18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 березня 2019 року
м. Черкаси справа № 925/279/19
Суддя Господарського суду Черкаської області Довгань К.І., розглянувши позовну заяву заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та до Фізичної особи - підприємця Пеньори Івана Дмитровича про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,
Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області із позовною заявою та до Фізичної особи - підприємця Пеньори Івана Дмитровича про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1740 від 06.04.2017 та зобов'язання повернути Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького частину приміщення на четвертому поверсі площею 26,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 205.
Стаття 131-1 Конституції України покладає на прокуратуру функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як одна із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.
Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:
1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
З матеріалів позову заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1740 від 06.04.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та Фізичною особою - підприємцем Пеньорою Іваном Дмитровичем. б'єктом оренди є частина приміщень на четвертому поверсі площею 26,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 205 та обліковується на балансі Черкаського національного університету ім.. Богдана Хмельницького.
Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури визначення ним позивачем саме Міністерства освіти і науки України державного майна України по Черкаській області, наявність порушення інтересів держави, необхідність їх захисту і наявність визначених законом підстав для звернення прокурора до суду обґрунтував у своєму позові таким чином:
передача частини приміщення закладу освіти в оренду порушує загальні засади, визначені у абзаці 2 преамбули Закону України «Про освіту», а саме: метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей;
використання приміщень навчального закладу не за призначенням унеможливлює застосування вказаних приміщень для створення більш зручних та комфортабельних умов для здобуття освіти, розширення можливостей реалізації талантів учнів (студентів) шляхом створення додаткових груп, гуртків тощо;
Міністерство освіти і науки України з вимогами або з позовом про визнання вказаного договору оренди недійсним не зверталось, підстав щодо його припинення не вбачає, що приводить до порушень інтересів держави в галузі освіти.
Інших доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави визначеними у позовній заяві позивачами прокурор суду не надав.
Оцінивши приведені вище доводи керівника заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури на предмет відповідності їх вимогам приведених вище норм чинного законодавства України, господарський суд відмічає наступне:
доводи заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури не містять правового обґрунтування для підстав звертатися до суду за розірванням договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1740 від 06.04.2017;
саме лише посилання у позовній заяві заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури на те, що визначений ним позивач неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міністрерства освіти і науки України через не доведення прокурором підстав представництва.
Пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Отже, позовна заява заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та до Фізичної особи - підприємця Пеньори Івана Дмитровича про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно і додані до неї документи підлягають поверненню заступнику керівнику Черкаської місцевої прокуратури відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вище викладеного, керуючись пунктом 4 частини 5 статті 174, статтею 234, Господарського процесуального кодексу України, суддя
Повернути заступнику керівника Черкаської місцевої прокуратури позовну заяву і додані до неї документи.
Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І. Довгань