроневій ділянці справа. Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилося внаслідок однократної ударної дії тупого твердого предмету та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. За строком виникнення, ушкодження може відповідати даті 29.09.2017 року, саме даті вчинення ОСОБА_6 нападу на потерпілого.
Безпідставними є й доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, оскільки, призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд врахував характер та ступінь скоєного злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке фактично полягає у невизнанні вини, дані, які характеризують його особу, що має судимість за аналогічний злочин, також суд врахував, що обвинувачений працює та на спеціальних обліках не перебуває.
Таким чином, покарання обвинуваченому призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для його зміни та пом'якшення колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, судом не допущено.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний вирок відповідає вимогам закону, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, -- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3